Справа № 22-2898/07

Категорія:- 16

Головуючий 1-й інстанції: Мартинишин Я.М.

Доповідач: Кіт І.Н.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справа х апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Кота І.Н.

суддів: Курій Н.М., Бакуса В.Я.

при секретарі: РабО.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 вересня 2007 року.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін на підтримання доводів апеляційної скарги і заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 21 вересня 2007р. задоволено позов Львівського МКП „ Львівводоканал" й стягнуто в користь позивача з ОСОБА_2 303 грн. 61 коп. 3аборгованості по оплаті послуг за водопостачання та водовідведення наданих власникам цієї квартири за період з 01.03.00р.по 01.10.06р.

Рішення суду оскаржили ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, подавши на нього кожен від себе окремі апеляційні скарги.

У надісланій до суду 19.11.07р. заяві ОСОБА_3 відмовився від розгляду своєї апеляційної скарги і просив повернути її ( а.с. 96), й таку було повернуто ухвалою апеляційного суду від 19.11.07р. на його вимогу.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення районного суду, яким безпідставно стягнуто заборгованість за водопостачання безпосередньо з нього, як одного із

співвласників квартири, котрий не користується пільгами на звільнення від оплати комунальних послу г.

Покликається на те, що будучи зареєстрованим у АДРЕСА_1, він разом з тим фактично у ній не проживає, а тому не повинен сплачувати за послуги якими в дійсності не користується у цій квартирі.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 з тих же підстав покликається на безпідставне покладення обов"язку щодо погашення боргу за водопостачання на її чоловіка ОСОБА_2, який з часу реєстрації 05.12.1987р. шлюбу з нею фактично проживає у її квартирі АДРЕСА_1 й сплачує за послуги водопостачання у цій квартирі згідно із показаннями лічильника, а тому не може одночасно нести обов’язок по оплаті послуг за водопостачання також і у квартирі у якій він фактично тривалий час не проживає, однак лише формально прописаний у ній.

Апелянти просять скасувати оскаржуване рішення районного суду й направити справу на новий розгляд.

Перевіривши у межах доводів апеляційної скарги та пред’явлених позовних вимог законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_1, виходячи із наступного.

Відповідно до положень ст. 11 та ст. 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі й щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

В цьому зв"язку, виходячи із змісту позовних вимог, поданих до суду 13.11.06р.( а.с. 1) позивач зобов’язаний довести наявність правових підстав для стягнення боргу в сумі 303 грн.61 коп., який виник за період з 01.03.00р. й сума якого станом на 13.11.03р., тобто на день пред’явлення позову, вже становила 309 грн.14 коп.( а.с. 41).

Відтак, позивачу належало довести, що проводячи протягом 2003-06рр. оплату за водопостачання відповідачі здійснювали саме погашення боргу за період, що утворився з 01.03.00р. й фактично визнавали цей борг, а не вносили лише поточні платежі, тобто вчиняли дії, які давали підстави для застосування правил передбачених ст. 264 ЦК України.

Оскільки такі докази позивачем представлено і як вбачається із наявного у справі витягу із особового рахунку № НОМЕР_1 ( а.с. 41), відповідачами в окремі місяці 2003-05р.р. вносилась плата за надані послуги з водопостачання, яка в дійсності перевищувала розмір щомісячних платежів, суд першої інстанції підставно стягнув просрочену заборгованість, що утворилась до встановлення у їх квартирі водолічильників й поклав цей обов’язок саме на відповідача ОСОБА_2, який є одним із співвласників квартири, постійно зареєстрований у ній, не користується пільгами для звільнення від оплати комунальних послуг, а відтак в силу вимог ст. ст. 67, 156 ЖК України та ст. 360 ЦК України несе перед позивачем обов’язок по їх своєчасній оплаті.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки оспорюване нею рішення суду безпосередньо не зачіпає її прав та обов’язків щодо предмета спору.

В цьому зв"язку, доводи апеляційних скарг не заслуговують на увагу, бо вони повністю спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відхилити. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 вересня 2007 р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.