ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46 

Р І Ш Е Н Н Я 

іменем України

 08.04.10 р.                     Справа № 8/36                               

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд”, м.Донецьк,

ЄДРПОУ 34828746

 

до відповідача: Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1”, 

м.Вугледар, ЄДРПОУ 34032208

 

про стягнення 116 638 грн. 44 коп.

 Суддя Ємельянов А.С.

 Представники:

від позивача: Кожухар Т.І. – по дов.

від відповідача: Білецький В.М. – юриск.

В засіданні суду брали участь

 СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1”, м.Вугледар про стягнення заборгованості у розмірі 100 000 грн. 00 коп., пені в сумі 9 716 грн. 47 коп., 3% річних в сумі 1 421 грн. 95 коп., суми інфляційних витрат у розмірі 5 500 грн. 02 коп.

 В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов’язань за укладеним договором №ПР 190 від 01.06.2009р. щодо оплати поставленої продукції в порядку та строки, передбачені умовами вказаного договору.

 У відзиві без номеру та дати, який надійшов до господарського суду 29.03.2010р., відповідач позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 100 000 грн. 00 коп., пені в сумі 9 716 грн. 47 коп., 3% річних в сумі 1 421 грн. 95 коп., суми інфляційних витрат у розмірі 5 500 грн. 02 коп. визнав повністю.

 Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

01.06.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд” та Державним підприємством „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1” був укладений договір №ПР 190, згідно якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача, а відповідач взяв на себе обов’язок прийняти та оплатити у відповідності з умовами цього договору продукцію. При цьому, найменування, кількість, ціна, строки оплати, строки та умови поставки продукції вказані у специфікаціях, які є невід’ємною частиною цього договору. 

Як встановлено судом, сторонами була підписана специфікація (додаток до договору №ПР 190 від 01.06.2009р.), за змістом якої позивач зобов’язався поставити відповідачу у червні 2009 року продукцію на загальну суму 100 000 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ, а відповідач прийняв на себе обов’язок оплатити вказану продукцію протягом 90 днів по факту поставки товару.

 Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов, зокрема, договору та вимог зазначених Кодексів.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. 

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). 

 Відповідно до п.2.3 укладеного між сторонами договору №ПР 190 від 01.06.2009р., датою поставки позивачем відповідачу продукції вважається дата підписання відповідної накладної (акту приймання-передачі).

Як встановлено судом, на виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу продукцію на суму 100 000 грн. 00 коп., що підтверджується накладною №061001 від 10.06.2009р. та актом приймання-передачі від 10.06.2009р., які підписані сторонами без зауважень і заперечень.

Враховуючи положення укладеного договору та приймаючи до уваги підписання сторонами зазначеної вище накладної та акту приймання-передачі, суд дійшов висновку щодо належного виконання позивачем обов’язку по поставці Державному підприємству „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1” продукції на загальну суму 100 000 грн. 00 коп. 

 Як вказувалося вище, згідно п.3 специфікації до договору №ПР 190 від 01.06.2009р. відповідач повинен оплатити отриманий від позивача товар протягом 90 днів по факту поставки товару, а саме в строк до 08.09.2009р. 

Проте, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, відповідач взяті на себе за договором №ПР 190 від 01.06.2009р. зобов’язання не виконав, отриману від позивача продукцію у визначений специфікацією до договору строк не оплатив.

 За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2 договору №ПР 190 від 01.06.2009р. визначено, що в разі порушення зобов’язань по договору застосовуються штрафні санкції, передбачені договором.

Згідно із п.5.4 укладеного договору в разі порушення строку оплати продукції, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. 

Таким чином, керуючись пунктами 5.2, 5.4 договору №ПР 190 від 01.06.2009р., позивач нарахував та пред’явив до стягнення з відповідача пеню в сумі 9 716 грн. 47 коп.

Розрахунок суми пені, проведений позивачем, є аріфметично вірним, відповідає умовам укладеного між сторонами договору та фактичним обставинам справи.

 Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку із порушенням відповідачем строків оплати товару позивач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат у розмірі 5 500 грн. 02 коп. та 3% річних в сумі 1 421 грн. 95 коп. 

Враховуючи приписи ст.625 Цивільного кодексу України, а також приймаючи до уваги порушення відповідачем строку оплати поставленої продукції, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд” про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат у розмірі 5 500 грн. 02 коп. та 3% річних в сумі 1 421 грн. 95 коп. є обґрунтованими. 

 Відповідач у відзиві без номеру та дати, який надійшов до господарського суду 29.03.2010р., позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 100 000 грн. 00 коп., пені в сумі 9 716 грн. 47 коп., 3% річних в сумі 1 421 грн. 95 коп., суми інфляційних витрат у розмірі 5 500 грн. 02 коп. визнав повністю. 

Згідно із ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

 За таких обставин, враховуючи, що дії відповідача щодо визнання позовних вимог про стягнення 116 638 грн. 44 коп. не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, виходячи з того, що позов доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 100 000 грн. 00 коп., пені в сумі 9 716 грн. 47 коп., 3% річних в сумі 1 421 грн. 95 коп., суми інфляційних витрат у розмірі 5 500 грн. 02 коп., підлягають задоволенню.

 У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на відповідача повністю.

 На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

 ВИРІШИВ:

 Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд”, м.Донецьк до Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1”, м.Вугледар про стягнення заборгованості у розмірі 100 000 грн. 00 коп., пені в сумі 9 716 грн. 47 коп., 3% річних в сумі 1 421 грн. 95 коп., суми інфляційних витрат у розмірі 5 500 грн. 02 коп. задовольнити повністю.

 Стягнути з Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1”, м.Вугледар на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд”, м.Донецьк заборгованість у розмірі 100 000 грн. 00 коп., пені в сумі 9 716 грн. 47 коп., 3% річних в сумі 1 421 грн. 95 коп., суми інфляційних витрат у розмірі 5 500 грн. 02 коп.; витрати по сплаті державного мита в сумі 1 166 грн. 38 коп.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

 Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

 За згодою сторін у судовому засіданні 08.04.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

 Повний текст рішення підписано 08.04.2010р. 

 

           

 Суддя