Головуючий у 1 інстанції  Мілєйко Є.Д.

               Суддя-доповідач Висоцька В.С.

УХВАЛА

Іменем                 України

20 квітня 2010 року                                                             справа № 22ц - 3845

 Апеляційний                  суд                            Донецької                             області

у складі:

головуючого                               Висоцької В.С.

суддів:                                         Біляєвої О.М., Осипчук О.В.

при секретарі Суліма Є.Ю.

розглянувши у відкритому апеляційну скаргу судовому                 засіданні

Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі  м. Горлівки  Донецької області

на постанову Микитівського районного суду  м. Горлівки  Донецької області

від 08 лютого 2010 року

по  справі

за позовом ОСОБА_3

до Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі  м. Горлівки   Донецької області

про  зобов’язання зробити перерахунок та виплату доплати до пенсії як дитині війни

ВСТАНОВИВ    

              Постановою  Микитівського районного суду  м. Горлівки Донецької області від  08 лютого 2010 року  позов  ОСОБА_3  задоволено.

              Визнана протиправною бездіяльність  Управління Пенсійного фонду України в  Микитівському  районі  м. Горлівки  Донецької області щодо ненарахування ОСОБА_3  щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2009 року  по 31 грудня 2009 року. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Микитівському  районі  м. Горлівки   Донецької області здійснити   ОСОБА_3   нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною першою  ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 січня 2009 року  по 31 грудня 2009 року з урахуванням сум, виплачених у цей період в сумі 1240,20 грн.  

    Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

              Відповідач зазначив, що  згідно до ст.71 Закону України від 26 грудня 2008 року «Про державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України у 2009 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати. Виплати  позивачу  здійснювалися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року  №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Зазначені правові норми не визначені неконституційними Конституційним Судом України , тому немає підстав ігнорувати їх виконання. Обов’язок  виконання постанов Кабінету Міністрів України  передбачено ст.117 Конституції України. Крім того, суд не врахував, що позивачем пропущено однорічний строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАСУ.

Особи, які беруть участь у справі за викликом до суду не прибули. Управління Пенсійного фонду України в Микитівському  районі  м. Горлівки  Донецької області   просили розглядати справу  у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Вирішуючи спір і задовольняючи позов, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що управління   Пенсійного фонду України в Микитівському  районі  м. Горлівки     Донецької області як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу відповідні нарахування ( за той  період часу, коли дія  цієї норми не була зупинена), але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не проводило.

Зазначений висновок відповідає вимогам закону та наданим доказам по справі.

З обставин справи вбачається, що  ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до соціальної групи «діти війни», що підтверджується копією паспорта, копією відповідного посвідчення (а.с.5,6).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла на момент звернення позивача, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна  соціальна  допомога,  що  виплачується  замість  пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Доводи апеляційної скарги про неврегульованість механізму  реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути взяті до уваги.

 Розмір мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою  ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність. Іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено. Доводи апеляційної скарги  в цій частині не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей  війни ”, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог  з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 рік , що становить  1240,20 грн.

Тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

 Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни суд обґрунтовано до уваги не взяв, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.

Доводи апеляційної скарги про відсутність бюджетного фінансування не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отримання бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно – правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Доводи апеляційної скарги, що  виплата проводилася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року  №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» не можуть бути прийняті до уваги.

 За конституційними нормами, виходячи з  пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача. Суд правильно прийшов до висновку, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягала  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та встановлених обставин справи, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення  суду не вбачається.

          Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1,308,314,315 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, пов’язаних із соціальними виплатами» апеляційний  суд, -

 УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в  Микитівському  районі  м. Горлівки  Донецької області   відхилити.

Постанову Микитівського районного суду  м. Горлівки Донецької області від  08 лютого 2010 року   залишити без змін.

               Ухвала суду апеляційної інстанції  набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного суду України   протягом двох  місяців після набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

  Головуючий                                                                                 В.С.ВИСОЦЬКА

Судді                                                                                              О.М.БІЛЯЄВА

                                                                                                        О.В.ОСИПЧУК