Справа № 22ас-218 / 2007                                            І [останова ухвалена під головуванням

Категорія 12                                                                                          судді Федчишина С.А.

Доповідач : Оніщук В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

14 лютого 2007 року                                                                             місто Вінниця

Колегія судців судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого:   Оніщука В.В.

судців:               Морозовського В.І., Чорного В.І.

при секретарі: Яблонській І.Л.

за участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Вінницької міської ради на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 01.12.2006 р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання п.3 рішення Вінницької міської ради від 22.09.2006 року за №408 протиправним та зобов'язання вчинити дії по поновленню договору оренди земельної ділянки, -

встановила:

В листопаді 2006 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, вказуючи, що вона зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності та являється власником тимчасової споруди - малої архітектурної форми, що розміщена на земельній ділянці АДРЕСА_1 площею 0,0072 га. Вказана земельна ділянка була відведена та передана їй в оренду терміном на 3 роки рішенням Вінницької міської ради від 30.04.2003 року за №326 та 12.09.2003 року між нею і відповідачем було укладено відповідний договір оренди земельної ділянки, термін дії якого закінчується 23.01.2007 року. У відповідності до п.2.2.2. договору оренди, 08.08.2006 року вона направила на адресу Вінницької міської ради звернення про поновлення терміну дії договору оренди зазначеної земельної ділянки, однак п.3 рішення Вінницької міської ради від 22.09.2006 року за №408, їй було відмовлено в укладанні договору оренди і тому вважаючи вказане рішення протиправним та не відповідаючим вимогам чинного законодавства просила визнати п.3 рішення Вінницької міської ради від 22.09.2006 року за №408 протиправним і зобов'язати Вінницьку міську раду прийняти рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки, розташованої АДРЕСА_1 площею 0,0072 га із них площею 0,0040 га для комерційного використання (обслуговування існуючого торгового павільйону) та площею 0,0032 га для громадського призначення ( здійснення благоустрою) терміном на З роки шляхом укладення договору оренди земельної ділянки з ОСОБА_1, яка зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.

Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 01.12.2006 року позов задоволено.

2

Не погодившись із вказаною постановою суду, представник Вінницької міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Ленінського районного суду м. Вінниці та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У своїх запереченнях на скаргу, позивач її доводи не визнала, вказавши на безпідставність скарги та законність і обгрунтованість постанови суду.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що позивач має переважне право на укладення договору оренди зазначеної земельної ділянки і що відмова відповідача в укладенні договору оренди є немотивованою та не містить посилань на відповідні положення нормативно-правових актів.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 являється суб'єктом підприємницької діяльності та має у власності тимчасову споруду - малої архітектурної форми (торговий павільйон), що розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1, загальною площею 0,0072 га. Вказана земельна ділянка відведена та передана позивачу в оренду рішенням Вінницької міської ради від 30.04.2003 року за №326 та 12.09.2003 року між сторонами було укладено відповідний договір оренди земельної ділянки терміном на 3 роки.

З матеріалів справи видно, що позивач за період дії договору оренди земельної ділянки, здійснюючи підприємницьку діяльність, вимог чинного законодавства не порушувала, тобто належним чином виконувала умови договору оренди.

В п.2.2.2 зазначеного договору оренди вказано, що орендар по закінченню терміну

договору оренди має переважне право на поновлення договору на новий термін.

>.   Відповідно до вимог ст.. 33 ЗУ "Про оренду землі" визначено, що після закінчення

строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

Згідно ч.9 ст.123 Земельного Кодексу України рішення про відмову у наданні в користування земельної ділянки має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, однак в даному випадку рішення відповідача про відмову в укладенні з позивачем договору оренди земельної ділянки не відповідає вимогам зазначеної норми закону.

На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач має переважне право на поновлення договору і що рішення відповідача про відмову в укладенні договору оренди є неправомірним.

Крім того, згідно ч.1 ст.158 КАС України судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови і тому судова колегія вважає, що наведене районним судом формулювання про прийняття по даній справі рішення є опискою і що в дійсності було ухвалено постанову.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення

3

справи, тобто постанова суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника Вінницької міської ради - залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 01.12.2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця до Вищого Адміністративного Суду України.