У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючого - судді |
Кліменко М.Р., |
|
суддів |
Кармазіна Ю.М., Федченка О.С. |
розглянула в судовому засіданні 13 червня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 7 лютого 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області від 28 квітня 2005 року.
Цим вироком засуджено
ОСОБА_1,
19 лютого 1978 року народження,
раніше не судимого,
- за ч.2 ст.15, ч.3 ст. 149 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
- за ч.3 ст.149 КК України на 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
На підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 8 грн. 29 коп. судових витрат.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 149 КК, ч.2 ст.15, ч.3 ст. 149 КК, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 149 КК України, судові рішення щодо якої у касаційному порядку не оскаржені.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він, попередньо зорганізувавшись із ОСОБА_2 та особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, у стійке об'єднання, яке характеризувалось організованістю, міжнародними зв'язками, наявністю коштів для злочинної діяльності, діючи згідно розподілених ролей на виконання єдиного плану, відомого всім учасникам організованої групи, з корисливих мотивів вчинив злочини за наступних обставин.
Восени 2003 року ОСОБА_2 втягнула до своєї злочинної групи ОСОБА_1, який займався підбором жінок, повідомляючи їм неправдиві відомості щодо умов і місця роботи за кордоном в ОАЕ, і, отримавши від них згоду, організовував зустріч із ОСОБА_2 з метою подальшої реалізації незаконних угод щодо передачі потерпілих за кордон для сексуальної експлуатації. Щоб поставити жінок у матеріальну залежність, ОСОБА_1 надавав допомогу в оформлені закордонних паспортів, а ОСОБА_2 забезпечувала проїзними квитками і візами . Крім того, ОСОБА_2 проводила відповідний інструктаж жінок, з якими вона відправлялась за кордон, про те, що їх повинна зустріти невстановлена досудовим слідством особа. Невстановлена досудовим слідством особа, відповідно до відведеної їй ролі і злочинного плану повинна була зустрічати жінок в м. Дубай та змушувати їх займатись проституцією для відпрацювання витрачених на них грошей та отримання незаконних прибутків.
В грудні 2003 року ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_3 роботу офіціантки в ОАЕ та допоміг їй оформити закордонний паспорт. 13.02.2004 року, коли ОСОБА_3 приїхала до м. Чернігова, щоб в подальшому виїхати через м. Москву до ОАЕ, відвів її на квартиру в районі ІНФОРМАЦІЯ_1, де повідомив про дійсну мету її відправлення за кордон, а саме для того , щоб вона займалась проституцією, на що ОСОБА_3 відповіла відмовою. ОСОБА_1 шляхом висловлювання погроз фізичною розправою в разі відмови їхати в ОАЕ та неповернення грошей в сумі 2-3 тис. доларів США нібито затрачених на оформлення виїзних документів, примусив ОСОБА_3 погодитись на її відправлення до ОАЕ з метою сексуальної експлуатації. Доставивши потерпілу до залізничного вокзалу, він передав її ОСОБА_2, яка в свою чергу передала потерпілій квітки на дорогу та візи. Вилетіти з м. Москви до ОАЕ ОСОБА_3 не змогла, оскільки була затримана працівниками російських прикордонних служб, а тому повернулась до м. Чернігова. В м Чернігові ОСОБА_1, ОСОБА_2 та в телефонній розмові невстановлена досудовим слідством особа шляхом погроз та умовляння повідомили ОСОБА_3, що їй необхідно відпрацювати нібито затрачені на оформлення її виїзних документів кошти, а тому вона повинна буде займатись проституцією в ОАЕ. 09.05.2004 року з метою передачі ОСОБА_3 за кордон для використання в сексуальному рабстві, на залізничному вокзалі ОСОБА_2 придбала квиток для ОСОБА_3 до м. Одеси, передала їй візи та провела інструктаж про умови придбання квитка на авіарейс „Одеса-Дубай”, та про умови зустрічі і подальшого спілкування з невстановленою слідством особою в м. Дубай, надавши ОСОБА_3 телефон для зв'язку. Проте злочинний намір ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до кінця довести не вдалось, оскільки потерпіла звернулась із відповідною заявою до Управляння СБ України в Чернігівській області.
Крім того, на почату січня 2004 року ОСОБА_1, познайомившись через свою знайому з ОСОБА_4, з метою передачі її для сексуальної експлуатації, разом із ОСОБА_2 надали ОСОБА_4 недостовірну інформацію про умови роботи за кордоном. При цьому ОСОБА_1 умовив її поїхати за кордон до ОАЕ і повідомив, що витрати по її переміщенню через кордон становитимуть 3-4 тис. доларів США, які ОСОБА_4 повинна буде повернути невстановленій досудовим слідством особі після отримання заробітку. Коли ОСОБА_4 через деякий час відмовилась виїхати до ОАЕ, ОСОБА_2 особисто поставила її перед фактом, що має матеріальні зобов'язання перед особами, які оформлювали документи на неї. Після відмови ОСОБА_4 виїхати до ОАЕ, їй та її матері телефонували ОСОБА_1 і невстановлена досудовим слідством особа, погрожуючи фізичною розправою в разі відмови виїхати до ОАЕ та повернути борг. За таких умов ОСОБА_4 змушена була дати згоду і 02.05.2004 року за нею приїхала невстановлена досудовим слідством особа, відвезла до залізничною вокзалу і передала ОСОБА_2, яка особисто супроводила ОСОБА_4 до аеропорту в м. Одесі. В м. Одесі ОСОБА_2 передала їй квітки на літак, візи та контактний телефон для зв'язку в м. Дубай. Прибувши до м. Дубай, ОСОБА_4 зустріла невстановлена досудовим слідством особа, яка привела її до себе додому і примушувала займатись проституцією. Оскільки ОСОБА_4 категорично відмовлялась виконувати її накази, ця особа, назвавши суму боргу у 7000 доларів США, запропонувала повернутись ОСОБА_4 до України в обмін на те, що та підшукає та привезе замість себе інших 3-4 українок. На що ОСОБА_4 погодилась, хоча реально виконувати дані вимоги не мала наміру. 01.06.2004 року ОСОБА_4 повернулись в Україну.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області від 28 квітня 2005 року вирок Новозаводського районного суду м.Чернігова від 7 лютого 2005 року щодо засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_1 змінено з пом'якшенням призначеного їм покарання. Зокрема, призначено покарання ОСОБА_2 за ч.2 ст.15, ч.3 ст.149 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 5 років 2 місяці позбавлення волі із конфіскацією всього майна; за ч.3 ст.27, ч.3 ст.149 КК України із застосуванням ст. 69 КК України 5 років 6 місяців позбавлення волі із конфіскацією всього майна; за ч.2 ст.149 КК України на 5 років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, на підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, а ОСОБА_1 - за ч.2 ст.15, ч.3 ст. 149 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна; за ч.3 ст.149 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, на підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
В решті вирок залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 стверджує, що ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 його обмовили; факти шантажу, психологічного, фізичного тиску, втягнення в боргову кабалу потерпілих відсутні; операцій з оформлення закордонних паспортів потерпілим він не проводив, ніякої матеріальної вигоди від перебування їх в Об'єднаних Арабських Еміратах не мав; докази по справі сфальсифіковані. Тому вважає, що судом було неправильно застосовано кримінальний закон, і просить перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.15, ч.3 ст.149, ч.2 ст.149 КК України на ч.1 ст. 15, ч.2 ст. 303 КК України, призначивши покарання із застосуванням ст.69 КК України.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи засудженого ОСОБА_1, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у здійсненні незаконної угоди щодо людини, пов'язаної із законним переміщенням за її згодою через державний кордон для її передачі іншій особі з метою сексуальної експлуатації, вчиненої організованою групою, а також у вчиненні замаху на здійснення незаконної угоди щодо людини, пов'язаної із законним переміщенням за її згодою через державний кордон для її передачі іншій особі з метою сексуальної експлуатації, вчиненої організованою групою, ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку й досліджених у судовому засіданні доказах.
Цей висновок підтверджується послідовними та незмінними показаннями потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, даними на досудовому слідстві та в судовому засіданні, не довіряти яким колегія суддів підстав не має, та показаннями самого ОСОБА_1, даними протоколів очних ставок, пред'явлення фотознімків для впізнання, аудіо-записами розмов ОСОБА_3 з ОСОБА_2 і ОСОБА_1, висновками фоноскопічних експертиз, а також даними довідок телефонних контактів ОСОБА_2 і ОСОБА_1з потерпілими і свідками, повідомлень авіакомпаній щодо купівлі, видачі і використання проїзних квитків на літак до м. Дубай і у зворотньому напрямку.
Підстав для обмови ОСОБА_1 потерпілими ОСОБА_3, ОСОБА_4 та свідком ОСОБА_5 по справі не встановлено, на наявність таких підстав, що заслуговують на увагу, не посилається і сам ОСОБА_1
Посилання ОСОБА_1 на недоведеність його вини у вчиненні злочинів з мотивів, аналогічних зазначеним у касаційній скарзі, висловлювались ним в суді першої і апеляційної інстанцій, які їх ретельно перевірили та обґрунтовано визнали такими, що викликані наміром ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинені злочини.
Свої висновки щодо отриманих доказів та їх оцінки в сукупності з іншими наведеними у вироку доказами суди належним чином мотивували. З цими висновками погоджується і колегія суддів. У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 не навів ніяких інших доводів і доказів, які б спростовували висновки суду першої та апеляційної інстанцій за обговорюваними питаннями.
Всебічно дослідивши та оцінивши всі докази у сукупності, суд дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.3 ст.149 КК України, ч.3 ст.149 КК України. Підстав для перекваліфікації його дій на ч.1 ст. 15, ч.2 ст. 303 КК України не встановлено.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть зміну чи скасування судових рішень, по справі не встановлено. Доводи ОСОБА_1 про фальсифікацію доказів по справі підтвердження не знайшли.
Покарання засудженому ОСОБА_1 з врахуванням змін, внесених апеляційним судом, яке не оскаржене прокурором і потерпілими, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів. Підстав для пом'якшення призначеного покарання не вбачається.
З огляду на викладене, відсутні підстави для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, визначених у ст.384 КПК України.
Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
відмовити засудженому ОСОБА_1 у задоволенні його касаційної скарги.
Судді:
Кліменко М.Р. Кармазін Ю.М. Федченко О.С.