ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Львів
31.03.2010 р. № 2а-2433/10/1370
ГУПФУ у Л/о
до ВДВС ГУЮ у Л/о
про визнання дій протиправними, скасування постанови від 08.02.2010 року ВП №16841255 та постанови від 19.02.2010 року ВП № 16841255 ,
Позивач –Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, за участю третьої особи ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та скасування постанов.
Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду є незаконними, оскільки позивач не може його виконати, у зв’язку з тим, що виконання судового рішення № 2а-421/2007 без його роз’яснення судом є неможливим. Крім цього, поважність причин невиконання рішення суду обґрунтована нормами Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ», Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Позивач також вказує, що виконавчий лист № 2а-421/2007 виданий Шевченківським районним судом м. Львова не відповідає вимогам ст. 19 Закону У країни «Про виконавче провадження», оскільки у ньому відсутні ідентифікаційний код боржника та ідентифікаційний код стягувача, а також адреси стягувача зазначені в постанові про відкриття виконавчого провадження та у виконавчому листі є різними та таким що не існують у м. Львові.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд задоволити позов повністю.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, заперечення на позовну заяву не подав.
Заслухавши пояснення представника позивача, безпосередньо, всебічно, повно та об’єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд –
ВСТАНОВИВ:
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження»за № 606-ХІV від 21.04.1999 року зі змінами і доповненнями, Інструкцією «Про проведення виконавчих дій», затвердженою наказом Міністерства юстиції України за № 74/5 від 15.12.1999 року зі змінами і доповненнями, КАС України.
25.01.2010 року постановою ВП № 16841255 державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Осипчук У.П. відкрито провадження згідно виконавчого листа № 2а-421/2007 виданого 03.12.2009 року Шевченківським районним судом м. Львова про зобов’язання Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок пенсії за вислугу років Цимбалу Володимиру Вікторовичу, як учаснику бойових дій, з 04.01.2003 року по 01.01.2006 року включно з врахуванням підвищення в розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком, обчисленим за нормою ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та забезпечити виплату перерахованої пенсії. Зобов’язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок пенсії за вислугу років Цимбалу В.В., як учаснику бойових дій, в розмірі 25% прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність та забезпечити виплату перерахованої пенсії та надано строк для добровільного виконання судового рішення до 01.02.2010 року.
Судове рішення у встановлений строк не виконано, заходів щодо його виконання не вжито.
Лише 01.02.2010 року Головним Управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області по пошті направлено начальнику Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Кошевій Н.І. лист № 960/06-22 від 01.02.2010 року щодо причин невиконання рішення суду та про зупинення виконавчого провадження в зв’язку з роз’ясненням судового рішення. Вказаний лист направлено відповідачу лише 01.02.2010 року, що підтверджується копією з реєстру вихідної рекомендованої кореспонденції за № 14 від 01.02.2010 року та копією поштової квитанції від 01.02.2010 року.
05.02.2010 року позивач направив скаргу № 1161/06-22 начальнику Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Кошевій Н.І. на постанову ВП №16841255 від 25.01.2010 року про відкриття виконавчого провадження, з підстав, що виконавче провадження згідно оскаржуваної постанови відкрито з порушенням норм матеріального та процесуального права, виконавчий лист не відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», а також виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2а-421/2007, в силу ст. 20-1 цього ж Закону України, не підвідомче Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області. Вказана скарга направлена відповідачу 05.02.2010 року, згідно копії з реєстру вихідної рекомендованої кореспонденції за № 18 від 05.02.2010 року та копії поштової квитанції від 05.02.2010 року.
08.02.2010 року державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Осипчук У.П. винесено постанову ВП № 16841255 про накладення штрафу за невиконання судового рішення у встановлений державним виконавцем строк (до 01.02.2010 року) в розмірі 510 грн.
08.02.2010 року відповідач супровідним листом № 09-01-15/2817В-7/1240 направив позивачу копію постанову ВП № 16841255 про накладення штрафу із наданням строку для виконання виконавчого документа до 16.02.2010 року. Вказаний лист позивачем отримано 11.02.2010 року за вхідним № 366/5.
15.02.2010 року Головним Управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області направлено до Львівського окружного адміністративного суду заяву № 1446/06-22 від 15.02.2010 року про роз’яснення постанови Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2009 року у справі № 22а-5275/08/9104, що підтверджується копією з реєстру вихідної рекомендованої кореспонденції за № 24 від 15.02.2010 року та копією поштової квитанції від 15.02.2010 року.
Лише 16.02.2010 року позивачем направлено по пошті Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області лист № 1463/06-22 від 16.02.2010 року, у якому позивач просить зупинити виконавче провадження № 16841255, у зв’язку з тим, що управлінням подано до Львівського окружного адміністративного суду заяву про роз’яснення судового рішення по справі № 22а-5275/08/9104. Вказаний лист направлений відповідачу 16.02.2010 року, згідно копії з реєстру вихідної рекомендованої кореспонденції за № 25 від 16.02.2010 року та копії поштової квитанції від 16.02.2010 року.
19.02.2010 року державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову ВП № 16841255 про накладення штрафу за невиконання судового рішення у встановлений державним виконавцем строк (до 16.02.2010 року) в розмірі 1020 грн.
22.02.2010 року позивач направив скаргу № 1625/06-22 начальнику Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Кошевій Н.І. на постанову ВП №16841255 від 08.02.2010 року про накладення штрафу, з підстав існування поважних причин, що перешкоджають виконанню судового рішення, які не взяті до уваги державним виконавцем при винесенні вказаної постанови. Вказана скарга направлена відповідачу 22.02.2010 року, згідно копії з реєстру вихідної рекомендованої кореспонденції за № 27 від 22.02.2010 року та копії поштової квитанції від 22.02.2010 року.
01.03.2010 року Головним Управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області направлено начальнику Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Кошевій Н.І. мотивований лист № 1802/06-22 від 01.03.2010 року щодо причин невиконання рішення суду та про зупинення виконавчого провадження в зв’язку з роз’ясненням судового рішення. Вказаний лист позивачем направлено відповідачу 01.03.2010 року, що підтверджується копією з реєстру вихідної рекомендованої кореспонденції за № 31 від 01.03.2010 року та копією поштової квитанції від 01.03.2010 року.
02.03.2010 року начальником Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Кошевою Н.І. винесено постанову, якою відмовлено у задоволенні скарги позивача № 1625/06-22 від 22.02.2010 року.
04.03.2010 року позивач направив скаргу № 2027/06-22 начальнику Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Кошевій Н.І. на постанову ВП №16841255 від 19.02.2010 року про накладення штрафу, з підстав існування поважних причин, що перешкоджають виконанню судового рішення, які не взяті до уваги державним виконавцем при винесенні вказаної постанови. Вказана скарга направлена відповідачу 04.03.2010 року, згідно копії з реєстру вихідної рекомендованої кореспонденції за № 34 від 04.03.2010 року та копії поштової квитанції від 04.03.2010 року.
При прийнятті постанови суд виходить з того, що:
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим же Законом.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі документи - виконавчі листи, що видаються судами.
Згідно ч. 1 ст. 5 цього ж Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Згідно ч. 7 ст. 111 цього ж Закону України, особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.
Згідно ст. 19 цього ж Закону, у виконавчому документі повинні бути зазначені:
1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;
2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;
3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання чинності рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Згідно п. 3.1. Інструкції «Про проведення виконавчих дій», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Згідно п.п. 3.6.1. цієї ж Інструкції, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам статті 19 Закону та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Згідно п.п. 3.6.2. цієї ж Інструкції, державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець установлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати 7 днів, а рішень про примусове виселення - 15 днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій. При цьому вказується дата виконання.
Судом не враховується посилання позивача на те, що виконавчий лист № 2а-421/2007, виданий 03.12.2009 року Шевченківським районним судом м. Львова по справі № 2а-421/2007, не відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»з підстав, що у ньому відсутні ідентифікаційний код боржника та ідентифікаційний код стягувача, а також адреси стягувача зазначені в постанові про відкриття виконавчого провадження та у виконавчому листі є різними, оскільки згідно вказаної норми ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника, адреса стягувача зазначається у виконавчому документі за його наявності.
Посилання позивача на те, що у виконавчому листі відсутні дата та номер рішення за яким його видано, судом не враховується, оскільки у виконавчому листі зазначено дату набрання судовим рішенням законної сили –06.07.2009 року.
Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.
Згідно ч. 5 ст. 30 цього ж Закону України, якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 35 цього ж Закону України, виконавче провадження може бути зупинено у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню.
Судом також не враховуються посилання позивача та пояснення представника позивача щодо необхідності зупинення виконавчого провадження через неможливість виконання судового рішення № 2а-421/2007 без його роз’яснення, оскільки п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження»встановлює право державного виконавця зупинити виконавче провадження, а не обов’язок щодо вчинення таких дій.
Згідно п. 4 ст. 170 КАС України, подання заяви про роз'яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання, відтак подання до суду заяви про роз'яснення судового рішення не є підставою для його невиконання чи обов’язком зупинення вже відкритого виконавчого провадження.
Згідно ч. 1 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів поважності причин невиконання рішення суду у встановлені державним виконавцем строки.
Вказана позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративному суду України викладеною в ухвалі № К-5497/06 від 05.03.2008 року.
Таким чином, дії Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області є правомірними, а постанови державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Осипчук О.П. ВП № 16841255 від 08.02.2010 року та від 19.02.2010 року про накладення штрафу відповідно в розмірі 510 грн. та 1020 грн., постанова від 02.03.2010 року про результат розгляду скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 1625/06-22 від 22.02.2010 року відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а відтак суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат згідно ст. 94 КАС України не застосовується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -
П Р И Й Н Я В:
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
3. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в порядку і строки встановлені ст. 186 КАС України:
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову складено в повному обсязі 06.04.2010 року.
Суддя Гавдик Зіновій Володимирович