У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 8 червня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 1 липня 2005 року, яким засуджено

                                    ОСОБА_1,

                                   23 березня 1988 року народження,

судимого 17 серпня 2004 року за

ч. 2 ст. 289 КК України на два роки позбавлення волі,

з випробуванням на два роки,

за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на два роки шість місяців позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків йому призначено остаточне покарання - три роки позбавлення волі.

Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у тому, що він 2 березня 2005 року за попередньою змовою з ОСОБА_2, обидва у стані сп'яніння, вдерлися до гаражу, розташованого біля будинку, що по АДРЕСА_1, і намагалися незаконно заволодіти мотоциклом ОСОБА_3 НОМЕР_1, вартістю 1.261 грн. 13 коп., проте злочин не довели до кінця з причин, які не залежали від їхньої волі, оскільки були затримані ОСОБА_4

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

            У касаційній скарзі з доповненням до неї засуджений ОСОБА_1 просить змінити судові рішення. Вважає, що суд призначив йому надмірно суворе покарання.

            Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, щодо якого судове рішення не оскаржується, касаційне подання не принесено.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у приміщення, відповідають фактичним обставинам справи, є обгрунтованими і в касаційній скарзі не заперечуються.

Кваліфікація цих злочинних дій засудженого за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України є правильною і в колегії суддів сумніву не викликає.

Що стосується покарання ОСОБА_1, то з цим рішенням місцевого суду колегія суддів також погоджується.

Так, вирішуючи питання про вид і розмір покарання ОСОБА_1, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого, всі обставини, які обтяжують і пом'якшують покарання, зокрема вчинення ним злочину в неповнолітньому віці, його щире каяття, позитивні характеристики, часткове відшкодування заподіяної шкоди, тому призначив йому покарання із застосуванням правил ст. 69 КК України. Будь-яких інших даних, які дали б підстави для подальшого пом'якшення покарання ОСОБА_1, колегія суддів не знаходить.

            Ураховуючи наведене, колегія суддів не має підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Тому, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

          ухвалила :

            відмовити засудженому ОСОБА_1 в задоволенні касаційної скарги.

Судді:

Лавренюк М.Ю.                                  Редька А.І.                                   Кияшко А.Я.