Справа № 2а-469/2010 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

16.04.2010 року                       Хортицький районний суд м. Запоріжжя

в складі:     головуючого судді – Панкеєв О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження матеріали справи за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі Запорізької області про оскарження бездіяльності Управління Пенсійного Фонду України і здійснення перерахунку недоплаченої щомісячної суми допомоги «Дітям війни», -

                            В С Т А Н О В И В :

          04.03. 2010 року    позивач    звернулась   до суду з адміністративним позовом до УПФ  в Хортицькому районі Запорізької області і просить  визнати незаконною бездіяльність відповідача, що призвела до порушення  права  на 30% підвищення пенсії за 2006-2009 роки  , зобов’язати  Управління Пенсійного фонду України у Приазовському районі Запорізької області здійснити перерахунок пенсії за вказаний період   та сплатити їй за 2006-2009 роки 5 132 гривень 10 копійок.

           Позивач надав заяву  про розгляд справи за її відсутності у порядку письмового провадження. Клопотання про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження також надав і відповідач в надісланому  до суду  запереченні проти позову.  

             Відповідно до вимог частини 3 статті 122 КАС України якщо клопотання про розгляд справи у їх відсутності  заявили всі особи, які беруть у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, тобто,  згідно п.10  ч.1 ст. 3 КАС України, суд розглядає і вирішує справу  без виклику осіб, які беруть участь у справі  та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів.      

            Відповідач -  УПФ в Хортицькому  районі  в  запереченні проти позову просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у зв’язку з тим, що фінансування виплат за Законом України  № 2195 «Про соціальний захист дітей війни»  проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, а також з 09.07.2007 року, тобто з моменту відновлення  дії ст. 6 вказаного Закону та до 01.01.2008 року, законодавством не було визначено механізму розрахунку підвищення пенсії дітям війни. В 2008-2009 роках державна соціальна допомога «дітям війни» виплачується з 01.01.2008 року з урахуванням вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону станом на 01.01.2009 року, Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Крім того відповідач вказує на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України.  

            Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що на підставі наявних у справі доказів заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.  

                Як встановлено,  позивач відповідно до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни.    

           Відповідно до ч.2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Протягом 2006 – 2007 років пенсія         ОСОБА_1   не підвищувалася. В 2008 та 2009 роках позивач    отримувала    підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 28.12.2007 року), Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», тобто  із січня 2008 року  - 47 грн., із квітня  - 48,1 грн.,  із   липня – 48,2 грн., із  жовтня  по цей час – 49,8 грн.   Відповідно до вимог ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року (із змінами внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватися поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.  

               Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30 % надбавки до пенсії «дітям війни», тому нарахування та  виплата вказаної надбавки не проводилася.  

                 Дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” була призупинена п. 12 статті 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визначено такими, що не відповідають конституції (є неконституційними) положення п. 12 статті 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».                    Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09.07.2007 року дійшов висновку, що зупинення Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій, статті 95 Конституції України.                     Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що після прийняття рішення Конституційним Судом України, тобто з 09.07.2007р. відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивача та виплати у розмірах, передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни” (в редакції до 28.12.2007 року).                      Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 28.12.2007 року), яка була прийнята на підставі п. 41 розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів України» дітям війни (крім тих, на яких  поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008  від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 41  розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів України» . Таким чином, у відповідності зі ст. 152 Конституції України  з 22 травня 2008 року втратили чинність у зв’язку з неконституційністю положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 28 грудня 2007 року. На підставі цього була відновлена дія положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в попередній редакції, що передбачає підвищення дітям війни пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   Враховуючи викладене, суд вважає, що з 22 травня 2008 року відповідач повинен був здійснювати позивачу нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.  Доводи відповідача наведені в наданих суду запереченнях про відсутність порядку перерахунку та виплати зазначеного підвищення пенсії та відсутність відповідного фінансування не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов’язок перерахування та виплати пенсій з відповідними підчищеннями. Положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо  застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених з цим Законом, на думку суду, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком. Тому, суд вважає, що вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсій «дітям війни»  має бути мінімальний розмір пенсії за віком і  яка розраховується  відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Законів про Державний бюджет України на відповідний рік.  

              Відповідач,   в надісланому до суду запереченні проти позову,  вимагає застосувати до вимог позивача строк позовної давності, передбачений ст. 99 КАС України, та на цій підставі відмовити в їх задоволенні.    Згідно з ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який,  якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до    ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Представник відповідача надав письмові заперечення, де наполягає на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду.

Суд вважає, що позивач повинен був узнати про порушення своїх прав після оприлюдненню рішення Конституційного суду України. В позовній заяві не наведено поважних причин пропуску строку, суд вважає, що позивач мав всі можливості  узнати свої права  при отриманні статусу «дитина війни» кілька років тому, коли йому у пенсійному посвідченні була поставлена печатку з відміткою статусу «Діти війни».

Виходячи з вимог ст. 99 КАС України суд вважає, що позивачем пропущено строк давності з 1.01.2006 року до 04 .03.2009  року, та поважних причин пропуску судом не встановлено, отже клопотання позивача про пропущення строку звернення до суду не підлягає задоволенню, так як зазначений строк не був пропущеним з поважної причини.

           Оскільки позивач звернулася за захистом своїх прав лише 04.03.2010 року, то  недоплачені позивачу виплати повинні перераховані починаючи з 04.03.2009 року в межах річного строку, передбаченого ст. 99 КАС  України та дії рішення Конституційного суду України N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

                          Таким чином, суд, оцінивши в сукупності наявні докази, вважає необхідним відмовити в задоволенні адміністративного позову в частині вимог, що стосуються  2007 року та з 22.05.2008 року   по 04.03.2009 року, тобто більш ніж за рік до дня пред’явлення адміністративного позову, у зв'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду і не встановлення судом поважності причин його пропущення.  

                Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача щодо Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя підлягають задоволенню за період з 04.03.2009 року по 31.12.2009 року, оскільки позивачеві за зазначений період не було нарахована та виплачено надбавку до пенсії як дитині війни у розмірі 149 грн. щомісяця, таким чином недоплачена сума надбавки за місяць складає 99,60 грн. ( з 01 січня по 31 грудня 2009 р.). У зв'язку з чим дії відповідача суд розцінює як  неправомірні  та вважає за необхідне зобов'язати відповідача зробити відповідний перерахунок та виплатити недоплачену суму допомоги позивачу.  

На підставі викладеного, керуючись ст.22 Конституції України, ст.ст. 3, 4 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. ст.11, 69-71, 160-163 КАС України, суд –

                    П О С Т А Н О В И В :

    Адміністративний позов задовольнити частково.  

    Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку здійснити за період з 16 березня 2009 року по 31 грудня  2009 року перерахунок надбавки до пенсії  ОСОБА_1, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок  та виплатити ОСОБА_1, надбавку до пенсії згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 16 березня 2009 року по 31 грудня  2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.

        Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції – Хортицький районний суд м. Запоріжжя заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

    Суддя:                                                     О.В. Панкеєв