Справа № 22-3059/07

Категорія: 42

Головуючий 1-й інстанції: Каралюса В.М.

Доповідач: Кіт І.Н.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справа х апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Кота І.Н.

суддів: Мойсюка М. І., Павлишина О.Ф.

при секретарі: Гарванко М. М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 15 жовтня 2007 року.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін на підтримання
доводів апеляційної скарги і заперечень на неї,

перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 15 жовтня 2007р. задоволено позов військової частини А-3549 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної військовій частині з вини її колишніх працівників ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неналежним виконанням своїх посадових обов’язків. Стягнуто солідарно з відповідачів у користь позивача 5600 грн. матеріальної шкоди та судові вирати у справі.

Рішення суду оскаржили ОСОБА_1 та ОСОБА_2. В апеляційних скаргах покликаються на незаконність оскаржуваного ними рішення, прийнятого з порушенням норм матеріального права і без належного з’ясування обставин справи про дійсні права та обов’язки сторін.

Зокрема, зазначають, що суд не врахував доводів відповідачів про відсутність правових підстав для покладення на них повної матеріальної відповідальності за шкоду заподіяну позивачеві, оскільки вони не належать до кола працівників, з якими згідно із вимогами закону можуть укладатися договори про повну матеріальну відповідальність. Крім того, не було враховано також інших обставин, таких як нестворення позивачем належних умов праці для відповідачів, нероз"яснення працівникам їх прав та посадових обов’язків, покладення на них невластивих їх посадам трудових функцій.

Просять скасувати оскаржуване рішення районного суду й справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та пред’явлених позовних вимог законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів судової палати у цивільних справа х апеляційного суду приходить до висновку про

наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, шляхом зміни ухваленого рішення, виходячи із наступного.

Відповідно до роз"яснень, п.3, п.7 та п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992р. № 14, з наступними змінами і доповненнями „ Про судову практику в справа х про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками „ при вирішенні спорів зазначеної категорії судам належить всебічно і повно з"ясовувати наявність підстав та умов матеріальної відповідальності працівників визначених ст. ст. 130, 132, 133, 134, 135-1 КЗпП України. Зокрема, розглядаючи питання про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного з працівником підприємством, установою, організацією суд зобов"язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно із ст. 135-1 КЗпП такий договір може бути укладений, а також чи шкоду заподіяно не незабезпеченням цілості прийнятого під звіт майна та коштів, а Іншими порушеннями трудових обов’язків (неналежним оформленням документів, тощо).

Актом ревізії фінансово-господарської діяльності військової частини А-3549 від 02.03.07р. за період з 01 вересня 2004р. по 24 січня 2007р. ( а.с. 5-17) встановлено, що з вини відповідачів ОСОБА_2, яка працювала у позивача на посаді бухгалтера фінансово-економічної служби військової частини, касира ОСОБА_1, яка фактично виконувала обов"язки бухгалтера по нарахуванню грошового утримання військовослужбовцям та заробітної плати працівникам, та ОСОБА_3, яка виконувала обов’язки начальника фінансової служби й неналежно здійснювала керівництво цим структурним підрозділом, було допущено неправильне нарахування та виплату грошового утримання, що потягнуло за собою зайві виплати і заподіяло матеріальну шкоду військовій частині в розмірі 6700 грн., яку позивач у повному розмірі просив стягнути з відповідачів покликаючись на укладення з ними письмових договорів про повну матеріальну відповідальність ( а.с. 67-71).

Перевіряючи наявність правових підстав для покладення на відповідачів повної матеріальної відповідальності за заподіяну з їх вини матеріальну шкоду, колегія суддів встановила, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не належать до визначених законом категорій працівників з якими може укладатись договір про повну матеріальну відповідальність, безпосередньо вони матеріальні та грошові цінності не зберігають та не обслуговують.

З касиром ОСОБА_1 підставно укладено договір про повну матеріальну відповідальність, оскільки вона єдина із відповідачів безпосередньо належить до категорії працівників з якими такий договір може укладатись. Разом з тим, жодних порушень у веденні касових операцій і недостач грошових коштів у касі військової частини ревізією не встановлено і не виявлено ( а.с. 6-7). Шкоду з вини відповідачки заподіяно під час фактичного виконання нею з її згоди обов’язків бухгалтера при нарахуванні грошового утримання військовослужбовцям та працівникам військової частини( а.с. 10-12), тобто іншими порушеннями безпосередньо не пов"язаними з касовими опереціями, а відтак відповідачка ОСОБА_1 також не може нести повну матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду.

Таким чином, з урахуванням вище викладених роз"яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 14 від 29.12.1992р. безспірно вбачається, що відповідачі можуть нести лише обмежену матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Зокрема, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повинні нести таку відповідальність за правилами та з підстав визначених ч. 1 ст. 133 КЗпП, а відповідачка ОСОБА_3- як керівник фінансової служби, тобто структурного підрозділу військової частини, за правилами ч.2 цієї статті.

Матеріалами ревізії встановлено, що розмір переплат грошових виплат внаслідок неправильного нарахування грошового утримання військовослужбовцям та працівникам військової частини з вини бухгалтера ОСОБА_2 становить 829 грн.48 коп. ( а.с. 43-44)., а з

вини касира ОСОБА_1, яка фактично виконувала обов’язки бухгалтера з серпня 2004р. по грудень 2005р. становить 1908 грн.37 коп.( а.с. 37-41). Загальна ж сума переплат та нецільового використання грошових коштів по військовій частні, що мала місце внаслідок безконтрольності з боку колишнього начальника її фінансової служби ОСОБА_4 склала 7260 грн.( а.с55).

Як вбачається із представлених позивачем довідок, середній місячний заробіток, що передував звільненню з роботи відповідачки ОСОБА_3 становив 836грн. 82 коп., відповідачки ОСОБА_2- 734грн.78 коп. та відповідачки ОСОБА_1- 681 грн.40 коп. ( а.с. 143-145), тому колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що лише у таких розмірах на кожного з відповідачів власне і може бути покладений обов’язок по відшкодуванню заподіяної позивачеві з їх вини матеріальної шкоди, шляхом відповідної зміни рішення суду першої інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволити частково. Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 15 жовтня 2007р. змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„ Позов задоволити частково. Стягнути в користь військової частини А-3549 з відповідачів: ОСОБА_3 836 грн. 82 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 32 грн. судових витрат, ОСОБА_1 681 грн.20 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 32 грн. судових витрат, ОСОБА_2 734 грн.89 коп. та 32 грн. судових витрат. „

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржене протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили, шляхом подання на нього касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.