Справа № 2-2595/2008 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2008 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого судді - Терещенко 0.1.
при секретарі Юда М. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Конотопі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та виконавчого комітету Кошарівської сільської ради Конотопського району, третя особа: КП " Конотопське міжміське бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності на матеріали вартістю 9656 грн., -
встановив:
Позивачка ОСОБА_1 просить ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на матеріали металевого магазину-павільйону з прибудовами, зазначеними в справі № 70, складеній КП " Конотопське міжміське бюро технічної інвентаризації", які знаходяться в селі Кошари Конотопського району Сумської області по вулиці Ворошилова № 1 дійсною вартістю 9656 грн, відповідно до договору купівлі-продажу від 24 серпня 2008 року, укладеного між нею та відповідачем ОСОБА_2 та стяну ти з відповідача на її користь судові витрати по справі та 1000 грн.- за надання їй правової допомоги. Вимоги мотивує тим, що в селі Кошари Конотопського району Сумської області по вулиці Ворошилова № 1 знаходиться металевий магазин-павільйон дійсна вартість якого становить 9656 грн, який по обліку КП «Конотопське МБТІ» не зареєстровано, оскільки фактично він являється матеріалом не завершеного будівництва. Вказану металеву будівлю магазину встановив відповідач ОСОБА_2 на земельній ділянці, яка надана йому в користування Кошарівською сільською радою за договором оренди землі. На замовлення позивачки КП «Конотопське МБТІ» виготовило їй документи на вказаний металевий магазин-павільйон та видало «Справу № 70», згідно якої будівля складається з основної будівлі А-1 та прибудови А-1-1, має загальні розміри 7, 70 м х 5, 20 м., дійсна інвентарізаційна вартість вказаного металевого магазину з прибудовою станом на 10 листопада 2008 року становить 9656 грн. У вказаному магазині-павільйоні позивачка працює як приватний підприємець з 24 серпня 2007 року по теперішній час на підставі свідоцтва про право зайняття підприємницькою діяльністю, за що сплачує єдиний податок. Позивачка посилається на те, що вказаний металевий магазин-павільйон вона придбала 24 серпня 2007 року як матеріал у відповідача ОСОБА_2, який на той час був жителем с Кошари Конотопського району та на даний час проживає в с Підлипне м. Конотоп. Вони уклали між собою письмовий договір купівлі-продажу, в якому відповідач ОСОБА_2 зазначений як «продавець», а вона як «покупець», договір підписаний ОСОБА_2, нею та свідком правочину -ОСОБА_4 В договорі зазначено на те, що відповідач ОСОБА_2 отримав від неї готівкою 15000 грн. за проданий ним магазин, фактично позивачка віддала йому 3000 доларів США і вони між собою домовились, що вказана сума доларів буде відповідати 15000 грн. за курсом гривні по відношенню до долара, який діяв на той час. Такий договір вони уклали тому, що ОСОБА_2 бажав продати їй вказаний металевий магазин, а вона бажала його придбати, волевиявлення кожної із сторін було вільним і відрповідало внутрішній волі кожного, тобто вимогам cm. 203 ЦК України. Нотаріальне оформлення договору не відбувалось, оскільки магазин не значився по обліку в КП «Конотопське МБТІ», мав вигляд тимчасової незавершеної будови, гроші за магазин вона сплатила на користь ОСОБА_2 у присутності ОСОБА_4, 24 серпня 2007 року ОСОБА_2 передав їй як покупцю вказаний металевий магазин, в подальшому вона вклала гроші в його ремонт та стала здійснювати у ньому торгівлю за документами підприємця. Посилається на вимоги cm. 331 ч. 3 ЦК України, за якою до завершення будівництва ( створення майна ) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) та що у разі необхідності особа може укласти договір щодо об»єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об»єкта нерухомого майна, а також на те, що Кошаріська сільська рада не заперечує надати їй в оренду земельну ділянку, що знаходиться під магазином, в разі зміни власника магазину, а тому просить вирішити вказане в судовому порядку.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат ОСОБА_5 заявлені вимоги підтримали.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені вимоги не визнав, посилаючись на те, що дійсно в селі Кошари Конотопського району Сумської області по вулиці Ворошилова № 1 знаходиться металевий магазин-павільйон, який встановив він на земельній ділянці, яка була надана йому в користування Кошарівською сільською радою за договором оренди землі та якою він користується і на теперішній час. Дійсно, у нього були наміри продати вказаний магазин-павільйон, про що він надавав об»яву в газеті, з приводу чого до нього приходили покупці. Також, дійсно, 24 серпня 2008 року позивачка ОСОБА_1 передала йому 3000 доларів США, що відповідало на той час 15000 грн. та він підписував договір, який вона надавала, однак, при його підписанні він мав на увазі, що вказаний металевий магазин-павільйон він надає в тимчасове користування позивачці, на той час у нього вже не було намірів його продавати, просить в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача - Кошарівської сільської ради - сільський голова ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що дійсно в селі Кошари Конотопського району Сумської області по вулиці Ворошилова № 1 знаходиться металевий магазин-павільйон, який встановив відповідач ОСОБА_2 на земельній ділянці, яка була надана йому в користування Кошарівською сільською радою за договором оренди землі, вказана земельна ділянка на теперішній час за документами знаходиться в його користуванні. Він чув про те, що у відповідача ОСОБА_2 були наміри продати вказаний магазин-павільйон, про що він надавав об»яву в газеті. Також, йому відомо про те, що вказаний магазин—павільйон у нього був куплений 24 серпня 2008 року позивачкою ОСОБА_1, яка з того часу торгує в тому магазині як приватний підприємець, в рішенні покладається на розсуд суду.
Представник третьої особи: КП «Конотопське МВТ і» в судове засідання не з»явився, про день та час розгляду справи в суді належним чином повідомлений, від КП»Конотопське МБТІ» надійшли письмові пояснення по суті позову за № 853 від 16 грудня 2008 року та за № 879 від 22 грудня 2008 року ( а.с. 28, 57) з проханням розглядати справу у відсутність представника, у яких проти позову не заперечують.
Заслухавши пояснення осіб, які з»явились до суду, дослідивши матеріали справи, яких достатньо, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із слідуючих підстав:
За статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
За змістом статті 203 ч. 3 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно статті 331 ч. 3 ЦК України до завершення будівництва ( створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) та що у разі необхідності особа може укласти договір щодо об»єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об»єкта нерухомого майна. Із матеріалів справи вбачається слідуюче:
За договором оренди землі від 03 серпня 2005 року з додатками до нього, укладеного між Кошарівською сільською радою в особі сільсього голови - ОСОБА_6, як орендодавцем та відповідачем ОСОБА_2 як орендарем, останній прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться у віданні Кошарівської сільської ради для комерційного використання ( роздрібної торгівлі) загальною площею 54 кв. м., нормативною грошовою оцінкою 1707, 85 грн. ( а.с. 18-24).
Архітектурно-будівельний паспорт та документи, включені до нього, які маються в копіях на а.с. 33-51 стверджуютья той факт, що відповідачу ОСОБА_2 була виділена в оренду земельна ділянка та наданий дозвіл на втановлення торгівельного павільйону з літньою площадкою для комерційного використання ( роздрібної торгівлі та комерційних послуг), що розташована в селі Кошари Конотопського арйону по вулиці Варошилова.
В судовому засіданні сторони по справі підтвердили той факт, що саме на вказаній земельній ділянці відповідачем ОСОБА_2 був збудований металевий магазин-павільйон, який являється предметом спору.
