Справа № 2-а-54/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 березня 2009 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Затолочного B.C., при секретарі Морозовій Н.М., за участю:

представника позивача адвоката ОСОБА_1,

відповідача - інспектора адміністративної практики ВДАІ з обслуговування

адміністративної території м. Кривого Рогу та автомобільно-технічної інспекції

при УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі справу за

адміністративним  позовом  ОСОБА_3 до інспектора адміністративної

практики  ВДАІ   з  обслуговування  адміністративної  території  м.   Кривого  Рогу  та

автомобільно-технічної інспекції при УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 про визнання протиправним правового акта індивідуальної дії та його скасування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до інспектора адміністративної практики ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Кривого Рогу та автомобільно-технічної інспекції при УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 про визнання протиправним правового акта індивідуальної дії та його скасування.

Позов, на задоволені якого в судовому засіданні наполягав представник позивача, обгрунтований тим, що 27.12.2008 року відповідачем було винесено постанову серії АЕ №1311 по справі про адміністративне правопорушення. Згідно цієї постанови на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 255,00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КпАП України, яке виявилося в порушенні правил дорожнього руху. Позивач вважає вказану постанову незаконною, тому що правил дорожнього руху не порушував, а тому просить скасувати оскаржувану постанову.

Відповідач в залі судового засідання проти позовних вимог заперечував, вказавши, що постанова винесена в рамках закону.

Вислухавши представника позивача, відповідача суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та таким, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Як встановлено у судовому засіданні, 27.12.2008 року інспектором адміністративної практики ВДАІ ОСОБА_2 було винесено постанову серії АЕ №1311 по справі про адміністративне правопорушення. Згідно цієї постанови на ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 255 гривень.

Як вбачається із постанови, 13.12.2008 року о 11:33, водій автомобіля ОСОБА_4 реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Об'їзна дорога у м. Кривому Розі, перевищив встановлену швидкість руху в населеному пункті на 34 кмгод (рухаючись зі швидкістю 94 кмгод), чим порушив п. 12.4 ПДР України. Швидкість вимірювалась за допомогою радіолокаційного відеозаписуючого вимірювача швидкості «Візір» №0711195. Зазначені обставини підтверджуються дослідженою судом копією постанови. Вказана постанова винесена за результатами застосування фіксації порушень ПДР засобами фото - та   відеофіксації у відповідності до ст. 14-1 КпАП.

Відповідно до ст. 14-1 КУпАП визначається, що до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото - і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.

Оскаржуваною постановою притягнуто до відповідальності ОСОБА_3, який не є ні власником, ні співвласником транспортного засобу, а має тільки право управління вказаним автомобілем.

Відповідно до вимог статті 71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачу було запропоновано надати суду всі докази правомірності своїх дій, однак останнім з цього приводу не було надано жодних доказів того, що його дії про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності є правомірними.

Тому на думку суду, законних підстав для притягнення у даному випадку ОСОБА_3 до відповідальності немає.

Крім того, суд погоджується з думкою позивача, що одним із основних методів несенні служби працівниками ДПС є окрім спостереження за дорожнім рухом - втручання при правопорушеннях, що полягає в обов'язковому реагуванні на дії громадян з метою запобігання правопорушенням та їх припинення, застосуванні до порушників установлених заходів впливу.

Відповідно до ПП..12.2, 12.3 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, визначено виключний перелік способів та тактичних прийомів нагляду за дорожнім рухом. При цьому нагляд за рухом з автомобіля без  спеціального  пофарбування та  спеціальних сигналів  допускається виключно у випадках руху у потоку транспорту. А використання приватних транспортних засобів не допускається взагалі. Між тим, відповідачем було підтверджено в залі судового засідання, що зйомка велася не при русі в потоці транспорту.   Згідно   п.п. 12.12.2. та  12.12.6. вищевказаної Інструкції - під час контролю за дорожнім рухом працівник ДПС активно   реагує на порушення Правил дорожнього руху. Таким чином, це також говорить про порушення нормативних актів МВС при фіксації порушень та перешкоджає застосуванню її результатів для притягнення осіб до адміністративної відповідальності.

Відповідачем не було надано жодних доказів того, що під час вимірювання швидкості радіолокаційний відеозаписуючий вимірювач швидкості «Візір» №0711195 знаходився у термочохлі. Ним тільки зазначено, що вказаний вимірювач швидкості укомплектований термочохлом. Відповідно до основних технічних характеристик вимірювача швидкості «Візір» діапазон робочих температур для даного пристрою становить: від 0 до 50 С, а в термочохлі від -30 до +10 С. Позивач в позові зазначив, що 13.12.2008 року температура повітря була в межах від -3 до -5 С, що підтверджується відповідною випискою з веб сторінки GISMETEO.RU, то суд вважає, що вказана швидкість автомобіля ОСОБА_4 може взагалі не відповідати дійсності, оскільки вимірювалась з порушенням інструкції з експлуатації «Візір».

У оскаржуваній постанові відсутні відомості про точне місце вчинення правопорушення - зазначено тільки, що цей вул.. Об'їзна дорога, а додана до постанови фотографія не прив'язана будь-яким чином до місцевості і з неї неможливо зробити висновок про місце вчинення порушення. З огляду на обставини, викладені вище, суд визнає, що постанова від 27.12.2008 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена незаконно та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11,71, 86,158-163 КАС України, ст.ст.. 247, 288,293 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_3 до інспектора адміністративної практики ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Кривого Рогу та автомобільно-технічної інспекції при УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 про визнання протиправним правового акта індивідуальної дії та його скасування задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії АЕ №1311 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача, ОСОБА_3, до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпроАП, винесену 27.12.2008 року інспектором адміністративної практики ВДАІ з обслуговування адміністративної території -м.   Кривого   Рогу   та   автомобільно-технічної   інспекції   при   УМВС   України   в , Дніпропетровській області ОСОБА_2, а провадження у справі про адміністративне   правопорушення   закрити   за   відсутністю   складу   адміністративного правопорушення. Рішення    може    бути    оскаржено    до    Дніпропетровського    апеляційного адміністративного суду.

Про апеляційне оскарження рішення суду спочатку подається заява. Обгрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду через районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.