УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 року березня 20 дня колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого -Безверхого О.М. суддів - Демченка М.О. Сінашенка В.Г. з участю прокурора - Кононенко К.М. адвоката - ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_1 на вирок Білопольського районного суду Сумської області від 28 грудня 2006 року яким:

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 раніше не судимий

засуджений за ч.2 ст. 121 КК України з застосуванням ст.69 КК України на п'ять років позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що він 12 лютого 2005 року близько 23 години перебуваючи в нетверезому стані в господарстві ОСОБА_3 в АДРЕСА_1, під час сварки з ОСОБА_4 на грунті особистих неприязненних відносин, які виникли під час цього, почав умисно наносити останньому удари руками і ногами по голові, тулубу, животу, і іншим частинам тіла, тим самим спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Адвокат ОСОБА_1, в інтересах засудженого ОСОБА_2, в апеляції ставить питання про перекваліфікацію дій засудженого на ч.2 ст. 296 КК України при цьому вона наводить слідуючи мотиви:

Засуджений з самого початку не мав наміру на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому. Під час як досудового, так і судового слідства не було з'ясована в повній мірі те питання, чи не міг сам потерпілий під час падіння отримати тілесні ушкодження від яких наступила його смерть. На її погляд, який співпадає з позицією підзахисного, він не міг спричинити потерпілому таку кількість тілесних ушкоджень яка вказана у висновку судово - медичної експертизи. Також вона не виключає настання тяжких наслідків внаслідок раніше перенесеної травми   голови   потерпілим   в   2003   році.   Таким   чином   у   справі   є   ряд

Справа № 11-207/2007 року.            Головуючий у першій інстанції - М.М.Ясинок

Категорія ч.2 ст. 122 КК України                                                Доповідач - Демченко М.О.

невідповідностей, які мусять тлумачитись на користь засудженого, а тому вона просить вирок суду змінити, і перекваліфікувати дії засудженого на ч. 2 ст. 296 КК України, і призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Заслухавши доповідь судді, адвоката ОСОБА_1, яка підтримала свою апеляцію, міркування прокурора Кононенко К;М,, про залишення вироку суду без зміни, перевіривши матеріали справи, і обговоривши доводи викладені в апеляції, колегія суддів не знаходить законних підстав до задоволення апеляції.

Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин зазначених у вироку і юридична кваліфікація його дій за ч. 2. ст. 121 КК України є обгрунтованим і законним.

Що стосується посилання адвоката ОСОБА_1 в апеляції на невідповідність юридичної кваліфікації дій засудженого фактичним обставинам справи, то вони, на думку колегії суддів, є необгрунтованими.

Суд першої інстанції провівши судове слідство по справі, повно всебічно і об'єктивно перевірив зібрані органами досудового слідства докази, дав їм належну оцінку і прийшов до обгрунтованого висновку Щодо об'єктивної сторони вчиненого злочину, яка була направлена на умисне заподіяння тілесних ушкоджень на грунті виниклих неприязнених відносин з боку засудженого до потерпілого. Як в органів досудового слідства так і в суда не було інших доказів, щоб стверджували іншу спрямованість дій засудженого, а тому колегія суддів не знаходить законних підстав щодо перекваліфікації дій засудженого на ч.2 ст. 296 КК України.

В тому числі предметом перевірки під час судового слідства було і питання, яке ставить адвокат ОСОБА_1 а саме: чи не могли виникнути тілесні ушкодження у потерпілого, які потягли за собою смерть, внаслідок падіння потерпілого, або внаслідок перенесеної ним раніше отриманої травми. Для з'ясування цих питань судом було проведено комісійну судово - медичну експертизу (а.с. 343), допитано в якості спеціаліста експерта Шевченко М.Ф. і в якості свідка завідуючого реанімаційним відділенням ОСОБА_5 які дали пояснення суду щодо того, коли потерпілий міг отримати тілесні ушкодження від яких наступила смерть, чим підтверджували висновок комісійної судово - медичної експертизи. В той же час як свідок, так і експерт категорично заперечували проти причинного зв'язку між смертю потерпілого і травмою, яку він отримав в 2003 році. А тому суд цілком ґрунтовно і законно поклав в основу вироку ці докази і в колегії суддів немає сумнівів щодо відповідності цих і інших доказі до вимог ст. 65 КПК України, а тому колегія суддів не знаходить законних підстав до задоволення апеляції адвоката.

Що стосується призначеного судом покарання засудженому ОСОБА_2 у вигляді позбавлення волі з застосуванням вимог ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, ніж передбачено санкцією статті КК України, за якою він визнаний винним, на визначений у вироку строк то воно, на думку колегії суддів, відповідає вимогам ст. 65 КК України. Судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного і обставини що обтяжують і пом'якшують покарання. Тому колегія суддів не знаходить законних підстав до пом'якшення призначеного судом покарання і до задоволення апеляції адвоката і в цій частині.

На основі викладеного і керуючись ст. ст. 362, 366, 377 КПК України колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Вирок Білопільського районного суду Сумської області від 28 грудня 2006 року стосовно ОСОБА_2 залишити без зміни , і апеляцію адвоката ОСОБА_1 - без задоволення.