Справа № 10-55/2007р.                                                                              Категорія: кримінальна

Головуючий у 1 інстанції: Вишар І.Ю. Доповідач: Пасько Д.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Паська Д.П.

Суддів: Аляфанова Ю.Б., Шкановського Б.В.

За участю прокурора: Степанюк О.П.

Розглянула у відкритому засіданні 2 березня 2007р. в м. Вінниці апеляцію помічника прокурора Ленінського району м. Вінниці на постанову Ленінського районного суду м.Вінниці від 20 лютого 2007 року, якою відмовлено в задоволенні подання слідчого (заступника начальника слідчого відділу) СВ Вишенського ВМ ВМВ України у Вінницькій області про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, прож.

АДРЕСА_1 якому пред'явлено обвинувачення за ст. 186 ч. 2 КК України.

Як вбачається з подання слідчого ОСОБА_1   02.02.2006 р. близько 1-ї години ночі по вул. Космонавтів у м. Вінниці за попередньою змовою з іншими особами відкрито заволодів мобільним телефоном «Самсунг-Ц 230» вартістю 560 гр., із стартовим пакетом вартістю 50 гр. та шнурком вартістю 4 гр., вихопивши його з рук потерпілого ОСОБА_2.

Обґрунтовуючи подання слідчий зазначив, що ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, що він тривалий час ухилявся від слідства, а перебуваючи на волі може продовжувати злочинну діяльність та ухилятися від слідства і суду.

Відмовляючи в задоволення подання слідчого суд зазначив, що в судовому засіданні не було наведено безумовлених доказів, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі буде ухилятися від слідства та суду, а тому обрав відносно цього запобіжний захід у виді підписки про невиїзд. Суд врахував також, що ОСОБА_1 раніше не судимий, має постійне місце проживання. Суд зазначив також, що він врахував вік обвинуваченого, стан його здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид його діяльності, а також те, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, який обирається лише за наявності підстав вважати, що інші запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 2 ст. 148 КПК України, і його належної поведінки.

В апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді подання слідчого в суді першої інстанції, ставиться питання про скасування постанови районного суду та повернення подання слідчого на новий судовий розгляд в суд першої інстанції оскільки, на думку апелянта, постанова суду винесена незаконно, без дослідження обставин, передбачених ст.ст. 150 та 155 КПК України, що враховуються при обранні запобіжного заходу у виді взяття під варту.

Апелянт зазначає також, що приймаючи рішення по поданню слідчого суд не врахував, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, що ОСОБА_1 тривалий час ухилявся від слідства перебуваючи за межами України, а вину визнав частково, встановленню істини не сприяє.

2

Заслухавши доповідача, виступ прокурора, який підтримав доводи, викладені в апеляції, вивчивши матеріали кримінальної справи і судової справи, обговоривши доводи апелянта колегія суддів вважає, що апеляція не обгрунтована і задоволенню не підлягає.

На думку колегії суддів приймаючи рішення по наданню слідчого стосовно ОСОБА_1 районний суд дотримався положень, передбачених ст.ст. 148, 150, 165, 165^і, 162² КПК України щодо мети і підстав обрання запобіжних заходів, обставин, що при цьому враховуються та порядку обрання запобіжного заходу. З мотивацією прийнятого районним судом рішенням погоджується і колегія судців, яка вважає, що доводи апелянта є непереконливими. Сама по собі тяжкість вчиненого злочину ще не є підставою обрання найбільш суворого запобіжного заходу у виді взяття під варту. Доводи про те, що ОСОБА_1 тривалий час ухилявся від слідства є необгрунтованими, оскільки він виїхав за межі України на заробітки ще не знаючи, що проти нього порушена кримінальна справа, а ця не може вважати ухиленням від слідства.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 вину визнав частково і не сприяє встановленню істини по справі не може впливати на скасування постанови суду, оскільки ці фактори не віднесені ні до підстав обрання запобіжного заходу, ні до обставин, які при цьому враховуються.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 366, 377,382 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді подання слідчого в суді першої інстанції, залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 лютого 2007 року стосовно ОСОБА_1без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.