№ 2-4110/07

Рішення

            Іменем України

30 серпня 2007 р. Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючої - судді Рудницької О.М.,

при секретарі - Марук В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно м. Києва про набуття права власності на 56/100 частин будинку за набувальною давністю та зобов»язання провести реєстрацію,

встановив:

У липні 2007 р. позивачка звернулася до суду із позовом, у якому просила визнати за нею право власності на 56/100 частин будинку АДРЕСА_1 за набувальною давністю із посиланням на те, що вона тривалий час, понад 10 років, володіє зазначеною частиною будинку, як своїм власним майном, а тому вважає, що набула щодо нього права власності.

Як вказує позивачка, всі попередні власники зазначених частин будинку померли понад 10 років і у жодного з них спадкоємців ані за заповітом, ані за законом немає.

На цій підставі позивачка просила задовольнити її позов.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача - Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з»явився, про день розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, про місце та час слухання справи повідомлений належним чином, заперечень проти позову не надіслав.

Представник відповідача - Бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно м. Києва в судове засідання не з»явився, про день розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, про місце та час слухання справи повідомлений належним чином, заперечень проти позову не надіслав.

Відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання представників обох відповідачів, які належним чином повідомлені і від яких не надійшло повідомлення про причини неявки та за наявної згоди представника позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивачки, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

На підставі свідоцтва про право власності, яке було видане Київським комгоспом 26.12.1922 р. за № 6716, власниками будинку АДРЕСА_1 в рівних частинах були ОСОБА_2 (бабуся позивачки), ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (дядьки позивачки), ОСОБА_7 (батько позивачки), ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (тітки позивачки). Тобто, кожному із вказаних родичів позивачки належало по 1/9 частці вищезазначеного будинку, що було зареєстровано в Бюро технічної інвентаризації м. Києва.

Рішенням народного суду третьої ділянки Кагановічського району м. Києва від 14.05.1955 р. за ОСОБА_7 було визнано право власності на добудову, яка дорівнює 1/3 частині вказаного будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на належні йому частки вказаного будинку.

Єдиною спадкоємицею за заповітом після померлого була його дружина ОСОБА_11.

У 1984 р. ОСОБА_11 3вернулася до суду з позовом до співвласників будинку АДРЕСА_1 - ОСОБА_8 ОСОБА_10, ОСОБА_9 про визначення ідеальних часток в спільному будинку за вищевказаною адресою. Підставою для звернення з таким позовом було те, що БТІ м. Києва відмовило в реєстрації 1/3 частини будинку, яка була визначена рішенням народного суду третьої ділянки Кагановічського району м. Києва від 14.05.1955 р., оскільки сума ідеальних часток співвласників будинку буде при цьому складати більше одиниці.

Рішенням Московського районного суду м. Києві від 31.07.1984 р. визначено, що ОСОБА_7 належить 44/100 частки будинку АДРЕСА_1, а ОСОБА_10, з врахуванням частки її покійної матері ОСОБА_2, належить 14/100 частин зазначеного будинку.

При цьому вказаним рішенням визначено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 належить у вказаному будинку на праві приватної власності по 7/100 частин кожному.

ОСОБА_11 21.02.1985 р. отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 44/100 частин будинку АДРЕСА_1, яке було зареєстровано в БТІ м. Києва 04.03.1985 р. за № 2709.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_11 власником 44/100 частин будинку АДРЕСА_1 стала позивачка ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.12.1999 р., яке зареєстровано в БТІ м. Києва 14.01.2000 р.

Власники по 7/100 частин кожний - ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_8, свої частки у спільній власності, визначені рішенням суду від 31.07.1984 р., в БТІ м. Києва не зареєстрували через похилий вік і незадовільний стан здоров»я. Невдовзі ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 померли.

Тітки позивачки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 померли відповідно у 1988 р. та у 1997 р. і також до дня своєї смерті не зареєстрували належні їм частки у будинку в БТІ м. Києва. ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_3

Судом достовірно встановлено, що ні в кого з померлих родичів позивачки - співвласників будинку - спадкоємців за законом або за заповітом немає.

Таким чином, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 тривалий час, понад 19 р. добросовісно, безперервно та відкрито володіє 42/100 частками будинку АДРЕСА_1, як своїми власними, за власний рахунок утримує будинок в належному стані.

Що стосується 14/100 частин в будинку АДРЕСА_1, які належали тітці позивачки - ОСОБА_10, то судом встановлено, що позивачка заволоділа зазначеною часткою в січні 1997 р., тобто більше 10 років тому, і продовжує добросовісно володіти нею до теперішнього часу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 344 ЦК України (в редакції 2003 р.), особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, коли судом достовірно встановлено, що позивачка ОСОБА_1 тривалий час, на протязі більше десяти років володіє 56/100 частинами будинку АДРЕСА_1, як своїми власними, то суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 набула право власності на 56/100 частин будинку АДРЕСА_1 через набувальну давність.

Таким чином, суд вважає, що позов обгрунтований та доведений, підлягає задоволенню.

Керуючись викладеним, відповідно до ст. 344 ЦК України (в редакції 2003 р.), ст. ст. 10, 11, 209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно м. Києва про набуття права власності на 56/100 частин будинку за набувальною давністю та зобов»язання провести реєстрацію - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на 56/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1.

Зобов»язати Бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно м. Києва зареєструвати на ім»я ОСОБА_1 56/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду на протязі десяти днів, починаючи з наступного дня після його проголошення. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Відповідачі можуть подати заяву про перегляд заочного рішення суду протягом десяти

днів з дня отримання його копії.