Справа № 22-3070 2007 p. Категорія 40
Головуючий 1-й інстанції: Луців - Шумська Н.Л.
Доповідач: Юхименко А.Г.
РІШЕННЯ
Іменем України
24 грудня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справа х апеляційного
суду Львівської області в складі:
Головуючого: Юхименка А. Г.
Суддів: Мікуш Ю.Р., Мойсюка М. І.
При секретарі: Семенишин О.З.
З участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 5 жовтня 2007 року;
встановила:
25 грудня 2006 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ВАТ
„Львівавтозапчастина" з участю третьої особи - директора ВАТ ОСОБА_5 про поновлення на
роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної
(немайнової) шкоди, завданої незаконним звільненням з роботи. Покликався на те, що
працював у відповідача з 1 березня 2005 року на посаді інженера-технолога, з якої звільнений
наказом № 57 27 вересня 2006 року у зв"язку зі скороченням штатів і чисельності працівників по
п.1 ст. 40 КЗпП України.
Звільнення з роботи вважав незаконним, оскільки його персонально про це за два місяці не повідомили, хоч на підприємстві були дві посади інженера-технолога, в порушення вимог закону йому не повідомили про наявність вакантних посад та не запропоновано їх зайняти, зокрема, на час прийняття рішення про скорочення посади інженера-технолога (18 серпня 2006 року) вільною була посада інженера з охорони праці і техніки безпеки, він би міг її зайняти, оскільки має відповідну освіту, але виконувати обов’язки на цій посаді доручено наказом від 28 вересня 2006 року ОСОБА_3, який технічної освіти не має; саме скорочення його посади є економічно не обгрунтованим; крім цього просив стягнути в його користь 5000 грн. на відшкодування понесених ним моральних страждань із-за незаконного звільнення з підприємства, на якому пропрацював більше 40 років, в т.ч. 1 на керівних посадах, є ветераном праці, тому таке звільнення його глибоко вразило, погіршився стан здоров"я.
Оскаржуваним рішенням в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким повністю задовольнити його вимоги, оскільки висновки суду про дотримання відповідачем при його звільненні з роботи трудового законодавства не відповідають обставинам справи та наявним в ній доказам.
Так, в справі відсутнє персональне попередження адміністрації про скорочення його посади та про послідуюче його звільнення з роботи. Попередження від 30 серпня 2006 року про майбутнє звільнення з роботи з 13 листопада 2006 року та наявність вакантної посади інженера по охороні праці і техніці безпеки, яке він ніби-то відмовився отримати, є сфальсифікованим, вперше він його побачив в судовому засіданні, допитані в якості свідків особи, що його підписали дали суперечливі не узгоджені між собою показання, з яких вбачається, що пропонувались і інші посади, в той час як в "попередженні" зазначена пропозиція однієї посади, що ствердив представник відповідача в судовому засіданні; також не враховано, що він частково виконував обов"язки інженера-механіка, однак залишитись працювати на цій посаді йому не запропонували, а виконання функцій інженера-механіка передано іншій особі; наявність у нього третьої групи інвалідності не перешкоджає виконувати функції контролера, посада якого згідно поданої відповідачем довідки була вакантною.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що її слід задовольнити, рішення скасувати та ухвалити нове про
задоволення позовних вимог у звязку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права.
Позивач ОСОБА_1 працював у відповідача на посаді інженера-технолога, при цьому з січня 2006 року також виконував функціональні обов’язки інженера-механіка з відповідною за це оплатою праці (а.с. 85). Наказом № 38 від 18.08.2006 року з 13 листопада 2006 року заплановано скорочення штатних посад та чисельності працюючих, в тому числі 1-єї одиниці інженера-технолога, прізвища працівників на скорочення начальники структурних підрозділів повині були подати у відділ кадрів до 04.09.2006 року, який повинен був провести скорочення згідно КЗпП України (а.с. 4).
Наказом № 55 від 27 листопада 2006 року ОСОБА_1 звільнений за скороченням штату працівників по п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 30) на підставі вказаного вище наказу № 38, службової записки начальника МТВ та попередження ВК (а.е.30).
Відмовляючи в позові, суд прийшов до висновку, що 30 серпня 2006 року позивача було попереджено про його звільнення з роботи з 27 листопада 2006 року, при цьому він відмовився від запропонованої йому посади інженера по охороні праці і техніці безпеки та на підтвердження свого висновку послався на „попередження" від 30 серпня 2006 року (а.с. 31), правдивість якого ствердили свідки ОСОБА_4 і ОСОБА_2.
Однак висновок суду про правдивість вказаного „попередження" не відповідає доказам по справі. Так, в завіреній головою правління ксерокопії рукописного тексту наказу № 55 про звільнення позивача з роботи в графі „Підстава" зазначено чітко: наказ № 38 від 18.08.2006 року та службова записка начальника МТВ ОСОБА_2. Неозброєним оком видно, що слова „та попередження ВК" вписані між підписом голови правління ОСОБА_5 та вказаними вище словами тексту(а.с. 30).
Позивач заявляв, що в тексті наказу про його звільнення, з яким його ознайомили під розписку покликання на „попередження" було відсутнє. Вказана обставина підтверджена наявним в справі на аркуші 5 наказом № 55, в якому відсутня підстава звільнення -„попередження".
Відповідач в письмовому запереченні на позов та його представник в судовому засіданні зазначали, що позивачу під час вручення „попередження" пропонувалась лише одна посада -інженера з охорони праці і техніки безпеки (а.с. 14, 34) і саме ці докази суд поклав в основу рішення, а свідки пояснили, що пропонувались і інші посади, чим спростували достовірність показань представника.
У зв"язку з наведеним, колегія приходить до висновку, що взяте за основу судом „попередження" є недостовірним доказом того, що відповідач виконав обов"язок, передбачений ст.. ст. 40, 49-1 КЗпП України про перевід позивача на іншу роботу у зв"язку з його звільненням за скороченням штатів.
Підтвердженням вказаного висновку судової колегії є наступне покликання суду про наявність на час звільнення позивача інших вакантних посад, які позивачу для переводу не пропонувались у зв"язку з наявністю у нього третьої групи інвалідності загального захворювання.
Однак позивач пояснив, що по стану здоров"я та професійній підготовці міг би працювати на посадах контролера, інженера по охороні праці і ТБ, охоронника, начальника штабу цивільної оборони, інженера з охорони навколишнього середовища та міг продовжувати виконувати обов"язки інженера-механіка, але ці посади йому відповідач не пропонував.
Наявність вказаних вакантних посад після прийняття відповідачем наказу 18 серпня 2006 року про скорочення посади інженера-технолога стверджено відповідною довідкою відповідача та штатними розписами (а.с. 15, 28, 86).
Порушенням вимог ст. ст. 40, 49-1 КЗпП України є також покладення обов’язків інженера з охорони праці і ТБ, начальника штабу цивільної оборони і інженера з навколишнього середовища на начальника Механо-складального цеху № 1 ОСОБА_3 згідно наказу від 28 вересня 2006 року (а.с. 6), оскільки на той час позивач ще не був звільненим, тому відповідач зобов’язаний був запропонувати йому зайняти ці посади та 0.5 посади інженера-механіка (обов’язки якого він на той час виконував) по переводу у зв"язку з наступним звільненням за скороченням штатів, але не зробив цього, а тому звільнення є незаконним.
Тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про поновлення позивача на раніше займаній посаді інженера-технолога з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28 листопада 2006 року по 21 грудня 2007 року (останній робочий день перед розглядом справи), кількість робочих днів становить 269 днів, середньоденний заробіток згідно розрахунків відповідача (а.с. 26, 27) становить 20 грн.70 коп., сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 5568 грн.30 коп., від неї слід відмінусувати 1303 грн. 96 коп., які були виплачені позивачу при звільненні з врахуванням вихідної допомоги, остаточно слід стягнути суму 4264 грн. 34 коп.
Незаконним звільненням позивачу завдано моральні страждання у вигляді втрати нормальних життєвих зв"язків, погіршення стану здоров"я, що потягнуло за собою додаткові зусилля для організації подальшого життя, а тому на думку колегії на їх відшкодування слід стягнути з відповідача 1000 гривень.
Також з відповідача в користь позивача слід стягнути 7 грн.50 коп. 3а ІТЗ та в користь держави судовий збір в розмірі 51 грн. і 30 грн. за інформаційно технічне забезпечення (ІТЗ).
Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, ст. ст. 40, 49-1, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст. 23 ЦК України, колегія суддів;
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 5 жовтня 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 на посаді інженера-технолога на ВАТ „Львівавтозапчастина" з 27 листопада 2006 року.
Стягнути з ВАТ „Львівавтозапчастина" в користь: позивача ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 4264 (чотири тисячі двісті шістдесят чотири) грн.34 коп., моральну (немайнову) шкоду в сумі 1000 (одна тисяча) гривень і 7 грн. 50 коп. судових витрат; в дохід держави судовий збір в сумі 51 грн.; та 30 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на р/р 31212259700006 в ГУДКУ у Львівській області, МФО банку 825014, код бюджетної класифікації 22050000, ідентифікаційний код 22389406 одержувач: Держбюджет Личаківського району для апеляційного суду Львівської області.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.