Справа № 22 – 539, Головуючий у 1-й інстанції
Категорія -20- - Охременко В.А.
Доповідач - Головань А.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області складі:
Головуючої Кривохижі В.І.
Суддів Черниш Т.В.
Голованя А.М.
При секретарі Дімановій Н.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2009 року і
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2009 року ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Посилався на те, що 5 липня 2000 року уклав з відповідачем усний договір купівлі-продажу жилого будинку, розташованого в с. Воронівка Новоукраїнського району Кіровоградської області. Нотаріально угода не було посвідченою у зв’язку з відсутністю технічної документації на будинок. На даний час сільською радою винесено рішення про визнання за ним права власності на цей будинок з видачею відповідного свідоцтва. Однак з метою уникнути у майбутньому можливих претензій щодо придбаного ним майна з боку колишнього власника, просив визнати правочин купівлі-продажу спірного будинку дійсним з моменту його укладення.
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2009 року позов задоволено. Визнано дійсним, укладений 5 липня 2000 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, договір купівлі-продажу жилого будинку в с. Воронівка Новоукраїнського району Кіровоградської області.
В апеляційній скарзі ЗАТ КБ “ПриватБанк” ставиться питання про скасування рішення у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, пояснення представника ЗАТ КБ “ПриватБанк”, який підтримав доводи скарги, заперечення відповідача, позивача та його представника, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду, в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Ухвалюючи рішення суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були виконані свої зобов’язання за договором купівлі-
продажу, передана продавцю відповідна сума грошей, що підтверджується копією розписки, крім того він являється власником будинку згідно свідоцтва про право власності, а тому договір купівлі-продажу цього будинку має бути визнаний дійсним.
Проте з таким висновком погодитись не можна виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 227 ЦК Української РСР, діючої на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Статтею 47 ЦК УРСР передбачено, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.
Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження (наприклад, статтями 105, 114 ЦК УРСР).
Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена, чи не містить вона протизаконних умов, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Проте встановивши, що договір купівлі-продажу будинку, про визнання якого дійсним ставив питання ОСОБА_3, не був нотаріально посвідчений судом не було враховано, що за даними витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 10.02.2006 року спірний будинок перебуває під арештом на користь ЗАТ КБ “ПриватБанк” і згідно свідоцтва про право власності від 23 грудня 2003 року належить ОСОБА_5
Цей недолік призвів до того, що суд в порушення ст. 33 ЦПК України не залучив ЗАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_5 до участі у справі і вирішив питання про їхні права та обов'язки, що відповідно до положень п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України є безумовною підставою для скасування рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 303, 307, 311, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ЗАТ “ПриватБанк” задовольнити частково.
Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2009 року скасувати з передачею справи на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскарженою безпосередньо до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуюча:
Судді: