Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа № 22 - 215  2010                                                    Головуючий у 1-й інстанції –  Регеша В.О.

Категорія –  20                                                                    Доповідач – Сукач  Т.О.

УХВАЛА

Іменем України  

    24 лютого 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

                                             головуючої судді – Бубличенко В.П.

                                              суддів                       Сукач Т.О.  

                                                                                Фомічова С.Є.                                    

                                              при секретарі           Савченко Н.В.      

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним, зустрічним позовом ОСОБА_3 до  ОСОБА_2  про визнання правочину законним, усунення перешкод у користуванні майном, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області  від  24 листопада  2009 року і

в с т а н о в и л а :

    В червні 2008 року ОСОБА_2 звернулася з позовом  до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним. В обґрунтування вимог посилалася на те, що до 1 жовтня 2007 року вона була власником  будинку  з господарськими будівлями, який знаходиться  на АДРЕСА_1.

     12 жовтня 2007 року ОСОБА_5, діючи  на підставі її (позивачки) довіреності продала цей будинок своєму чоловікові ОСОБА_6. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Із заявами про прийняття спадщини до Світловодської міської державної нотаріальної контори звернулися відповідачі – мати та дружина померлого.

    Вважаючи, що ОСОБА_3 як її представник, уклала  договір купівлі-продажу будинку в своїх інтересах, що є порушенням ч.3 ст. 238 ЦК України, та продала будинок за ціною значно нижчою  його дійсної вартості, що свідчить про зловмисну домовленість між сторонами договору, просила визнати недійсним  договір купівлі - продажу  і  визнати за нею   право власності на  будинок з господарськими будівлями, який знаходиться на АДРЕСА_1. У відшкодування моральної шкоди стягнути з ОСОБА_3 10 000 грн.

    В серпня 2009 року позивачка змінила підстави позову, просила визнати недійсним договір купівлі - продажу будинку як такий, що не відповідає вимогам закону (ч.1 ст.203 ЦК України) та відповідно до положень ст.216 ЦК повернути спірний будинок у її власність, стягнути з ОСОБА_3 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

    ОСОБА_3 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_2, в якому просила визнати правочин по відчуженню спірного будинку законним, таким, що укладений за розпорядженням позивачки та в її інтересах. Також, просила суд зобов’язати ОСОБА_2 звільнити будинок, повернути  документи на будинок та усунути перешкоди у користуванні ним.  

    Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 листопада 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Суд визнав недійсним  договір купівлі-продажу спірного будинку, укладений 12 жовтня 2007 року між ОСОБА_3 ,яка діяла від імені ОСОБА_2, і ОСОБА_6 ,  будинок  повернуто у власність позивачки. З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди стягнуто  1 000 грн., 51 грн. витрат по оплаті судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду судової справи. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3  відмовлено.

    В апеляційній скарзі відповідачка ставить питання про скасування  рішення суду  і просить ухвалити нове рішення, яким відмовити  в задоволенні вимог ОСОБА_2  та задовольнити у повному обсязі її зустрічний позов. Зазначає, що  порушення судом норм матеріального і процесуального права стало причиною неправильного вирішення спору.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2 та її представника, ОСОБА_7, які проти доводів апеляційної скарги заперечували, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у встановлених ст.303 ЦПК України межах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, наведені у ст.203 ЦК України. В ч. 3 якої зазначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Із матеріалів справи вбачається, що 16 червня 2007 року  від імені  ОСОБА_2 була нотаріально посвідчена довіреність, якою вона уповноважила ОСОБА_8 продати за ціну та на умовах на свій розсуд або подарувати ОСОБА_6 належний їй жилий будинок за номером АДРЕСА_1 (а.с.152).

Зазначене свідчить про те, що волевиявлення ОСОБА_2  було направлене на передачу вказаного будинку у власність саме ОСОБА_6, який є її племінником, а не іншим особам.  На цьому наполягала позивачка і в судовому засіданні,  підтримуючи свої позовні вимоги.

Судом встановлено, що 26 червня 2007 року ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6. ЇЇ прізвище після реєстрації шлюбу – ОСОБА_6 (а.с.165).

20 жовтня 2007 року ОСОБА_3 як представник ОСОБА_2 продала зазначений будинок ОСОБА_6 (а.с.4). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер (а.с.14).

 Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об’єктом права спільної сумісної власності може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч. 1 ст.61 СК)

  Враховуючи зазначені положення Сімейного кодексу України, спірний будинок по АДРЕСА_1 став об’єктом спільної сумісної власності подружжя і перейшов у власність не лише ОСОБА_6, а й його дружини – ОСОБА_3  що не відповідає волевиявленню позивачки.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав   договір  купівлі-продажу будинку по вул. Котовського, 196  у місті Світловодську, укладений 12 жовтня 2007 року між представником ОСОБА_2 за довіреністю, ОСОБА_3, і ОСОБА_6 недійсним та застосував наслідки зазначені у ст.216 ЦК України.

Суд правильно відмовив ОСОБА_3 у задоволенні зустрічного позову, оскільки її доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються встановленими судом обставинами.

Під час перевірки  доводів апеляційної скарги, апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції  норм матеріального і процесуального права, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, тому вона  не підлягає задоволенню.

Відповідно до  ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу  і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення  суду з одних лише формальних міркувань.

Суд ухвалив рішення у відповідності із наданими сторонами доказами, спір по суті вирішений правильно, тому колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

          Керуючись ст.ст.307,308,313-315ЦПК України колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

 у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити .

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області  від  24 листопада  2009 року залишити без змін.

    Ухвала  апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

               Головуюча:  

                                                                          Судді: