Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 8 червня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_2 на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 5 квітня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2005 року, якими засуджено

                                   ОСОБА_1,

                                   19 серпня 1980 року народження,

судимого 17 грудня 2002 року за

ч. 1 ст. 309 КК України на один рік

6 місяців 20 днів, звільненого в залі суду

в зв'язку з відбуттям покарання,

за ч. 2 ст. 309 КК України на три роки позбавлення волі, ч. 5 ст. 185 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю, ч. 1 ст. 187 КК України на чотири позбавлення волі, за ч. 2 ст. 357 КК України на два роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому призначено сім років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.

            Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_3  24.455 грн. 71 коп., ОСОБА_4 - 3.308 грн. 55 коп., ТОВ “Брион” - 1.815 грн.

Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у тому, що він 21 жовтня 2003 року біля магазину “ІНФОРМАЦІЯ_1” поАДРЕСА_1 незаконно придбав на власні потреби 3,08 гр. психотропної речовини - “метамфетаміну”, яку незаконно зберігав і перевозив при собі до вечора того ж дня.

Крім того, 2 березня 2004 року ОСОБА_1, перебуваючи у квартирі ОСОБА_5, що по АДРЕСА_2, напав на ОСОБА_5 та погрожуючи двома знайденими тут же ножами, заволодів магнітофоном ОСОБА_6 “Філіпс” вартістю 400 грн.

Уночі 26 червня 2004 року ОСОБА_1 вдерся до приміщення ТОВ “Бритон”, розташованого по вул. Ю.Савченка, 4 у м. Дніпропетровську, і вчинив крадіжку важливих документів і майна зазначеного підприємства на суму 1.815 грн., особистого майна ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на суму, відповідно, 3.306 грн. 55 коп. і 50.003 грн. 71 коп., а також важливих особистих документів ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Ухвалою Апеляційного суду Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2005 року вирок відносно ОСОБА_1 змінено, виключено з його вступної частини посилання суду на судимість ОСОБА_1 за вироком від 17 січня 2001 року. У решті вирок залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку й ухвали щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд. Вказує на істотне порушення судом норм КПК України, безпідставне посилання суду на судимість ОСОБА_1 за вироком від 17.01.2001 р., а також на відсутність вказівки суду щодо повної конфіскації майна винуватого, чи його частини.

            У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 , не оспорюючи обгрунтованості судових рішень щодо засудження його за ч. 2 ст. 309 КК України, просить скасувати вирок і ухвалу в частині засудження за ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 357 і ч. 1 ст. 187 КК України. Твердить, що досудове і судове слідство були проведені однобічно, неповно, з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, в тому числі з порушенням його права на захист. Суд взяв до уваги лише неправдиві показання потерпілих і свідків, які обмовили його, а також його власні показання, отримані внаслідок застосування до нього недозволених методів ведення слідства, проте не врахував тих доказів, які могли б істотно вплинути на правильність його висновку.

            Захисник ОСОБА_1  просить скасувати вирок і ухвалу в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 185 КК України з направленням справи в цій частині на додаткове розслідування, а з ч. 1 ст. 187 КК України дії засудженого перекваліфікувати на ст. 356 КК України.  Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, грунтуються на доказах, отриманих незаконним шляхом. Крім того, на його думку, судом не враховано ряд обставин, які пом'якшують покарання засудженому і давали підстави для застосування до нього правил ст. 69 КК України.  Звертає увагу на неправильне вирішення цивільних позовів у справі.

            Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання і касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню.

            Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, матеріалами справи доведена.

            Обгрунтовуючи свій висновок щодо вчинення ОСОБА_1розбійного нападу, суд послався у вироку на показання самого засудженого, які він давав як на досудовому слідстві, так і в суді, розповідаючи про те, де і за яких обставин він забрав магнітофон у квартирі ОСОБА_5. За словами засудженого, він, будучи помічений господарем під час крадіжки, продовжив злочинні дії і, застосувавши до потерпілого насильство, втік з магнітофоном.

            Як убачається з показань потерпілого ОСОБА_5, в процесі нападу ОСОБА_1 погрожував йому двома ножами.

Аналогічними були показання цього потерпілого під час проведення відтворення обстановки і обставин події з ним, а також під час пред'явлення йому для впізнання знаряддя злочину, крім того, вони підтверджується показаннями свідка - очевидця ОСОБА_9, потерпілої ОСОБА_6, свідка ОСОБА_10

Що стосується винуватості ОСОБА_1у вчиненні крадіжки, то вона підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_4, які зводилися до того, що 26 червня 2004 року з приміщення його підприємства було викрадено майно, гроші, важливі особисті документи, а також документи фірми, через декілька днів від ОСОБА_1, яка принесла частину викраденого майна і документи, дізнався, що крадіжку вчинив її брат.

            За таких обставин, беручи до уваги також всі інші докази у справі, у тому числі показання свідків, суд дійшов обгрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1злочинних дій, які за своїми ознаками утворюють склад злочинів, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 357 і ч. 2 ст. 309 КК України.

            Покарання ОСОБА_1 призначене у відповідності з вимогами закону. Воно є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

            Будь-яких даних про те, що досудове слідство чи судовий розгляд справи проведені з порушенням вимог КПК України, у тому числі тих його норм, що забезпечують право на захист, не встановлено.

            Колегія суддів не знаходить підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

            Ураховуючи наведене та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

            ухвалила:

            відмовити в задоволенні касаційного подання прокурора та касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_2

     Судді:

Лавренюк М.Ю.                                        Редька А.І.                                 Кияшко А.Я.