Справа №10-210/2010 Головуючий в 1 інстанції: Мірута О.А.
Категорія: ст.165-2 КПК України Доповідач: Залізняк Р.М.
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
24.02.2010р. колегія суддів Судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого судді Ржемовського В.П.
суддів Залізняк Р.М., Стародуба О.Г.
за участю: прокурора Кузнєцова О.О.
захисника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому в місті Донецьку апеляцію захисника – адвоката ОСОБА_1, що діє від імені обвинуваченого ОСОБА_2, на постанову Ворошиловського районного суду м.Донецька від 19.02.2010р. про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо обвинуваченого
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Донецька, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, працюючого приватним підприємцем, зареєстрованого в АДРЕСА_1, який мешкає в АДРЕСА_2 раніше судимого:
- 15.02.2010р. Оболонським районним судом м. Києва за ч. 2 ст.15, ч. 2 ст. 185 КК України до трьох років розбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на два роки,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України
В С Т А Н О В И Л А:
В провадженні слідчого СВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області майора міліції Хорошуна В.П. знаходиться кримінальна справа, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
10.02.2010р. ОСОБА_2 був затриманий у порядку ст.115 КПК України за підозрою у вчиненні вказаного злочину.
Органами досудового слідства ОСОБА_2. обвинувачується у наступному.
Так, ОСОБА_2, влаштувавшись з 01.11.2007 на роботу у відділення «Метро-1» ДРУ ЗАТ КБ «Приватбанк», згідно наказу №Э.DО-КП-2007-711 від 12.11.2007 по вказаній банківській установі, на посаду менеджера по банківському обслуговуванню фізичних осіб посадової підгрупи «фахівець з роботи з кредитними картками», діючи з корисливих мотивів, вступив з невстановленими слідством особами в злочинну змову, направлену на заволодіння майном ЗАТ КБ «Приватбанк» у особливо великих розмірах шляхом оформлення фіктивних кредитних договорів на видачу кредитних карт «Метро». Укладення вказаних кредитних договорів з клієнтами банку і оформлення відповідних документів на видачу кредитних карток «Метро» входило в безпосередні обов'язки ОСОБА_2 по усному розпорядженню керівництва ДРУ ЗАТ КБ «Приватбанк», згідно його посади, на яку він був прийнятий на роботу, і посадової підгрупи.
Діючи згідно розробленому злочинному плану, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_2, в період з 01.12.2007 по 01.05.2008, знаходячись на своєму робочому місці в приміщенні ТЦ «Метро-15», розташованому за адресою: м. Донецьк, пр. Ленінський, б.148, куди він був направлений з відділення «Метро-1» ДРУ ЗАТ КБ «Приватбанк», вводив в спеціальну комп'ютерну програму «Приват-36» анкетні дані осіб, яким нічого не було відомо про використання їх анкетних даних для оформлення на їх імена без їх відома кредитних карт «Метро». При цьому ОСОБА_2 окрім справжніх анкетних даних громадян (прізвища, імені, по батькові, дати народження), а також справжніх їх ідентифікаційних номерів, вводив у вказану комп'ютерну програму помилкові відомості про вказаних осіб, вказуючи невірні адреси їх проживання і реєстрації, а також інші невідповідні дійсності дані, і надіслав їх по комп'ютерній локальній мережі ЗАТ КБ «Приватбанку» в кредитний центр Головного офісу ЗАТ КБ «Приватбанк». Крім того, невстановленими особами за допомогою монтажу на невстановленій комп'ютерній техніці виготовлялися фіктивні ксерокопії паспортів і довідок про привласнення ідентифікаційних номерів громадянам, які були необхідні для формування кредитних справ, що задавалися ОСОБА_2 на зберігання в Донецьке ЗАТ РУ КБ «Приватбанк».
При вищезгаданих обставинах по незаконно оформленим кредитним договорам у вказаний період часу було оформлене і активоване 78 вказаних кредитних карток на імена осіб, чиї анкетні дані і копії документів без їх відома були використані злочинцями. По незаконно оформленим кредитним карткам невстановленими особами був отриманий товар в мережі магазинів «Метро Кеш энд Кері». розташованих по адресах: м. Донецьк, пр. Ленінський, д.148 та м. Донецьк, вул. Взльотна, б.7. на загальну суму 1137615 грн. 34 коп., чим заподіяний матеріальний збиток ЗАТ КБ «ПриватБанк» у особливо великих розмірах.
Своїми умисними діями, що виразилися в заволодінні чужим майном шляхом обману і зловживання довірою (шахрайстві), за попередньою змовою групою осіб, у особливо великих розмірах, ОСОБА_2 скоїв злочин, передбачений ч.4 ст. 190 КК України.
Постановою Ворошиловського районного суду м.Донецька від 19.02.2010р. відмовлено в задоволенні скарги захисника – адвоката ОСОБА_1, що діє від імені обвинуваченого ОСОБА_2, щодо незаконного затримання та обрано відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
Постанова суду була оскаржена захисником – адвокатом ОСОБА_1, що діє від імені обвинуваченого ОСОБА_2, який в апеляції прохав скасувати її, оскільки судом не врахована особа обвинуваченого, який працює, має постійне місце мешкання, характеризується добре, та фактичні обставини справи, а також відсутні дані про намір обвинуваченого ухилятися від слідства та суду й продовжити злочинну діяльність, перешкоджати встановленню істини по справі. Вважає, що посилання суду на те, що ОСОБА_2 має судимість та вчинив тяжкий злочин є неспроможними.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який прохав постанову залишити без змін, захисника ОСОБА_1, який наполягав на скасуванні постанови судді та зміни запобіжного заходу на підписку про невиїзд, ознайомившись з витребуваними матеріалами кримінальної справи, на підставі яких ОСОБА_2 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обговоривши доводи, наведені в апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція захисника ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, за таких підстав.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу суддею, згідно з вимогами ст.ст.148, 150 КПК України, повинні враховувати: 1) наявність доказів вчиненні особою, щодо якої вони застосовуються, кримінально караного діяння; 2) наявність даних про те, ця особа може ухилитися від дізнання, слідства чи суду або буде перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі; або може вчинити інші злочини, або не буде виконувати інші рішення; 3) тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров’я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
Відповідно до вимог ст.155 КПК України взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки.
В роз’ясненнях п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 25.04.2003р. із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004р. №10 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та провадження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства» зазначено, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв’язку з чим він обирається лише за наявності вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.149 КПК України, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов’язків, що впливають із ч.2 ст.148 КПК України, і його належної поведінки.
Так, вирішуючи питання про наявність доказів вчинення ОСОБА_2, кримінально караного діяння, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, суддя переконався, що його обвинувачення в цьому є обґрунтованим, в розпорядженні слідчого СВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області майора міліції Хорошуна В.П. є здобуті у визначеному законом порядку достатні дані, які вказують на наявність ознак зазначеного злочину.
Санкція ч. 4 ст. 190 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років.
По справі є достатньо підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_2, знаходячись на волі, може продовжити злочинну діяльність або ухилитися від слідства та суду і тим самим перешкодити встановленню істини у справі.
При задоволенні подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_2 суддею враховано й те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особо тяжкого злочину проти власності, дані про особу обвинуваченого, а також те, що ОСОБА_2 раніше судимий та в період відбування покарання вчинив новий злочин, що дає підстави вважати, що обвинувачений, знаходячись на волі, буде продовжувати злочинну діяльність або ухилитися від слідства та суду і тим самим перешкодити встановленню істини у справі.
Враховуючи наведене, суддя мав достатньо підстав вважати, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ст.149 КПК України, ніж взяття під варту, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченому ОСОБА_2 у майбутньому з точки зору виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, відповідно до ч.2 ст.148 КПК України.
Викладені в апеляції захисника доводи відносно того, що ОСОБА_2 є молодою людиною, у 2009 році закінчив навчання, має трудовий стаж, постійне місце мешкання та позитивно характеризується тощо, самі по собі не можуть бути достатніми підставами для обрання щодо ОСОБА_2 менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова судді Ворошиловського районного суду м. Донецька винесена законно та обґрунтовано, з урахуванням вимог ст.ст.148, 150, 155, 165-1, 165-2 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.362, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію захисника – адвоката ОСОБА_1, що діє від імені обвинуваченого ОСОБА_2, залишити без задоволення.
Постанову Ворошиловського районного суду м.Донецька від 19.02.2010р. про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо обвинуваченого ОСОБА_2, – залишити без змін.
Судді:
Л.П. Ржемовський Залізняк Р.М. О.Г. Стародуб