Судове рішення #893193
Справа № 22 -ц- 349

Справа № 22 -ц- 349                                                 Головуючий у 1-й інстанції: Левченко Т.А.

Категорія - 16                                                             Суддя-доповідач: Ведмедь Н.І.

РІШЕННЯ іменем України

22 березня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Смирнової Т.В.,

суддів              - Ведмедь Н.І., Ільченко О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

в присутності осіб, які приймають участь в справі - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну

справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24 січня 2007 року

в справі за позовом державного комунального підприємства «Сумитеплокомуненерго» до

ОСОБА_1, ОСОБА_2 про розірвання договору

реструктуризації   заборгованості   та   стягнення   заборгованості   за   спожиті   послуги   з

теплопостачання, -

встановила:

25 вересня 2006 року ДКП «Сумитеплоенерго» звернулось до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що надавало послуги з теплопостачання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які своєчасно їх не оплачували, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 2256 грн. 17 коп. 27 вересня 2004 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір реструктуризації заборгованості, за яким відповідач взяв на себе зобов'язання погасити борг протягом 60 місяців з дня укладення угоди. Однак погашення заборгованості відповідачі не здійснюють. Тому просило розірвати договір реструктуризації заборгованості та стягнути з відповідачів заборгованість за послуги з теплопостачання, а також понесені судові витрати.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 24 січня 2007 року позов ДКП «Сумитеплокомуненерго» задоволено. Розірвано договір реструктуризації заборгованості за надані комунальні послуги з теплопостачання НОМЕР_1 від 27 вересня 2004 року, укладений між ДКП «Сумитеплокомуненерго» та ОСОБА_1 Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ДКП «Сумитеплокомуненерго» в солідарному порядку заборгованість по оплаті за послуги з теплопостачання в сумі 2256 грн. 17 коп. та в дольовому порядку судові витрати в сумі 30 грн., тобто по 15 грн. з кожного. Стягнуто також з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 25 грн. 50 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати вказане рішення суду і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог до нього. Зазначає, що в спірній квартирі він не проживав, про заборгованість за теплопостачання обізнаний не був, договір про реструктуризацію не підписував, а тому при розгляді вимог саме до нього суд повинен був застосувати позовну давність. Крім того, вважає, що судом не враховано його незадовільне матеріальне становище, та вказує, що позивачем не доведено заявлену суму боргу.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування в рівних частинах належить кооперативна квартира АДРЕСА_1, в якій зареєстровано їх місце проживання.

 

ДКП «Сумитеплоенерго» надавало відповідачам послуги з опалення належного їм житлового приміщення до 01 травня 2002 року. В зв'язку з несвоєчасною оплатою за надані послуги утворилась заборгованість, яка станом на 01 травня 2002 року становить 2256 грн. 17 коп.

Відповідно до Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» від 20 лютого

2003  року ДКП «Сумитеплоенерго» уклало з ОСОБА_1 договір НОМЕР_1 від 27 вересня

2004    року «Про реструктуризацію заборгованості за надані комунальні послуги з

теплопостачання». ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання погасити заборгованість

щомісячними платежами відповідно до визначеного в договорі графіку. Однак ніяких дій по

погашенню заборгованості відповідачі не вчиняють. Згідно п. 2.2. зазначеного договору

позивач має право приймати рішення про його дострокове розірвання у разі невиконання

громадянином установленого графіку погашення заборгованості, з послідуючим стягненням

боргу у судовому порядку.

Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - частковому скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1та ОСОБА_2 мають заборгованість за надані ним послуги з теплопостачання перед ДКП «Сумитеплоенерго», сплата її за договором реструктуризації не здійснюється, а тому він підлягає розірванню. Крім того, обґрунтовано визначено, що оскільки ОСОБА_2 є співвласником квартири, за опалення якої стягується заборгованість, він відповідно до вимог ст. 319 ЦК України, ст.ст. 64, 67, 68, 156 і 162 ЖК України повинен нести витрати, пов'язані з утриманням цього майна, в тому числі й сплачувати комунальні послуги.

Посилання апелянта на те, що позивачем не доведена сума заборгованості саме в розмірі 2256 грн. 17 коп. та не надано її помісячний розрахунок, колегія суддів також вважає безпідставним. Із матеріалів справи (а.с. 45-60) вбачається, що ДКП «Сумитеплоенерго» було надано суду розрахунки щомісячної заборгованості за період з грудня 2000 року по квітень 2002 року, а також договір про реструктуризацію заборгованості за надані комунальні послуги з теплопостачання НОМЕР_1 від 27 вересня 2004 р. (а.с. 5), уклавши який ОСОБА_1фактично визнав заборгованість саме в розмірі, заявленому в позові. Апелянтом всупереч вимог ч.1 ст. 60 ЦПК України не наведено доказів невірного розрахунку вказаної суми заборгованості, а доводи про протилежне носять загальний характер.

Доводи апелянта щодо неврахування судом його матеріального становища, на думку колегії суддів, є безпідставними, оскільки чинне цивільне законодавство не передбачає такої підстави звільнення від виконання грошового зобов'язання.

В той же час, як було встановлено судом першої інстанції, і знайшло підтвердження при апеляційному перегляді, апелянт ОСОБА_2 з 1980-х років в зазначеній квартирі не мешкає. В даній квартирі проживає та користується нею лише його брат - ОСОБА_1, який і брав на себе обов'язок зі сплати комунальних послуг, в тому числі і послуг з теплопостачання, а також зобов'язався повністю погасити заборгованість перед ДКП «Сумитеплоенерго», уклавши договір реструктуризації цієї заборгованості.

 

В той же час ОСОБА_2 про укладення вказаного договору обізнаний не був, його не підписував, а тому, відповідно і ніяких дій, спрямованих на визнання боргу, не вчиняв.

За таких обставин, на думку колегії суддів, враховуючи, що згідно договору про реструктуризацію від 27 вересня 2004 року НОМЕР_1 (а.с.5) заборгованість утворилась станом на 01 липня 2003 року, та те, що ніяких дій, що свідчать про визнання ОСОБА_2 боргу ним вчинено не було, позовні вимоги до нього не можуть бути задоволені в зв'язку з пропуском строку позовної давності, яка згідно ст. 71 ЦК України (1963 року) та ст. 257 ЦК України встановлена тривалістю у три роки.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову в задоволенні позову в частині вимог до ОСОБА_2 та постановлениям нового рішення про стягнення заборгованості лише з ОСОБА_1 в сумі, що дорівнює його частині участі в утриманні квартири, тобто 1/2 від загальної суми боргу, і складає 1128 грн. 09 коп. (2256 грн. 17 коп. : 2 = 1128 грн. 09 коп.).

Враховуючи викладене, підлягає зміні і розподіл судових витрат. Так, оскільки в позові до ОСОБА_2 відмовлено, не підлягають стягненню з нього 25 грн. 50 коп. судового збору на користь держави, а також 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В той же час, з ОСОБА_1 на користь ДКП «Сумитеплоенерго» підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в повному розмірі, тобто в сумі 30 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24 січня 2007 року в даній справі частково скасувати.

Позов державного комунального підприємства «Сумитеплокомуненерго» задовольнити частково.

Розірвати договір реструктуризації заборгованості за надані комунальні послуги з теплопостачання НОМЕР_1 від 27 вересня 2004 року, укладений між державним комунальним підприємством «Сумитеплокомуненерго» та ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного комунального підприємства «Сумитеплокомуненерго» заборгованість зі сплати за послуги теплопостачання в сумі 1128 грн. 09 коп. та понесені витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація