Справа № 0528/17546/2012
Провадження № 2-а/234/25/13
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2013 року м. Краматорськ
Суддя Краматорського міського суду Донецької області Груіцька Л.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції, третя особа Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця та зобов`язання до закінчення виконавчого провадження № 18107746 у зв`язку з закінченням строку, передбаченого законом для виду стягнення,про визнання неправомірною та скасування постанови ВДВС Краматорського міського управління юстиції від 11 січня 2013 року про повернення виконавчого листа -
В С Т А Н О В И В :
29.12.2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції, третя особа Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця та зобов`язання до закінчення виконавчого провадження №18107746 у зв`язку з закінченням строку, передбаченого законом для виду стягнення,про визнання неправомірною та скасування постанови ВДВС Краматорського міського управління юстиції від 11 січня 2013 року про повернення виконавчого листа.
Позов обґрунтував тим, що відділом ДВС Краматорського міського управління юстиції здійснюється виконавче провадження №18107746 з виконання виконавчого листа згідно постанови Краматорського міського суду Донецької області від 26 жовтня 2009 року у адміністративній справі №2а-6717/2009 про зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської Ради здійснити нарахування та виплату йому недоплаченої суми належної за 2009 рік щорічної грошової соціальної допомоги, передбаченої ст.13 ч.5 Закону України «Про статус ветеранів Війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 3554грн. 00коп.
Вказане виконавче провадження було відкрите постановою державного виконавця ВДВС Краматорського міського управління юстиції від 19.03.2010р., і до цього часу двомісячний термін, встановлений для виконання судових рішень аналогічних категорій, вже скінчився.
Про цю обставину йому стало відомо з листа відповідача за вих. №5576/06-30/23485/06-34 від 27.12.2012 року, наданого на його звернення про рух в даному виконавчому провадженні. За змістом вищенаведеного листа, дане виконавче провадження за підстав ст.ст.37, 38 Закону України «Про виконавче провадження» починаючи з його відкриття жодного разу не зупинялося, і тому перебіг зазначеного шестимісячного терміну не переривався. Відтак, до цього часу відповідну постанову про закінчення виконавчого провадження відповідачем так і не винесено.
Просить визнати неправомірною бездіяльність ВДВС Краматорського МУЮ у виконавчому провадженні №18107746 в частині неприйняття постанови про закінчення даного виконавчого провадження у зв`язку із закінченням строку, передбаченого законом для даного виду стягнення. Зобов`язати ВДВС Краматорського МУЮ до закінчення виконавчого провадження №18107746 у зв`язку із закінченням строку, передбаченого законом до даного виду стягнення, та визнати незаконною та скасувати постанову заступника начальника відділу ДВС Краматорського міського управління юстиції від 11.01.2013 року про повернення виконавчого документа у виконавчому провадженні №18107746.
З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
У відповідності до ч.1 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну виконавчу службу» завданнями державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Відносини щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які виникли між сторонами, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».
Законом України «Про виконавче провадження» визначені умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження»:
1. Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
2. Державний виконавець:
здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання;
заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснює сторонам їхні права і обов`язки.
3. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право:
1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;
2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;
3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну;
4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища;
5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;
6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника,зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна;
8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення;
9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз`яснення змісту документа;
10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;
11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ;
12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання;
13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;
14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку;
15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення;
16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;
17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об`єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження;
18) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням;
19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;
20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про виконавче провадження»:
Державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:
- закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;
- повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;
- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
2. Державний виконавець зобов`язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.
Відповідно до ст.47 Закону України «Про виконавче провадження»
1. Виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо:
1) є письмова заява стягувача;
2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення;
4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа;
5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника);
6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;
8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно;
9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
2. Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.
3. У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску разом із звітом державного виконавця про його використання.
4. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
5. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Відповідно до ст.49 Закону України «Про виконавче провадження»:
1. Виконавче провадження підлягає закінченню у разі:
1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;
2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;
3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;
4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;
6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;
7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи;
8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;
9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;
10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;
11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;
12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;
13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону;
14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.
2. У випадках, передбачених пунктами 1-6, 8, 9, 11-13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
3. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Cудом встановлено, що постановою Краматорського міського суду від 26.10.2009 року зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення виконкому Краматорської міської ради здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги до 5 травня 2009 року у сумі 3554грн. на користь ОСОБА_1 . Постанова набрала законної сили 06.11.2009 року (а.с.6).
19.03.2010 року постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження №18107746 по виконавчому листу, виданого Краматорським міським судом №2а-6717/2009 (а.с.7).
Згідно листа ВДВС Краматорського міського управління юстиції виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №2а-6717/2009 не зупинялося на підставі ст.ст.37, 38 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.8).
Постановою державного виконавця від 11.01.2013 року виконавчий лист №2а-6117/2009, виданий Краматорським міським судом повернутий стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач ОСОБА_1 посилається на ст.ст.11, 30, 49 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якій державний виконавець зобов`язаний провести виконавчі дії з виконання рішення немайнового характеру у двомісячний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
З огляду на вказане, позивач вбачає порушення з боку ВДВС Краматорського МУЮ ст.49 ч.1 п.6 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якій виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, та просить визнати бездіяльність відповідача неправомірною та зобов`язати його до закінчення виконавчого провадження, а також визнати незаконною та скасувати Постанову державного виконавця від 11.01.2013 року відповідно до якої виконавчий лист №2а-6117/2009, виданий Краматорським міським судом повернутий стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином судом встановлено, що починаючи з 19.03.2010 року та до 11.01.2013 року при виконанні виконавчого листа №2а-6117/2009, по провадження ВП №18107746 державними виконавцями ВДВС Краматорського МУЮ винесені тільки дві постанови, а саме постанова про відкриття виконавчого провадження від 19.03.2010 року /а.с.7/, та постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві від 11.01.2013 року /а.с.31/.
Доказів про те, що державний виконавець виконував будь які дії з виконання спірного виконавчого провадження, відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», та прийняв рішення у строк, передбачений цим Законом суду відповідачем не надано.
Суд не взяв до уваги в обґрунтування заперечень проти позову письмові докази /а.с.35-47/, бо вони не обізнані, щодо позовних вимог ОСОБА_1 , і з їх тексту неможливе встановити, що вони є результатом виконавчих дій державного виконавця щодо виконавчого провадження №18107746 з виконання виконавчого листа №2а-6117/2009.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позов у частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця та зобов`язання до закінчення виконавчого провадження №18107746 у зв`язку з закінченням строку, передбаченого законом для виду стягнення підлягає задоволенню.
Позов у частині визнання незаконною та скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 11.01.2013 року також підлягає задоволенню.
До такого висновку суд прийшов з наступного.
Відповідно до ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, у тому числі якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 13 грудня 2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби»… Державний виконавець зобов`язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом (стаття 11 Закону України "Про виконавче провадження") Водночас відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Тому судам слід ураховувати, що з огляду на зазначені законодавчі приписи виконавці мають право повертати виконавчі документи щодо виконання рішень адміністративних судів про стягнення з пенсійних органів та суб`єктів владних повноважень відповідних виплат пенсії, соціальної допомоги тощо у разі здійснення державним виконавцем усіх можливих дій, спрямованих на виконання рішення.
Враховуючи, що судом встановлено, що відповідач не надав суду доказів в обґрунтування заперечень проти позову, а саме здійснення державним виконавцем усіх можливих дій, спрямованих на виконання рішення Краматорського міського суду Донецької області від 26 жовтня 2009 року,за яким відповідно до виконавчого листа №2а-6117/2009 було відкрито виконавче провадження №18107746, які були підставою для повернення виконавчого листа позивачу у строк відповідно до ст.30 Закону України «Про виконавче провадження», суд вважає, що позов підлягає задоволенню на підставі ч.1 ст.71 КАС України, де йдеться про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд вважає, що ВДВС Краматорського МУЮ проявив бездіяльність у строки передбачені ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» при виконанні Постанови Краматорського міського суду Донецької області від 26 жовтня 2009 року,за яким відповідно до виконавчого листа №2а-6117/2009 було відкрито виконавче провадження №18107746, а саме відкрив виконавче провадження й на протязі 2-х місяців не провів жодної дії, відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», та не прийняв постанови про закінчення виконавчого провадження, а також прийняв Постанову про повернення виконавчого листа у супереч діючому законодавству, чим порушив законні права, свободи та інтереси ОСОБА_1 .
З метою захисту законних прав позивача суд вважає за доцільне задовольнити позов у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.4-15, 159-163, 185-186 КАС України, Законом України “Про виконавче провадження”, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції, третя особа Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця у строк, відповідно до ст.30 Закону України «Про виконавче провадження», та зобов`язання до закінчення виконавчого провадження №18107746 у зв`язку з закінченням строку, передбаченого законом для виду стягнення,про визнання неправомірною та скасування постанови ВДВС Краматорського міського управління юстиції від 11 січня 2013 року про повернення виконавчого листа - задовольнити повністю.
Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції, у частині неприйняття постанови про закінчення даного виконавчого провадження №18107746 у строк, передбачений ст.30 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із закінченням строку, передбаченого законом для даного виду стягнення.
Зобов`язати Відділ державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції до закінчення виконавчого провадження №18107746 у зв`язку із закінченням строку, передбаченого ст.30 Закону України «Про виконавче провадження».
Визнати незаконною та скасувати Постанову ВДВС Краматорського міського управління юстиції від 11 січня 2013 року про повернення виконавчого листа №2а-6117/2009 /виконавче провадження № 18107746/.
На постанову суду може бути подана апеляція до Донецького апеляційного адміністративного суду через Краматорський міський суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб`єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п`ятиденного строку з моменту отримання суб`єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: