Справа №10-1515/2009 Головуючий в 1 інстанції: Стафєєва Г.М.
Категорія: ч.1 ст.125,ч.1 ст.129 КК України Доповідач: Залізняк Р.М.
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
04.12.2009р. колегія суддів Судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого судді Чепура О.М.
суддів Залізняк Р.М., Васильєва О.П.
за участю: прокурора Атаманова О.М.
розглянувши у відкритому судовому в місті Донецьку апеляцію прокурора Гірницького району м. Макіївка Донецької області П.В.Вінди на постанову Гірницького районного суду м. Макіївка Донецької області від 19.11.2009р. про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо обвинуваченого
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Горлівка Донецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, який не працює, мешкає в АДРЕСА_2, раніше судимого: 09.10.2003р. Центрально –Міським районним судом м. Макіївка Донецької області за ст.ст.307 ч.2, 9 КК Країни до чотирьох років позбавлення волі, 17.02.2006р. звільнений умовно достроково на один рік три місяці двадцять днів.
у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 129, ч.1 ст.125 КК України
В С Т А Н О В И Л А:
12.09.2009р. в.о. прокурора Гірницького району м. Макіївка Донецької області порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.129, ч.1 ст.125 КК України.
Органами досудового слідства ОСОБА_2 пред’явлено обвинувачення в тому, що він 03.07.08р. о 22-й годині перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у будинку дачної ділянки АДРЕСА_1, у ході сварки із своєю співмешканкою ОСОБА_3, на ґрунті особистих неприязних відносин, висловлював погрозу скоїти вбивство останньої, при цьому у ОСОБА_3 були реальні підстави побоюватися виконання цієї погрози, так як ОСОБА_2 перебував у стані сп'яніння, та будучи украй збудженим, поводився дуже агресивно, при цьому наумисне наніс декілька ударів руками, ногами та дерев'яною палицею у різні частини тіла ОСОБА_3, спричинивши крововиливи обличчя, правого плеча та передпліччя, правого стегна та гомілки, правого колінного суглоба, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, після чого, бажаючи, щоб висловлена ним погроза була сприйнята потерпілою реально, взяв у руки та демонстрував кухонний ніж, лезо якого приставляв до горла ОСОБА_3, та тільки після цього самостійно припинив свої протиправні дії.
Постановою Гірницького районного суду м. Макіївка Донецької області від 19.11.2009р. відмовлено в задоволенні подання слідчого про обрання щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою.
Постанова суду оскаржена прокурором Гірницького району м. Макіївка Донецької області ОСОБА_1, який прохає постанову суду скасувати, як таку, що не ґрунтується на законі, та просить направити матеріали на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складу суду, тому що суд не врахував тяжкість вчинених злочинів, їх обставини та вказує, що знаходячись на свободі ОСОБА_2 може порушити покладені на нього обов’язки як на обвинуваченого та сховатись від слідства та суду.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який прохав постанову скасувати, ознайомившись з витребуваними матеріалами кримінальної справи, на підставі яких було відмовлено в задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_2, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню, за таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст.148, 150 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу суддею повинні враховуватись: 1) наявність доказів вчиненні особою, щодо якої вони застосовуються, кримінально караного діяння; 2) наявність даних про те, ця особа може ухилитися від дізнання, слідства чи суду або буде перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі; або може вчинити інші злочини, або не буде виконувати інші рішення; 3) тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров’я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
Відповідно до вимог ст.155 КПК України взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки.
В роз’ясненнях п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 25.04.2003р. із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004р. №10 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства» зазначено, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв’язку з чим він обирається лише за наявності вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.149 КПК України, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов’язків, що випливають із ч.2 ст.148 КПК України, і його належної поведінки.
В матеріалах справи відсутні фактичні дані, а також їх не наводить і прокурор у своїй апеляції, що давали б підстави вважати, що обвинувачений має намір ухилитися від слідства і суду, або перешкоджати встановленню істини по справі.
Крім того, на теперішній час по справі фактично виконані всі слідчі дії, та це свідчить по те, що ОСОБА_2 невзмозі перешкоджати встановленню об’єктивної істини по справі та ухилятися від виконання процесуальних дій, як на те наголошує апелянт.
Відмовляючи в задоволенні подання слідчого про обрання щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд достатньо врахував дані про особу, який раніше судимий, має на утриманні неповнолітню дитину, кається у скоєному, урахував обставини вчинення інкримінованих злочинів, а також те що слідством суду не надані докази, які б підтверджували те, що ОСОБА_2 не з’являється у слідчі органи для дачі показань.
З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що сукупність наведених обставин свідчить про те, що у обвинуваченого існують такі фактори, котрі стримуватимуть його від порушення покладених на нього обов’язків, при обранні, відносно нього, більш м’якого запобіжного заходу, ніж того, що вимагає слідчий та прокурор.
Колегія суддів також відмічає той факт, що санкції статей 125 ч.1,129 КК України, не передбачають міру покарання у вигляді позбавлення волі.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова судді винесена законно та обґрунтовано, з урахуванням вимог ст.ст.148, 150, 155, 165-1, 165-2 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.362, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора Гірницького району м. Макіївка Донецької області П.В.Вінди - залишити без задоволення.
Постанову Гірницького районного суду м. Макіївка Донецької області від 19.11.2009р. про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_2 – залишити без змін.
Судді