Справа №22-а-173 2007 р.                                       Головуючий у 1 інстанції - Лобко А.В.

Категорія 38                                                              Суддя-доповідач - Батюк А.В.

УХВАЛА іменем     України

21 березня 2007 року                                                                                   м. Суми

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Шевченка В.А.,

суддів              - Батюка А.В., Хвостика С.Г.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

та осіб, які беруть участь у справі - позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, представника Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Сумської обласної державної адміністрації - Оніщенка О.В., представника Головного управління праці та соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації - Глущенко Р.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 30 січня 2007 року

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства праці та соціальної політики України, третя особа: Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Сумської обласної державної адміністрації, Головне управління праці та соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації, про визнання не чинним рішення комісії, спонукання до видачі дубліката посвідчення,

встановила:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову.

При цьому вказував, що судом першої інстанції надано неналежну правову оцінку протоколу комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 30 січня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.

Вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без зміни.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у 1986 році ОСОБА_1 працював водієм Сумської станції швидкої допомоги. З 8 травня 1986 року по 14 травня 1986 року наказом НОМЕР_1 від 4 травня 1986 року позивача було відряджено до Бородянської ЦРБ.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15 липня 1993 року встановлено факт знаходження ОСОБА_1 на роботах у 30-ти кілометровій зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 8 по 14 травня 1986 року (а. с. 14).

Ухвалою цього ж суду від 29 вересня 1993 року вказане рішення було роз'яснено: встановлено факт перебування його в селах Андріївка, Терехов, Апачичи Чернобильського району Київської області (а. с. 13).

26 жовтня 1993 року Сумською райдержадміністрацією позивачу було видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році. 26 серпня 1996 року згідно наказу НОМЕР_2 вказане посвідчення було перереєстроване (а. с. 15).

Як вбачається з витягу з протоколу комісії із спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС НОМЕР_3 від 2 вересня 1997 року на підставі представлених документів було визнано видачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_1 безпідставною у зв'язку з тим, що фактів, встановлених судом, недостатньо для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Зазначено, що видане посвідчення підлягає вилученню з повідомленням органів місцевої влади, соціального забезпечення та керівництва організації чи підприємства за місцем роботи (а. с. 26).

Як вбачається з витягу з протоколу комісії із спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС НОМЕР_4 від 1 грудня 1998 року на підставі представлених документів було визнано видачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_1 безпідставною. Встановлено, що додатково пред'явлені документи не дають підстав для зміни рішення комісії від 2 вересня 1997 року протокол НОМЕР_3 та що відсутні первинні документи, які б підтверджували роботу безпосередньо в зоні відчуження (а. с. 27).

У грудні 2005 року позивач втратив посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС і 20 грудня 2005 року подав заяву до в.о. міського голови м. Суми про видачу дубліката посвідчення. Для вирішення питання видачі дубліката посвідчення замість втраченого, документи були передані до управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Сумської держадміністрації (а. с. 33).

На засіданні Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи 8 лютого 2006 року позивачу було відмовлено у видачі дубліката посвідчення замість загубленого (а. с. 30).

Згідно з п.п. "г" п. 10 "Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року №501 було передбачено видачу посвідчення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі рішення суду про встановлення факту перебування в зоні відчуження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 року №218 "Про внесення змін до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" п.п. "г" п. 10 був викладений у такій редакції: рішення суду про встановлення факту безпосередньої участі в будь-яких роботах за певний період, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження, в тому числі проведенні евакуації

людей і майна з цієї зони, а також у роботах на діючих пунктах санітарної обробки людей і дезактивації техніки.

У той же час, рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15 липня 1993 року встановлено лише факт знаходження ОСОБА_1 на роботах у 30-ти кілометровій зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 8 по 14 травня 1986 року, але не безпосередню участь у роботах по ліквідації аварії на ЧАЕС, тобто фактів, встановлених судом, недостатньо для підтвердження статусу ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС.

Постановою Кабінету міністрів України від 8 червня 1995 року №404 "Про часткову зміну пункту 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виключено підпункт "г" пункту 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 p. N 501 "Про порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи до 1 січня 1997 року доручено провести перевірку правильності видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської аварії на підставі судових рішень, та вжити відповідних заходів щодо усунення виявлених порушень.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 року №135 "Про перевірку правильності видачі посвідчень "Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС", у разі, коли документи, згідно з якими було видано посвідчення, не дають змоги підтвердити статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, посвідчення підлягало вилученню за рішенням органу, яким це посвідчення було видано.

Виходячи з викладеного вище, суд першої інстанції належним чином дослідив докази в даній справі, дав вірну оцінку обставинам справи і дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.

При таких обставинах, з урахуванням наведеного постанова суду є такою, що ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, п. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206 КАС України, колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Зарічного районного суду м. Суми від 30 січня 2007 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.