Справа № 2-2599/2008 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2008 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області у складі: головуючого - судді Терещенко 0.1. при секретарі Юда М. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Конотоп справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору міни від 26 січня 2006 року недійсним та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/25 частину підприємства, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 просить ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір міни, укладений 26 січня 2006 року між ним та відповідачкою ОСОБА_2 та стягнути з неї на свою користь понесені ним судові витрити по справі. Вимоги мотивує тим, що 26 січня 2006 року відповідно до договору міни він обмянів 1/25 частину підприємства, яке знаходиться в АДРЕСА_1 на трактор К-700А, який належав відповідачці ОСОБА_2, даний договір посвідчений приватним нотаріусом - ОСОБА_3. Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП «Конотопське МЕТІ» 24 січня 2006 року вартість 1/25 частини вказаного підприємства становила 35648 грн. тобто, ціна 1 м. кв. становила 126 грн.. Однак, згодом йому стало відомо про те, що дійсна вартість вказаного підприємства значно більша і становить 240 умовних одиниць за 1 кв. м..На теперішній час він зрозумів, що уклавши вказаний договір міни відповідачка ввела його в оману, щоб задешево отримати частину нерухомого майна. У відповідності до оцінки вказана частина нерухомості, яка була реалізована відповідачці, мала б коштувати у десять разів вище, а тому просить вирішити вказане в судовому порядку.
В судовому засіданні заявлені вимоги позивачем ОСОБА_1 підтримані.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені вимоги не визнала, посилаючись на те, що дійсно 26 січня 2006 року відповідно до договору міни вона обміняла трактор К-700А державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на частину приміщення ( 1/25 частину підприємства) в АДРЕСА_1, яке було власністю позивача. 26 січня 2006 року вони відповідно до акту прийому-передачі передали трактор і частину підприємства, її право власності на вказане нерухоме майно зареєстроване по КП «Конотопське МБТІ» 01 лютого 2006 року. Влітку 2005 року року позивач згідно договору ремонтував її техніку. В грудні 2005 року від позивача вона отримала пропозицію на обмін частини вказаного приміщення (гаражу) на трактор. Про грошову доплату позивач розмови не вів, сказавши, що міна буде без грошової доплати. В пункті 1.1. договору міни це підтверджується. Для обміну позивач вибрав у неї трактор, який був з належних їх самим « молодим» за роком випуску, тобто коштував найдорожче. Вона не вводила позивача в оману, оскільки прийняла всі умови, які він визначив сам, саме він займався оформленням документів для нотаріального посвідчення цієї угоди. Вважає, що всі дії, передбачені законом вона виконала, набула права власності на частину підприємства на законних підставах, підстав для задоволення позову не вбачає, а тому просить в задоволенні позову відмовити.
В зустрічних позовних вимогах позивачка ОСОБА_2 просить ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на 1/25 частини підприємства площею 282, 0 кв. м., яке розташоване в АДРЕСА_1 та складається із: акумуляторної пл. 7, 6 кв. м., акумуляторної пл. 10, 1 кв. м., акумуляторної пл. 17, 3 кв. м., коридору пл. 16, 8 кв. м., побутової пл. 22, 6 кв. м., електрощитової пл. 9, 6 кв. м., кладової пл. 14, 1 кв. м., майстерні пл. 21, 1 кв. м., кладової пл. 17, 16 кв. м., коридору пл. 16, 1 кв. м., гаражу пл. 129, 1 кв. м. Вимоги мотивує тим, що 26 січня 2006 року відповідно до договору міни вона обміняла трактор К-700А державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на частину приміщення (1/25 частину підприємства) в АДРЕСА_1, яке було власністю відповіде ОСОБА_1 26 січня 2006 року вони відповідно до акту прийому-передачі передали трактор і частину підприємства, її право власності на вказане нерухоме майно зареєстроване по КП «Конотопське МБТІ» 01 лютого 2006 року. У 2005 році - влітку відповідач відповідно до домовленості ремонтував її техніку, в грудні 2005 року від нього вона отримала пропозицію на обмін частини вказаного приміщення на трактор. Про грошову доплату позивач розмови не вів, сказав, що міна буде без грошової доплати. В пункті 1.1. договору міни це підтверджується. Для обміну позивач вибрав у неї трактор, який був з належних їх самим « молодим» за роком випуску, тобто коштував найдорожче. Вона не вводила позивача в оману, оскільки прийняла всі його умови, які він визначив, він займався оформленням документів для нотаріального посвідчення цієї угоди. На даний час, через три роки, відповідач без попередження звернувся з позовом до суду, який вона вважає безпідставним, оскільки всі дії, передбачені законом вона виконала, набула права власності на частину підприємства на законних підставах, а тому просить вирішити вказане в судовому порядку.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивачка ввела його в оману при укладенні договору міни, а тому її вимоги не підлягають задоволенню.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, яких достатньо, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору міни від 26 січня 2006 року недійсним не підлягає задоволенню, також не підлягає задоволенню зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/25 частину підприємства, яке знаходиться в АДРЕСА_1, виходячи із слідуючих підстав:
За статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної вдасності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п»ятою та шостою статті 203 КЦ України.
У статті 715 ЦК України зазначено на те, що за договором міни ( бартеру) кожна із сторін зобов»язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар; право власності на обмінювані товари переходять до сторін одночасно після виконання зобов»язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.
Із матеріалів справи та пояснень сторін, даних в судовому засіданні вбачається слідуюче:
26 січня 2006 року відповідно до договору міни, укладеного між позивачем за первісним позовом та відповідачем за зустрічним позовом - ОСОБА_4 та відповідачкою за первісним позовом та позивачкою за зустрічним позовом - ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом - ОСОБА_3, було передано у власність ОСОБА_2 належну ОСОБА_4 1/25 частину підприємства, що знаходиться в АДРЕСА_1, площею 282, 0 кв. м. ; у власність ОСОБА_4 було передано належний ОСОБА_2 транспортний засіб -трактор, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
За змістом пункту 1.3 вказаного договору міни від 26 січня 2006 року за заявою власника відчужується у ремонтьно-виробничому корпусі «Б-1» у квартирі № 6: акумуляторна пл. 7, 6 кв. м., акумуляторна пл. 10, 1 кв. м., акумуляторна пл. 17, 3 кв. м., коридор пл. 16, 8 кв. м., побутова пл. 22, 6 кв. м., електрощитова пл. 9, 6 кв. м., кладова пл. 14, 1 кв. м., майстерня пл. 21, 1 кв. м., кладова пл. 17, 16 кв. м., коридор пл. 16, 1 кв. м. та гараж пл. 129, 1 кв. м..
У пункті 1.4 вказаного договору міни від 26 січня 2006 року зазначено на те, що трактор, що відчужується має наступні характеристики: трактор марки (моделі) К 700 А, 1994 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11 березня 2008 року у приватній власності ОСОБА_1 перебуває 1/1 частка будівлі ремонтно-виробничого корпусу, яка знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 1641, 5 кв. м. відповідно до рішення виконкому Конотопської міської ради № 47 від 25 лютого 2008 року( а.с. 5).
За змістом акту прийому-передачі від 26 січня 2006 року, зазначеної дати було передано у власність ОСОБА_2 належну ОСОБА_4 1/25 частину підприємства, що знаходиться в АДРЕСА_1, площею 282, 0 кв. м. ; у власність ОСОБА_4 було передано належний ОСОБА_2 транспортний засіб - трактор - К 700 А, 1994 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 14).
Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно свідчить про те, що відповідно до зазначеного договору міни від 26 січня 2006 року 1/25 частина підприємства, яке розташоване в АДРЕСА_1 зареєстрована на правах приватної спільної часткової власності за ОСОБА_2 (а.с. 13).
Відповідно до cm. 60 ЦК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Неможливо взяти до уваги посилання позивача ОСОБА_4 на те, що на теперішній час він зрозумів, що уклавши вказаний договір міни відповідачка ввела його в оману, що він задешево передав їй у власність частину нерухомого майна, яке належало йому та що відповідно до оцінки вказана частина нерухомості, яка була реалізована відповідачці, мала б коштувати у десять разів вище та з цих підстав зазначений договір можливо визнати недійсним, оскільки вказані обставини нічим крім особистих пояснень ОСОБА_4 не підтверджуються.
Окрім того, у пункті 1.1. вказаного договору міни від 26 січня 2006 року (а.с. 4) передбачено проведення міни без грошової доплати, що не суперечить вимогам cm. 715 ч. 3 ЦК України, у якій зазначено на те, що договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.
Також, неможливо погодитись із зустрічними позовними вимогами позивачки ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на 1/25 частини підприємства площею 282, 0 кв. м., яке розташоване в АДРЕСА_1 та складається із: акумуляторної пл. 7, 6 кв. м., акумуляторної пл. 10, 1 кв. м., акумуляторної пл. 17, 3 кв. м., коридору пл. 16, 8 кв. м., побутової пл. 22, 6 кв. м., електрощитової пл. 9, 6 кв. м., кладовоїпл. 14, 1 кв. м., майстерні пл. 21, 1 кв. м., кладової пл. 17, 16 кв. м., коридору пл. 16, 1 кв. м., гаражу пл. 129, 1 кв. м, оскільки відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26 січня 2006 року вказана 1/25 частина зазначеного підприємства, яке розташоване в АДРЕСА_1 та складається із: акумуляторної пл. 7, 6 кв. м., акумуляторної пл. 10, 1 кв. м., акумуляторної пл. 17, 3 кв. м., коридору пл. 16, 8 кв. м., побутової пл. 22, 6 кв. м., електрощитової пл. 9, 6 кв. м., кладової пл. 14, 1 кв. м., майстерні пл. 21, 1 кв. м., кладової пл. 17, 16 кв. м., коридору пл. 16, 1 кв. м., гаражу пл. 129, 1 кв. м вже зареєстрована на правах приватної спільної часткової власності за ОСОБА_2
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги те, що позивачем ОСОБА_1 не доведений той факт, що в момент вчинення правочину, який він оспорює, сторонами були допущені порушення вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п»ятою та шостою статті 203 КЦ України, що є підставою для визнання правочину недійсним, а також те, що за договором міни право власності на обмінювані товари переходять до сторін одночасно після виконання зобовяязань щодо передання майна обома сторонами та, що інше не встановлено укладеним між ними договором та законом, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору міни від 26 січня 2006 року недійсним не підлягає задоволенню.
Виходячи із змісту статті 334 ЦК України, у якій зазначено на те, що якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації та, що відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26 січня 2006 року 1/25 частина підприємства, яке розташоване в АДРЕСА_1, яке складається із: акумуляторної пл. 7, 6 кв. м., акумуляторної пл. 10, 1 кв. м., акумуляторної пл. 17, 3 кв. м., коридору пл. 16, 8 кв. м., побутової пл. 22, 6 кв. м., електрощитової пл. 9, 6 кв. м., кладової пл. 14, 1 кв. м., майстерні пл. 21, 1 кв. м., кладової пл. 17, 16 кв. м., коридору пл. 16, 1 кв. м., гаражу пл. 129, 1 кв. м. та на яке просить визнати право власності позивачка ОСОБА_2 вже за нею зареєстрована на правах приватної спільної часткової власності, також не підлягає задоволенню зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/25 частину підприємства, яке знаходиться в АДРЕСА_1.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 79, 88, 213, 215 ЦПК України, ст. ст. 41, 55 Конституції України, ст. ст. 203, 215, 334, 715 ЦК України, -
вирішив:
ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_2 про визнання договору міни від 26 січня 2006 року недійсним.
ОСОБА_2 відмовити в задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/25 частину підприємства, яке знаходиться в АДРЕСА_1, оскільки 1/25 частина підприємства, яке знаходиться в АДРЕСА_1 зареєстроване на праві приватної власності за нею - ОСОБА_2.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до апеляційного суду Сумської області через Конотопський міськрайонний суд Сумської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення ; апеляційна скарга на рішення суду - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.