Справа № 2-215 2009 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2009 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Клочко І.В.,
при секретарях Долотовій Н.О., Козинець М. О.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/3 частину квартири, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду 3 позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що 3 січня 1980 року він перебував у шлюбі 3 відповідачкою ОСОБА_2, який було розірвано у 2003 році, однак фактично подружні стосунки вони припинили підтримувати у вересні 2005 року. Під час шлюбу йому було надано спірну квартиру на підставі ордеру на сім'ю 3 чотирьох осіб.
Оскільки спірна квартира була приватизована відповідачами у період його шлюбу 3 відповідачкою ОСОБА_2, про що йому відомо не було, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на її 1/2 частку.
В ході розгляду справи представник позивача - ОСОБА_4 уточнила позовні вимоги, просила суд визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину спірної квартири, посилаючись на той факт, що квартира була отримана та приватизована у період шлюбу, йому нічого не було відомо про зазначену приватизацію, а тому він має право на 1/3 частину, оскільки зазначена квартира є супільним сумісно нажитим майном подружжя.
У судовому засіданні позивач та його представник - ОСОБА_4 уточнений позов підтримали у повному обсязі, просили суд про його задоволення, посилаючись на те, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки була надбана під час шлюбу.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник - ОСОБА_5 позов ОСОБА_1 не визнали, посилаючись на те, що подружжя ОСОБА_1 дійсно перебували у зареєстрованому шлюбі 3 1980 року, від шлюбу мають сина ОСОБА_6, 1983 року народження. Спірна квартира АДРЕСА_1 була надана їх сім'ї на підставі рішення Подільської райради народних депутатів м. Києва № 992 від 10.12.1990 року складом 4 особи. 03.01.1991 року їх сім'я була зареєстрована за адресою спірної квартири, однак 14.07.1994 року ОСОБА_1 був знятий 3 реєстраційного обліку та вибув у с. Нехаївка Коропського району Чернігівської області. Відповідачами у 1998 році була приватизована спірна квартира, на той час ОСОБА_1 належала у порядку дарування квартира АДРЕСА_2 де він є зареєстрованим по теперішній час. Оскільки на момент приватизації відповідачами спірної квартири, ОСОБА_1 не був у ній зареєстрованим, а тому не мав права на участь у приватизації і зазначена квартира не є спільним сумісним майном подружжя, позивачі та представник - ОСОБА_5 просили суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимо г.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не 3'явився, на адресу суду надіслав заяву 3 проханням проводити розгляд справи у його відсутності.
За таких обставин, суд вважав за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача ОСОБА_3.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є не обгрунтованими у повному обсязі та не підлягають задоволенню 3 наступних підстав.
Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, укладений у 1980 році, було розірвано 03.01.2003 року (а.с. 5). Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_6, 1983 року народження.
Згідно ордеру № 8490 від 17.12.1990 року трикімнатна квартира АДРЕСА_1 була надана ОСОБА_1 на сім"ю 3 4-х осіб: він, дружина, син - відповідачі по справі та мати дружини - ОСОБА_7 (а.с. 8 ).
Як вбачається 3 копії свідоцтва про право власності на житло від 25.08.1998 року квартира АДРЕСА_1 була приватизована згідно 3 Законом України „Про приватизацію державного житлового фонду" і належить на праві спільної власності ОСОБА_2, ОСОБА_3 в рівних долях (а.с. 19).
В теперішній час в квартирі зареєстровано (прописано) дві особи: відповідачі по справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 37).
Згідно до ч.5 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" до членів сім'ї наймача відносяться лише громадяни, які постійно проживають у квартирі (будинку) разом 3 наймачем.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 від 12.06.1998 року "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім"ю України" (а відповідно і Сімейного Кодексу України), вирішуючи спори між подружжям про майно, суду необхідно 3"ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Крім того відповідно до того ж пункту зазначеної Постанови, сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об'єктом права приватної власності, крім майна нажитого кожним 3 подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу.
Позивач у своїй позовній заяві посилається на той факт, що квартира дійсно була приватизована на ім"я відповідачів, однак приватизація відбулась під час шлюбу, йому про приватизацію нічого відомо не було, а тому спірна квартира є спільним майном подружжя набутим під час шлюбу.
Викладені позивачем обставини суд оцінює критично, оскільки, згідно довідки ЖЕКу № 314 від 26.11.2008 року позивач ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою спірної квартири 3 03.01.1991 року, знятий 3 реєстраційного обліку 14.07.1994 року, тобто під час проведення приватизації спірної квартири, позивач не був наймачем та постійним мешканцем зазначеної квартири. 3 26.11.1998 року ОСОБА_1 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2, згідно договору дарування, зареєстрованого у БТІ на його ім'я 03.08.1998 року (а.с. 38-42).
Крім того, як вбачається 3 копії рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28.05.2004 року, яке не оскаржував у передбаченому законом порядку ОСОБА_1, позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був задоволений судом, їм було усунуто перешкоди у користуванні власністю, а ОСОБА_1 було виселено 3 квартири АДРЕСА_3. При цьому в ході розгляду зазначеної справи судом у своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначав суду, що „він вважає себе власником даної квартири, незважаючи на приватизацію її позивачами, тому має право проживати у спірній квартирі", що свідчить про освідомлення позивачем ОСОБА_1 про приватизацію спірної квартири відповідачами під час розгляду Деснянським районним судом м. Києва у травні 2004 року позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення ОСОБА_1 зі спірної квартири (а.с. 43)
Відповідно до копії рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11.05.2007 року ОСОБА_2 зверталась до суду 3 позовом до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя, ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, звернувся 3 зустрічним позовом про поділ спільної сумісної власності подружжя, у якому перерахував все майно, яке було придбане ними 3 дружиною під час шлюбу, однак в зазначений перелік ОСОБА_1 не було включено спірну квартиру АДРЕСА_3, як майно набуте за час шлюбу (а.с. 83-87).
Згідно вимог ст. 60 ч. 1 Сімейного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, а як було встановлено у ході розгляду справи під час проведення приватизації відповідачами спірної квартири, позивач набув права власності та був зареєстрований за адресою квартири АДРЕСА_2, а тому суд приходить до висновку про відмову позивачу у задоволенні його позовних вимог про визнання права власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_3, оскільки зазначена спірна квартира була передана відповідачам, як постійним її мешканцям, на праві власності у відповідності до Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду", а не була набута подружжям ОСОБА_1 під час шлюбу.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212, 213-215 ЦПК України, ст. 60 Сімейного Кодексу України, п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім"ю України" № 16 від 12.06.1998 року, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/3 частину квартири - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів 3 дня проголошення рішення, або протягом двадцяти днів 3 дня подання заяви про апеляційне оскарження рішення, яка подається на протязі десяти днів 3 дня проголошення рішення.