Категорія №< Текст >
ПОСТАНОВА
Іменем України
15 квітня 2010 року Справа № 2а-885/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ципко О.В.
при секретарях: Шабаліній О.С., Лященко М.С., Лемба А.В.,
за участю позивача: Мітрохіної О.В.,
представника відповідача: Ур Є.В. (довіреність № УДЗР/3064 від 30.12.2009 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ в Луганській області про визнання дій незаконними, зобов’язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
04 лютого 2010 року позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Міністерства внутрішніх справ в Луганській області, в якому вказала, що проходила службу в управлінні оперативної служби УМВД України в Луганській області на посаді старшого оперуповноваженого 1-го відділення 2-го відділу візуального спостереження управління оперативної служби при управлінні МВС України в Луганській області. З 07.12.2006 року згідно наказу УМВС України в Луганській області № 64 від 06.12.2006 року за ст.64 «А» була звільнена на пенсію в званні майора міліції. Відповідно до Указу Президента України за № 926 від 04.10.1996 року «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» вона має право на отримання надбавки за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важких завдань в розмірі до 50% окладів грошового забезпечення. З 04.10.1996 року управління Міністерства внутрішніх справ в Луганській області здійснювало виплату вищевказаної надбавки в повному обсязі, але пізніше був зменшений розмір надбавки, тому позивачка вважає, що її права були порушені. Таким чином, просить суд визнати дії управління Міністерства внутрішніх справ в Луганській області з невиплати надбавки за особливі умови праці з 01.12.2004 року по 30.11.2006 року, премії з 01.10.2004 року по 30.11.2006 року, надбавки за безперервну службу з 01.12.2004 року по 30.11.2006 року, доплати суми пенсії з 01.12.2004 року по 30.11.2006 року та матеріальної допомоги за 2004-2005 роки незаконними. Крім того, просить зобов’язати УМВС України в Луганській області провести перерахунок та виплату надбавки за особливі умови праці з 01.12.2004 року по 30.11.2006 року у розмірі 1166,17 грн., премії з 01.10.2004 року по 30.11.2006 року у розмірі 6159,94 грн., надбавки за безперервну службу з 01.12.2004 року по 30.11.2006 року у розмірі 1182,04 грн., доплати суми пенсії з 01.12.2004 року по 30.11.2006 року у розмірі 16822,39 грн. та матеріальної допомоги за 2004-2005 роки у розмірі 3392,14 грн. Також, позивачка просить зобов’язати УМВС України в Луганській області внести зміни до грошового атестату та повідомити Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області про зміни грошового утримання для проведення перерахунку пенсії, визнати УМВС України в Луганській області винною стороною в наданні невірної інформації про грошове забезпечення відповідних категорій. Також, зобов'язати УМВС України в Луганській області виплатити суми недоотриманої пенсії за період з 08.12.2006 року по 31.12.2009 рік у розмірі 22974,72 грн. та по 792,14 грн. за кожний наступний місяць.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала та просила задовольнити його в повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що позивачка вимагає провести перерахунок її пенсії та виплатити заборгованість, однак, позивачка проходила службу в ОВС та була звільнена 06.12.2006р., а позов був поданий у 04.02.2010р. Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом свобод і інтересів особи встановлюється річний термін, який, якщо не встановлене інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод або інтересів. Позивачка могла дізнатися про те, що її права, як вона вважає, порушені з моменту порушення або з моменту звільнення з ОВС. У матеріалах справи є грошовий атестат в якому зазначені всі види грошового забезпечення, які позивачка отримувала на момент звільнення з ОВС. Цей грошовий атестат підписаний позивачкою. Тому на момент звільнення з ОВС 26.12.2006 позивачка знала про складові свого грошового забезпечення на момент звільнення та була згодна з ним. Якщо вона вважала, що діями чи бездіяльністю посадових осіб ГУМВС були порушені її права, вона мала можливість звернутись до суду у встановлений чинним законодавством строк. Представник відповідача наполягав на відмові в задоволенні позовних вимог на підставі того, що позивачкою був пропущений річний термін звернення до адміністративного суду.
