Справа № 2-a-117/2008 Категорія 60

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2008 року Балаклавський районний суд міста Севастополя у складі:

головуючого судді - Бухарєвої Т.І.

при секретарі - Коливушко О.М.,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні (в залі суду) в місті Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-1656 про стягнення заборгованості по грошовому утриманню,

встановив:

військовослужбовець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом військової частини А-1656, в якому вказує, що за період з травня 2003 року по квітень 2005 року йому безпідставно не виплачувалась в повному обсязі надбавка за безперервну військову службу, в результаті чого було суттєво порушено його право на справедливу та своєчасну винагороду за працю. Просить стягнути з відповідача недоплачене грошове забезпечення з врахуванням індексації грошових коштів у сумі 10 106, 55 грн., всі судові витрати покласти на відповідача.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій позов визнає у повному обсязі, вважає, що позов можна розглянути у попередньому засіданні.

Суд, вислухав доводи позивача, вивчивши дослідивши надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Указом Президента України від 05.05.2003 року № 389 „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, адміністрації державної прикордонної служби України та Управління Державної охорони України за безперервну службу" військовослужбовцям встановлено грошову надбавку за безперервну службу.

Пунктом 1 зазначеного Указу встановлено, що щомісячна надбавка за безперервну службу у Збройних Силах України повинна нараховуватись військовослужбовцям ЗС України, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби у відсотках до грошового забезпечення у розмірах: понад 5 років - до 10%; понад 10 років - до 30%, понад 15 років - до 50%, понад 20 років - до 70%, понад 25 років - до 90%.

Теж саме визначено у п. 1.2 Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу у Збройних Силах України, затвердженій наказом Міністра оборони України від 26.05.2003 року № 149.

З витягу з послужного списку ОСОБА_1 убачається, що він дійсно проходить службу у Збройних Силах України з 01.08.1988 року по теперішній час (а.с. 7).

На момент видання вищезазначених Указу та Інструкції вислуга років військовослужбовця ОСОБА_1 складала понад 14 календарних років, а з 01.01.2004 року -склала 15 років. Тому надбавка за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення повинна була виплачуватися ОСОБА_1 з травня 2003 року по грудень 2003 року - у розмірі 30%, та з січня 2004 року по квітень 2005 року - 50% від усіх видів від його грошового забезпечення.

У розрахунку про виплату грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_1 за період травень 2003 року - квітень 2005 року зазначено, що за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2003 року надбавка за безперервну службу надавалась йому у розмірі 5% від всіх видів грошового забезпечення, за період січень-серпень 2004 року і січень-лютий 2005 року надана надбавка у розмірі 10% та тощо (а.с. 5), а тому загальна недоплата цієї надбавки складає суму 5923, 80 грн.

Позивач при подачі позову до суду враховував індексацію інфляцію грошових коштів за період з травня 2003 року по квітень 2005 року та на підставі вимог ч. 2 п. 3 ст. 9 Закону України „Про соціальний та правовий захист військо службовців і членів їх сімей" та Закону України „Про індексацію грошових доходів населення" зазначив, що ця сума складає 4 182, 75 грн, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про соціальний та правовий захист військо службовців і членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатньо матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, у тому числі щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія). Згідно зі ст.. 2 цього Закону ніхто не вправі обмежувати військо службовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд вважає, що позивачем заявлено дві вимоги, тому за вимогу матеріального характеру державне мито складає 1% від ціни позову, тобто 101, 07 грн., а за вимогу нематеріального характеру - 8, 50 грн. відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави у сумі 109, 57 грн.

Керуючись ст. ст. 121 ч. 3, 4, 161-163 КАС України, ст. 2 Закону України „про Збройні Сили України", ст. ст. 2, 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", Указом Президента України № 389 від 05.05.2003 року „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, міністерства внутрішніх справ України, адміністрації державної прикордонної служби та Управління державної охорони України", суд

постановив:

позов ОСОБА_1 до військової частини А-1656 про стягнення заборгованості по грошовому утриманню - задовольнити повністю.

Визнати дії відповідача щодо заниження розміру нарахування та виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу - незаконними.

Зобов'язати військову частину А- 1656 дорахувати та виплатити ОСОБА_1 недораховані та невиплачене грошове забезпечення в сумі 10 106 грн. 55 коп.

Стягнути з військової частини А-1656 на користь держави судовий збір у сумі 109 грн. 57 коп.

Постанову може бути оскаржене до апеляційного суду м. Севастополя шляхом подачи заяви протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови та апеляційної скарги на протязі 20 днів з дня подачи заяви через Балаклавський районний суд міста Севастополя