Згідно довідки за № 592 від 13 листопада 2008 року та матеріалів із справи № 70 КП «Конотопське МБТІ», які маються в копіях на а.с. 4-12 дійсна інвентарізаційна вартість вказаної будівлі магазину-павільйону, який знаходиться в селі Кошари Конотопського району по вулиці Варошилова № 1 та який по КП «Конотопське МБТІ» не зареєстровано станом на 10 листопада 2008 року складає 9656 грн..
Із змісту довідки Кошарівської сільської ради Конотопського району за № 387/02-20 виплива, що дійсно позивачка ОСОБА_1 працює в гіозаробочий час від основного місця роботи в торгівельному павільйоні як приватний підприємець с Кошари по вулиці Ворошилова з 24 серпня 2007 року по теперішній час (а.с. 4).
В судовому засіданні сторони по справі не заперечили вказаного факту, кожен підтвердивши, що дійсно позивачка ОСОБА_1 3 24 серпня 2007 року по теперерішній час працює приватним підприємцем, здійснюючи роздрібну торгівлю в металевому магазині-павільйоні, який є предметом спору та який знаходиться в селі Кошари Конотопського району по вулиці Ворошилова № 1.
Також, в судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 обоє підтвердили факт передачі відповідачу ОСОБА_2 позивачкою ОСОБА_1 грошей в сумі 3000 доларів США, що відповідало на той час 15000 гривням, який мав місце 24 серпня 2007 року в приміщенні металевого магазину-павільйону, що знаходиться в селі Кошари Конотопського райну по вулиці Ворошилова № 1.Вказані обставини сторонами по справі та особами, які беруть участь у справі не оспорюються.
У договорі купівлі-продажу, датованому 24 серпня 2007 року, який складено у письмовій формі та у якому відповідач ОСОБА_2 вказаний як «продавець магазину», позивачка ОСОБА_1 - як «покупець магазину», зазначено на те, що відповідач ОСОБА_2 отримав від позивачки ОСОБА_1 готівкою 15000 грн. за проданий ним магазин, який знаходиться в селі Кошари Конотопського району по вулиці Варошилова. ( а.с. 13). Вказаний договір підписаний відповідачем ОСОБА_2, пози вачкою ОСОБА_1 та свідком ОСОБА_4
В судовому засіданні сторони по справі та допитана як свідок ОСОБА_4 не заперечили факт підписання кожним з них такого договору зазначеної дати.
Неможливо взяти до уваги посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що при підписанні договору купівлі-продажу від 24 серпня 2007 року та отриманні при цьому від позивачки ОСОБА_1 3азначених коштів він мав на увазі, що вказаний металевий магазин-павільйон він надає в тимчасове користування позивачці та, що на той час у нього вже не було намірів його продавати.
Також, суд критично відноситься до пояснень, які були надані в судовому засіднанні свідком ОСОБА_7 - дружини відповідача ОСОБА_2, яка пояснила, що кошти, які отримав її чоловік від позивачки ОСОБА_1 вона надавала йому в користування та що намірів продавати магазин ОСОБА_1 у чоловіка не було.
Про те, що у відповідача ОСОБА_2 були наміри продати вказаний металевий магазин-павільйон він сам підтвердив в судовому засідання, пояснивши, що дійсно ним надавалась об»ява в газеті, з приводу чого до нього приходили покупці.
Також, вказані обставини підтвердила в судовому засіданні допитана як свідок ОСОБА_8.
Окрім того, в судовому засіданні допитана як свідок - ОСОБА_4, яка була присутня при передачі 24 серпня 2008 року позивачкою ОСОБА_1 відповідачу ОСОБА_2 3000 доларів США та підписувала договір купівлі-продажу, засвідчила, що дійсно з того, що відбувалось того дня вона зрозуміла, що відповідач ОСОБА_2 продав позивачці ОСОБА_1 металевий магазин-павільйон, після чого там стала здійснювати торгівлю позивачка ОСОБА_1
Також, вказані обставини підтвердили в судовому засіданні допитані як свідки ОСОБА_8 та син позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_9
Підстав сумніватись в правдивості пояснень свідків: ОСОБА_4, ОСОБА_8. та ОСОБА_9 не має, їхні свідчення не мають між собою протирічь, відповідають матеріалам справи в їх сукупності.
