Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа № 22 - 465  2010                                                    Головуючий у 1-й інстанції –  Циганаш І.А.

Категорія –  27                                                                    Доповідач – Сукач  Т.О.

УХВАЛА

Іменем України  

    24 лютого 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

                                             головуючої судді – Бубличенко В.П.

                                              суддів                      Сукач Т.О.  

                                                                               Фомічова С.Є.                                    

                                              при секретарі          Савченко Н.В.      

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним пункту 6.2 кредитного договору, стягнення збитків та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду міста  Кіровограда  від  11 грудня  2009 року і

в с т а н о в и л а  :

Рішенням Ленінського районного суду міста  Кіровограда  від  11 грудня  2009 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позову  до відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним пункту 6.2 кредитного договору, стягнення збитків та моральної шкоди. З позивачки на користь держави стягнуто 199,56 грн. судового  збору,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

    В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування рішення суду як такого, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і просить ухвалити нове рішення, яким її вимоги задовольнити у повному обсязі.

    Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2, та її представника, ОСОБА_4,   які підтримували доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу представника ВАТ«Райффайзен Банк Аваль»,Соколенка О.О., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у встановлених ст.303 ЦПК України межах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.      

    За змістом статті 6 ЦК України  сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог  цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

    Згідно  ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору  становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

    21 січня 2004 року постановою № 22 Національного банку України прийнято постанову Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки  в Україні в національній валюті, у п.6.1 якої зазначено, що банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання  за дорученням платника з його рахунку в договорі  банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг.

    Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2  працювала начальником Першого Кіровоградського відділення Кіровоградської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»і на її ім’я в банку був  відкритий поточний картковий рахунок( а. с. 6,30 )

     26 січня 2008 року між ОСОБА_2  і ВАТ «Райффайзен Банк  Аваль» укладено кредитний договір № 014-09.5-81684, за умовами якого банк надав позивачці кредит строком на 72 місяці в сумі 137 800 грн. для покупки  автомобіля зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитом.

У п. 6.2 вказаного договору сторони погодили, що підписанням Договору  Позичальник доручає Банку здійснювати погашення заборгованості за кредитним договором, процентами за його користуванням, комісіями та іншими платежами, передбаченими цим Договором шляхом здійснення договірного списання коштів Позичальника в будь-якій валюті, що знаходиться  на будь-якому із його рахунків, відкритих у Банку (в його підрозділах). Таке договірне списання може здійснюватися Банком  на підставі цього Договору будь-яку кількість разів до повного погашення заборгованості Позичальником перед Банком  за договором починаючи з першого дня строків сплати відповідних платежів (включно), а в разі не визначення Договором строку – з дня  отримання Позичальником вимоги про сплату відповідних платежів.

У п. 12.1 кредитного договору зазначено, що він  є змішаним (ст.628 ЦК) та містить елементи кредитного договору та договору доручення (п.12.1).

З умовами договору позивачка погодилася і підписала його без застережень (а.с.9-11).

В судовому засіданні ОСОБА_2 не заперечувала проти  того, що з березня 2009 року вона не здійснювала погашення кредиту у зв’язку з чим виникла заборгованість перед банком.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність передбачених законом (ст.203 ЦК України) підстав для визнання недійсним п. 6.2 кредитного договору № 014-09.5-81684 від 26 січня 2008 року, укладеного між сторонами, та обґрунтованість списання банком з карткового рахунку позивачки 19 099.40 грн. на погашення заборгованості за кредитним договором.

Доводи позивачки про те, що  пункт  6.2 договору відповідно до п.3 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливою його  умовою, а тому повинен бути визнаним недійсним у судовому порядку не заслуговують на увагу, оскільки   ґрунтуються на неправильному тлумаченні зазначеної норми права.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що списуючи кошти із  карткового рахунку відповідач порушив ст.35 Закону України «Про оплату праці» та ст.70 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки зазначені в цих статтях обмеження  стосуються відрахувань із заробітної плати за виконавчими документами.

Суд обгрутовано відмовив ОСОБА_2 у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачка не надала доказів на їх підтвердження. Доводи апеляційної скарги висновків суду в цій частині не спростовують.

Пленум Верховного  Суду України в п. 13 постанови № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз’яснив, що суд не має права зменшити або звільнити від сплати судового збору (ч.1 ст.82 ЦПК), оскільки таке право суду надано тільки щодо судових витрат пов’язаних з розглядом справи, які визначені ч.3 ст.79 ЦПК.

Зменшення розміру належних до оплати судових витрат, пов’язаних з розглядом справи,  до яких, зокрема, відносяться  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, або звільнення від їх оплати  є правом, а не обов’язком суду.  

З урахуванням зазначеного доводи позивачки про те, що суд безпідставно не звільнив її від сплати судових витрат є безпідставними.

      Суд ухвалив  рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.    

          Керуючись ст.ст.307,308,313-315ЦПК України колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

 у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2  відхилити .

Рішення Ленінського районного суду міста  Кіровограда  від  11 грудня  2009 року залишити без змін.

    Ухвала  апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

               Головуюча:

                                                                          Судді: