Справа № 2-83/ 2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня  2007р.                                                                     м.Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі: головуючого-судді        Гребик Л.В.

секретаря          Калинюка О.П.

з участю       позивачки       ОСОБА_1 представника відповідача       Косач Є.А.

третьої особи       ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче справу за позовом ОСОБА_1 до дитячого санаторію "Сніжинка". Третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до дитячого санаторію "Сніжинка" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Ухвалою суду від 06.02.2007 р. третьої особою на стороні відповідача залучено ОСОБА_2.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала і пояснила, що працювала у дитячому санаторії "Сніжинка" молодшою палатною медсестрою з 01.11.1982 року. Наказом від 10.01.2007 року №9 її звільнено з роботи по ст.40 п.4 КЗпП України за прогули без поважних причин 23.12.2006 року. Звільнення з роботи вважає незаконним і здійсненим головним лікарем санаторію "Сніжинка" з помсти через систематичні конфлікти між ними протягом останніх 4-х років. Незаконність звільнення позивачка обґрунтовує тим, що 23.12.2006 року не вийшла на роботу на своє чергування через хворобу. Документ з медичної установи вона не змогла представити адміністрації санаторію в зв'язку з тим, що цей день є вихідним для працівників Микуличинської сільської лікарської амбулаторії, а тому вона не змогла звернутися за медичною допомогою і представити адміністрації санаторію "Сніжинка" відповідний документ про незадовільний стан свого здоров'я. Проте, цього ж дня повідомила по телефону представника адміністрації Гнип'юк Г.В. про свою хворобу. Незважаючи на незадовільний стан здоров'я, 24.12.2006 року вона вийшла на роботу на нічне чергування. 25.12.2006 року вона звернулася Микуличинську сільську лікарську амбулаторію за меддопомогою, в наданні якої головним лікарем Микитюком І.Д. їй було відмовлено, поскільки головний лікар санаторію "Сніжинка" -ОСОБА_2 по телефону попередив його про те, щоб не видавав їй лікарняний листок. Тому 26.12.2006 року вона змушена була звернутися за меддопомогою в Яремчанську ЦМЛ , де в неї було встановлено діагноз гострий бронхіт і направлено на стаціонарне лікування. Вказаний діагноз свідчить, що до звернення в Яремчанську ЦМЛ вона хворіла тривалий час, про це ж свідчить запис в її медичній карті.

Незважаючи на це, не поцікавившись причиною її відсутності на роботі, профспілковий

2

комітет санаторію "Сніжинка" 10.01.2007 року безпідставно дав згоду на її звільнення з роботи за прогул і цього ж дня її було звільнено. При звільненні, на порушення ст.149 КЗпП України, в неї не було відібрано письмового пояснення.

В результаті незаконного звільнення їй заподіяно моральну шкоду, яка полягає в погіршенні стану здоров'я, відсутності апетиту і сну, неспроможності виконувати свої домашні обов'язки.

Просить позов задовільнити, поновити її на роботі на посаді молодшої палатної медсестри, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу з 23.12.2006 року по день поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог представник відповідача Косач Є.А. пояснила, що позивачка протягом останніх двох років роботи неодноразово допускала порушення трудової дисципліни , в зв'язку з чим адміністрацією проводились з нею відповідні бесіди. 23.12.2006 року вона, не повідомивши адміністрацію санаторію "Сніжинка", не вийшла на денне чергування без поважних причин. 24.12.2006 року позивачка вийшла на нічне чергування і жодних проявів хвороби в неї не спостерігалося, а 26.12.2006 року вона повідомила, що знаходиться на лікуванні, на якому перебувала до 30.12.2006 року. 03.01.2007 року позивачці було запропоновано дати письмові пояснення про причини невиходу на роботу 23.12.2006 року, проте вона відмовилася дати таке пояснення, про що складено відповідний акт.

10.01.2007 року за поданням адміністрації санаторію "Сніжинка" від 25.12.2006 року профком, відповідно до чинного законодавства, в присутності позивачки дав згоду на її звільнення. Будь-яких доказів хвороби станом на 23.12.2006 року позивачка не представила ні адміністрації санаторію, ні в процесі судового розгляду справи, а тому в позові просить відмовити.

Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 вважає, що позов не підлягає до задоволення з аналогічних підстав.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, та дослідивши інші докази вважає, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 01.01.1982 року позивачка працювала молодшою палатною медсестрою санаторію "Сніжинка".

Із наданого витягу з наказу №9 по дитячому санаторію "Сніжинка" від 10.01.2007 року вбачається, що зі згоди профкому її звільнено з роботи по ст.40 п.4 КЗпП України за прогул без поважних причин в зв'язку з невиходом на роботу 23.12.2006 року , і цього ж дня ознайомлено з даним наказом (а.с.5).

Звільнення проведено відповідно до вимог КЗпП України, а тому підстави для поновлення на роботі відсутні.

Так, поясненнями учасників процесу та долученим графіком роботи працівників санаторію "Сніжинка" (а.с.6) встановлено, що 23.12.2006 року позивачка не вийшла на роботу на денне чергування.

Прогул допущено позивакою без поважних причин, поскільки вона не представила суду жодних доказів того, що в цей день хворіла.

Зокрема, позивачка ствердила, що за медичною допомогою звернулася тільки 25.12.2006 року , а перед цим - 24.12.2006 року відпрацювала свою нічну зміну згідно графіка роботи. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що жодних проявів хвороби в період чергування позивачки 24.12.2006 року не спостерігалося.

Свідок ОСОБА_4 з приводу записів у медичній карті позивачки пояснила, що вказаний запис від 26.12.2006 року "хвора більше тижня" проведено згідно пояснень хворої. Об'єктивно вказаних обставин нею не могло бути встановлено. Зазначені покази свідків спростовують твердження позивачки в тому, що вона почала хворіти ще задовго до звернення за меддопомогою, зокрема була хворою станом на 23.12.2006 року. Посилання позивачки на покази свідка ОСОБА_5, яка б могла підтвердити її хворобливий стан 21.12.2006 року, суд не приймає до уваги як такі, що не мають значення по справі, поскільки навіть при встановленні такого факту відсутні підстави вважати її хворою станом на 23.12.2006 року, так як 24.12.2006 року  вона працювала і жодних проявів хвороби в неї не спостерігалося.

Як вбачається із акту від 03.01.2007 року (а.с.23) адміністрацією санаторію пропонувалось позивачці дати пояснення з приводу невиходу на роботу 23.12.206 року, проте вона відмовилась

3

дати такі пояснення. Факт відмови позивачки ОСОБА_1 дати пояснення з приводу невиходу на роботу підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.

Тому твердження позивачки, що при її звільненні були порушені вимоги ст.149 КЗпП України, є надуманими.

Із наданої копії засідання профкому санаторію "Сніжинка" від 10.01.2007 року вбачається, що у позивачки з'ясовувалися причини її невиходу на роботу 23.12.2006 року і більшістю голосів присутніх членів профкому було дано згоду на звільнення з роботи по ст.40 п.4 КЗпП України. Таким чином, судом встановлено, що звільнення позивачки з роботи проведено відповідно до вимог Кзпп України за допущений без поважних причин прогул, а тому відсутні підстави для її поновлення на роботі і задоволення позовних вимог про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

А тому, на підставі наведеного і ст.ст.40 п.4, 43, 149,232, 237^і КЗпП України та керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

в позові відмовити.

В позові ОСОБА_1 до дитячого санаторію "Сніжинка» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області через Яремчанський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.