Суд не бере до уваги той факт, що документи - квітанці'ї, чеки, які надані в суді відповідачем ОСОБА_2 ( а.с. 63-70) щодо оплати послуг електропостачання, земельної плати та інше оформлені на нього, оскільки вказані факти ніким із учасників процесу не оспорюються, зазначені обставини не являються предметом спору.
Відповідно до cm. 60 ЦК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд вважає, що в судовому засіданні не знайшов підтвердження той факт, що при підписанні договору купівлі-продажу від 24 серпня 2007 року та отриманні при цьому від позивачки ОСОБА_1 3азначених коштів відповідач ОСОБА_2 що вказаний металевий магазин-павільйон він надавав в тимчасове користування позивачці та, що на той час у нього вже не було намірів його продавати.
Відповідно до змісту Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов»язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенесації за рахунок держави» граничний розмір витрат, пов»язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено рішення у цивільній справі у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється з огляду на те, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи, яка на час розгляду справи в суді становить 605 грн.
Судове засідання по справі розпочате: 25 грудня 2008 року о 12 год. 00 хв., закінчено о 12 год. 36 хв.; 29 грудня 2008 року о 13 год. 40 хв., закінчено о 14 год. 28 хв. таким чином, загалом час розгляду справи в суді становить - 1 год. 30 хв.; 40% від 605 грн.( за 1 год ) становить 242 грн., відповідно 1 год. 30 хв. - 363 грн., витрати за оформлення позову - 305 грн., загальна сума витрат становить 668 грн., в решті слід відмовити.
Враховуючи наведене вище та беручи до уваги, що до завершення будівництва ( створення майна ) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) та що у разі необхідності особа може укласти договір щодо об»єкта незавершеного будівництва, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення договору купівлі- продажу металевого магазину-павільйону, який знаходиться в селі Кошари Конотопського району по вулиці Ворошилова № 1 між сторонами по справі, що свідчить про те, що волевиявлення обох сторін як учасників правочину було вільним та відповідало внутрішній волі кожного з них та є підставою для визнання за позивачкою права власності на матеріали металевого магазину-павільйону з прибудовами, зазначеними в справі № 70, складеній КП " Конотопське міжміське бюро технічної інвентаризації", в решті позов підлягає задоволенню частково, виходячи з фактично понесених позивачкою судових витрах по справі, а, саме: 96 грн. 56 коп -держмита, 30 грн.- витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, 668 грн. - надання правової допомоги, в тому числі - за складання позовної заяви адвокатом та його участь у судовому засіданні, відповідно до вимог cm.cm.84, 88 ЦПК України та змісту Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов»язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенесації за рахунок держави».
Керуючись ст. ст. 10, 15, 60, 61, 79, 84, 88, 213, 215 ЦПК України, ст. ст. 41, 55 Конституції України, ст. ст. 203 ч. 3, 311 ч. 3 ЦК України, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженкою села Кошари Конотопськогог району право власності на матеріали металевого магазину-павільйону з прибудовами, зазначеними в справі № 70, складеній КП " Конотопське міжміське бюро технічної інвентаризації', які знаходяться в селі Кошари Конотопського району Сумської області по вулиці Ворошилова № 1, дійсною вартістю 9656 гривень, відповідно до договору купівлі-продажу від 24 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрити: 96 ( дев'яносто шість ) грн. 56 коп. - держмита; 30 (тридцять ) гривень. -витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи; 668 ( шістьсот шестьдесят вісім ) гривень - витрат на правову допомогу, в решті позову відмовити
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до апеляційного суду Сумської області через Конотопський міськрайонний суд Сумської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення; апеляційна скарга на рішення суду - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.