Крім того, представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, що позивачка розраховує розмір надбавки за особливі умови служби з урахуванням посадового окладу за звання та надбавки за вислугу років. Однак, відповідно до п. 3 Указу Президента України № 926 вказана надбавка розраховується з урахуванням посадового окладу та окладу за звання. Тому представник відповідача вважає розрахунок позивачки необґрунтованим.
Для перерахунку пенсії позивачки брались до розрахунку щомісячні надбавки, доплати, премія у середньому розмірі, що фактично виплачений за місяць у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою у тому державному органі звідки позивачка звільнилась на пенсію. В чіткому дотриманні норм Закону ГУМВС направило до ГУПФ України в Луганській області довідку про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії.
Таким чином, відповідач вважає, що пенсія позивачки виплачувалась та перераховувалась згідно з вимогами чинного законодавства, а її вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що з 02.01.1986 року Мітрохіна Олена Валентинівна проходила службу в управлінні оперативної служби УМВД України в Луганській області на посаді старшого оперуповноваженого 1-го відділення 2-го відділу візуального спостереження управління оперативної служби при управлінні МВС України в Луганській області.
Згідно наказу УМВС України в Луганській області № 64 від 06.12.2006 року за ст.64 «А» (за віком) була звільнена на пенсію в званні майору міліції. Вислуга років на момент звільнення склала 20 років, 11 місяців, 5 днів в календарному розрахунку та 31 рік, 4 місяці, 22 дня у пільговому розрахунку.
Указом Президента України № 926 від 04.10.1996 року «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» було встановлено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачувати матеріальну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на рік.
Виплата материальної допомоги відповідно до вищевказаного Указу носить обов’язковий характер, але з 2004 року по 2006 рік вона нараховувалась та виплачувалася позивачки, однак, на її думку, не в повному обсязі. В період з 01.12.2004 року по 30.06.2005 рік надбавка виплачувалася в розмірі 40% від грошового забезпечення.
Пунктом 3 Указу Президента України від 04.10.1996 р. № 926 надано право керівникам органів внутрішніх справ у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів:
а) установлювати:
заступникам керівників органів внутрішніх справ, заступникам керівників їх структурних підрозділів, не передбачених цим Указом, - посадові оклади на 2-7 відсотків нижче посадового окладу відповідного керівника;
особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, - щомісячну доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків
суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована;
надбавки особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ:
за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань - до 50 відсотків окладів грошового забезпечення;
за знання та використання в роботі іноземної мови - до 10 відсотків посадового окладу;
б) преміювати осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи в межах фонду преміювання, створеного у розмірі чотиримісячного фонду грошового забезпечення, без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами.
Позивачка зверталася до УМВС України в Луганській області з вимогою виплатити їй матеріальну допомогу та встановити інші розміри надбавок і премії для перерахунку пенсії, але відповідач відмовив позивачці (лист від 24.12.2007 р. № 9/М-312 та лист від 01.07.2008 р. № 9/М-148 – а.с. 50-52), пояснюючи це тим, що розпорядник бюджетних коштів не мав фінансових можливостей для виплати матеріальної допомоги та відсутність підстав для встановлення іншого розміру надбавок і премії.
Суд приймає до уваги твердження відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав; свобод чи інтересів. Частиною третьою цієї статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду.
Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 роз'яснено, що при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України.
Враховуюче вищевикладене, суд вважає, що громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення і публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на ньому наполягає одна із сторін.
Приймаючи до уваги те, позивачкою не надані об'єктивні данні, які б свідчили про поважність причин пропуску позивачем встановленого строку звернення до суду з урахуванням того, що відповідач наполягав на пропущенні позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ в Луганській області про визнання дій незаконними, зобов’язання вчинити певні дії.
Таким чином, оскільки в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено, тому суд вважає, що підстав для стягнення судових витрат немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 87, 94, 98, 99, 100 ст. ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В
В задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ в Луганській області про визнання дій незаконними, зобов’язання вчинити певні дії відмовити у зв’язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу — з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанову викладено в повному обсязі та підписано 20.04.2010 року.
Головуючий суддяЦипко О.В.
суддя
суддя< Судді (учасники колегії) >