Справа № 22-ц-302 2007р. Головуючий у 1-й інстанції Плотнікова Н.Б.
Категорія Суддя-доповідач Смирнова Т.В.
УХВАЛА іменем України
20 березня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого - Смирнової Т.В.
суддів - Ведмедь Н.І., Ільченко О.Ю.
з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.
та осіб, які беруть участь у справі - представника ВАТ «Завод «Індекс»,
представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3,
представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами:
Відкритого акціонерного товариства «Завод «Індекс»,
ОСОБА_2,
представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3
на рішення Охтирського міськрайонного суду від 19 грудня 2006 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Завод «Індекс» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення збитків, -
ВСТАНОВИЛА:
ВАТ «Завод «Індекс» звернулося до суду з позовом до відповідачів про стягнення збитків в сумі 30 000 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що під час розгляду в суді іншої цивільної справи за позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ВАТ «Заводу «Індекс», приватною юридичною фірмою «Зевс» надавались юридичні послуги по представництву інтересів ВАТ «Завод «Індекс» в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції. За рішенням апеляційного суду в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було відмовлено.
ВАТ «Завод Індекс» сплатило приватній юридичній фірмі «Зевс» за надані юридичні послуги 30 000 грн., вважає, що дана сума є збитками, які спричинені безпідставними позовами ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а тому просить стягнути дану суму з відповідачів.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду від 19 грудня 2006 року позовні вимоги ВАТ «Завод «Індекс» задоволені частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Завод «Індекс» 3420 грн. та судові витрати по справі в сумі 49 грн. 20 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Завод «Індекс» 3420 грн. та судові витрати по справі в сумі 49 грн. 20 коп.
В апеляційній скарзі ВАТ «Завод «Індекс» просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Апелянт вважає, що суд допустив неправильне застосування норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
При цьому апелянт не погоджується з висновком суду про те, що мають місце не збитки у розумінні ч.2 ст. 22 ЦК України, а судові витрати.
Крім того, суд не правильно застосував норми Постанови КМУ № 590 від 27 квітня 2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ», так як основну частину послуг юридична фірма надала ще до набрання чинності зазначеною Постановою КМУ.
Також апелянт вважає, що суд невірно підрахував кількість годин, витрачених юридичною фірмою на надання правової допомоги.
Також апелянт не згодний з тим, що з відповідачів стягнуто витрати в рівних частках і вважає, що зі ОСОБА_2 необхідно стягнути вдвічі більше, ніж з ОСОБА_1
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити ВАТ «Завод «Індекс» у задоволенні позовних вимог.
Апелянт вважає, що рішення постановлено судом із порушенням норм матеріального та процесуального права.
При цьому апелянт зазначає, що по-перше, суд вирішив питання про права і обов'язки особи, не залученої до участі у справі - Приватної юридичної фірми «Зевс». По-друге, суд не врахував, що договором не була передбачена погодинна оплата послуг і сума у 30 000 грн. не відповідає умовам договору. По-третє, суд не з'ясував законність правочину, оскільки повноваження особи, яка уклала договір, є спірними.
Крім того, апелянт ОСОБА_2 зазначає, що аналогічний спір за позовом ВАТ Завод «Індекс» до ТОВ «Фінансово-промислова компанія «ГРОСС» розглядався господарським судом, в задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що дані суми не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України. На ВАТ «Завод «Індекс» працює юрисконсульт, до посадових обов'язків якого входить представництво інтересів в судах і складання відповідних документів, тому з боку ВАТ «Завод «Індекс» мало місце штучне утворення додаткових витрат.
Також апелянт ОСОБА_2 вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, а крім цього, неправильно застосував норми Постанови КМУ № 590 від 27 квітня 2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ».
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Апелянт вважає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. При цьому апелянт зазначає, що позивач ВАТ «Завод «Індекс» ставив питання про відшкодування збитків, а не про
відшкодування судових витрат, тобто суд самостійно, без відповідної заяви позивача змінив підставу і предмет позову та вийшов за межі позовних вимог.
Крім того, суд не надав належної оцінки тим обставинам, що договір фактично укладений неповноважною особою, що умовами договору не передбачена погодинна оплата юридичних послуг і що на ВАТ «Індекс» працює штатний юрист, а тому не було потреби в залученні інших представників.
Також апелянт вважає, що суд взагалі невірно зробив розрахунок сум судових витрат, оскільки не використав спеціальної формули, за якою повинен робитись такий розрахунок.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку мають місце не збитки у розумінні ч. 2 ст. 22 ЦК України, а судові витрати, пов'язані з розглядом судової справи, які передбачені ст. 79 ЦПК України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
На підставі Постанови КМУ № 590 від 27 квітня 2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ», підрахувавши кількість годин судових засідань, а також тривалість робочого часу, затраченого приватною юридичною фірмою на складання документів (заяв, апеляційних скарг, тощо), суд прийшов до висновку про розмір компенсації за надання правової допомоги у сумі 6 840 грн.
Виходячи з того, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ВАТ «Індекс» було повністю відмовлено, суд згідно ст. 88 ЦПК України про пропорційний розподіл судових витрат, стягнув зі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суму витрат 6 840 грн. в рівних частках.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення представників апелянтів, підтримавших свої скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 27 квітня 2005 року між ВАТ «Індекс» та приватною юридичною фірмою «Зевс» було укладено договір НОМЕР_1 про надання юридичних послуг (а.с.7), згідно з яким юридична фірма приймає на себе обов'язок по наданню юридичних послуг та представництву клієнта в судових органах та державних установах та організаціях, а ВАТ «Індекс» оплачує ці послуги.
Згідно п. 5.1 даного договору - вартість послуг юридичної фірми, що надаються у відповідності з цим договором, визначається на підставі актів виконаних робіт або виставлених юридичною фірмою рахунків за умови їх схвалення Клієнтом.
Згідно акту виконаних робіт від 08 серпня 2006 року, підписаного ВАТ «Індекс» та приватною юридичною фірмою «Зевс», юридична фірма надала юридичні послуги на суму 25000 грн., та ПДВ 20% - 5000 грн., всього на суму 30000 грн. (а.с.8).
11 серпня 2006 року ВАТ «Індекс» сплатило приватній юридичній фірмі вказану суму (а.с.26).
Позиції апелянтів з приводу неправильності судового рішення дуже різні, але погодитися з ними неможливо з наступних підстав.
Апелянт ВАТ «Завод «Індекс» вважає, що спір потрібно вирішувати на підставі ч.2 ст. 22 ЦК України, тобто як спір про відшкодування збитків, маючи за збитки понесені витрати на оплату наданої правової допомоги.
Але судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно виходив з того, що спір виник щодо відшкодування судових витрат на правову допомогу, така позиція суду ґрунтується на підставі ст. 79 ч. З ЦПК України, згідно якої до судових витрат віднесено витрати на правову допомогу, ст. 84 ч. 2 ЦПК України, де врегульовано розмір компенсації витрат на правову допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27 квітня 2006 року.
Оскільки ця норма є процесуальною, то суд правильно виходив при проведенні розрахунку граничного розміру компенсації цих витрат на час постановления рішення.
Посилання цього апелянта про вдвічі більшу провину ОСОБА_2 ніж ОСОБА_1 щодо необхідності понесення позивачем витрат на правову допомогу не має ніякого правового значення, оскільки ст. 88 ЦПК України встановлено принцип пропорційного розподілу судових витрат не по вині, а до розміру задоволених вимог, і суд правильно застосував норму закону при вирішенні цього питання.
Апелянт ОСОБА_2 посилається на процесуальні порушення суду - не залучення до участі у справі Приватної юридичної фірми «Зевс» і вважає, що порушені її права, що тягне скасування рішення. Проте в неї відсутні повноваження щодо захисту інтересів фірми «Зевс».
Більше того, весь час при розгляді справи брали участь представники цієї фірми, вони представляли інтереси ВАТ «Індекс» і не заявляли про інтереси фірми до предмету спору. Тим більше, що суд не вирішував питання щодо прав і обов'язків юридичної фірми.
Посилання обох апелянтів - і ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на неправильність визначення обсягу збитків, які врахував суд та на невідповідність розрахунків суду вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ», носять загальний неконкретний характер, і ніяк не спростовують висновків суду.
Не є переконливими посилання апелянта ОСОБА_2 та апелянта ОСОБА_1 на порушення суду в частині оцінки законності та дійсності договору про надання правової допомоги між ВАТ «Індекс» та приватною юридичною фірмою «Зевс». По-перше, цей договір не оспорений в судовому
порядку, позову сторонами не заявлено, і суд виходив з того, що представники ПП «Зевс» дійсно представляли інтереси ВАТ «Індекс» як в судових засіданнях, так і при підготовці необхідних документів, надавали іншу допомогу, за що одержували оплату.
Ні апелянт ОСОБА_2, ні апелянт ОСОБА_4 не надали суду жодних доказів того, що договір укладено неповноважною особою, крім того, слід зазначити, що самі сторони, між якими укладено договір - ВАТ «Індекс» та 1111 «Зевс» не ставлять питання про недійсність цього договору, і визнають всі умови договору. Про це свідчить і те, що ВАТ «Індекс» сплатило за юридичні послуги фірмі «Зевс» ЗО 000 грн., і факт сплати коштів ніким не оспорений.
І апелянт ОСОБА_1, і апелянт ОСОБА_2 посилаються на те, що ВАТ «Індекс» створило штучні витрати, залучивши для представництва своїх інтересів юридичну фірму, хоча в штаті підприємства є юрисконсульт, котрий мав можливість виконати дану роботу. Однак погодитись з цими доводами не можна, оскільки це право особи (фізичної чи юридичної) одержати правову допомогу за своїм вибором, і особа не може бути обмежена у своєму праві.
Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, надав правильну оцінку доказам по справі та правильно вирішив спір, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 303, п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів:
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ВАТ «Завод «Індекс» відхилити. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Охтирського міськрайонного суду від 19 грудня 2006 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набрала законної сили, але може бути оскаржена в касаційному
порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня
проголошення.