ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_____________________________________________________________________________

У Х В А Л А

05.10.2020 Справа № 905/1757/20

Суддя Господарського суду Донецької області Устимова А.М., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Дядя Сергія Павловича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) б/н від 29.09.2020 про забезпечення позову та доказів та додані до неї документи,-

ВСТАНОВИВ

30.09.2020 шляхом надіслання поштового відправлення, Фізична особа-підприємець Дядя Сергій Павлович направив до Господарського суду Харківської області заяву б/н від 29.09.2020 про забезпечення позову та доказів. При цьому, остання адресована господарському суду Донецької області.

Листом №04.01-07-025220 від 01.10.2020 Господарський суд Харківської області направив вказану заяву на адресу Господарського суду Донецької області як належного адресата.

Заява отримана Господарським судом Донецької області 02.10.2020.

У заяві б/н від 29.09.2020 Фізична особа-підприємець Дядя Сергій Павлович просить суд:

1. З метою забезпечення доказів витребувати у Споживчого товариства «Потребітєль» для огляду у судовому засіданні наступні документи:

-технічний паспорт на «Ринок по продажу продовольчих і промислових товарів»;

-витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно «Ринок по продажу продовольчих і промислових товарів»;

-проект землеустрою відведення земельної ділянки кадастровий №1421255100:04:003:0054 площею 2148 кв.м.;

-договір «купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення» кадастровий №1421255100:04:003:0054 площею 2148 кв.м. укладений між Великоновосілківською селищною радою та Споживчим товариством «Потребітєль», посвідчений державним нотаріусом Великоновосілківської державної нотаріальної контори 25 липня 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 764;

-договір оренди землі кадастровий №1421255100:04:003:0054 площею 2148 кв.м. укладеного між Споживчим товариством «Потребітєль» та ФОП Костенко Сергієм Івановичем зареєстрованого Великоновосілківським районним управлінням юстиції Донецької області 08.12.2015 р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 798867514212, номер запису про інше речове право: 12615410.

2. З метою забезпечення позову заборонити Споживчому товариству «Потребітєль» до вирішення спору по суті відчуження земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий №1421255100:04:003:0054 площею 2.148 кв.м. та нерухомого майна «Ринок по продажу продовольчих і промислових товарів» за адресою вул. Октябрськая, 39 а, смт Велика Новосілка, Донецької області, зареєстрованому 10.10.2007 року у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно за №9887622, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити і навіть унеможливити поновлення порушених прав, за захистом яких заявник має намір звернутися до суду.

В обґрунтування вказаної заяви Фізична особа-підприємець Дядя Сергій Павлович посилається на порушення Великоновосілківською селищною радою, Споживчим товариством «Потребітєль» та Фізичною особою-підприємцем Костенко Сергієм Івановичем своїх прав та законних інтересів та на намір подачі до Господарського суду Донецької області відповідної позовної заяви задля їх захисту.

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2020 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.

Фактично заява одночасно містить вимоги щодо забезпечення доказів та вимоги щодо забезпечення позову, які регулюються різними нормами права, та відповідно розглядаються судом окремо.

В частині заяви про забезпечення доказів суд зазначає наступне.

Як вбачається з п.1 заяви, Фізична особа-підприємець Дядя Сергій Павлович просить суд у порядку забезпечення доказів витребувати у Споживчого товариства «Потребітєль» для огляду у судовому засіданні наступні документи: технічний паспорт на «Ринок по продажу продовольчих і промислових товарів»; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно «Ринок по продажу продовольчих і промислових товарів»; проект землеустрою відведення земельної ділянки кадастровий №1421255100:04:003:0054 площею 2148 кв.м.; договір «купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення» кадастровий №1421255100:04:003:0054 площею 2148 кв.м. укладений між Великоновосілківською селищною радою та споживчим товариством «Потребітєль», посвідчений державним нотаріусом Великоновосілківської державної нотаріальної контори 25 липня 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 764; договір оренди землі кадастровий №1421255100:04:003:0054 площею 2148 кв.м. укладеного між Споживчим товариством «Потребітєль» та ФОП Костенко Сергієм Івановичем зареєстрованого Великоновосілківським районним управлінням юстиції Донецької області 08.12.2015 р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 798867514212, номер запису про інше речове право: 12615410.

Згідно з ч. 1 ст. 110 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. (ч. 2 ст. 110 ГПК України).

Як передбачено ч.3 ст. 110 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

З тексту заяви вбачається, що вона подана до моменту звернення до суду з позовом.

Дослідивши форму та зміст заяви суд приходить до висновку, що вона не відповідає вимогам, встановленим статтею 111 Господарського процесуального кодексу України, та наявні підстави для її повернення заявнику виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України у заяві про забезпечення доказів зазначаються:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомо відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти;

4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні;

5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів;

6) спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази;

7) перелік документів, що додаються до заяви.

Підставою для застосування такого процесуального інституту, як забезпечення доказів приписи ч. 1 ст. 110 Господарського процесуального кодексу України визначають виключно наявність підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

При цьому безпосередньо у заяві про забезпечення доказів саме заявник визначає обґрунтування необхідності такого забезпечення. (п.5 ст. 111 ГПК України ),а також обставини, для доказування яких вони необхідні (п.4 ст.111 ГПК України ).

Фізична особа-підприємець Дядя Сергій Павлович при викладенні тексту заяви не навів будь-якого обґрунтування на підтвердження наявності підстав припускати, що документи, які він просить витребувати у Споживчого товариства «Потребітєль» для огляду у судовому засіданні (договори купівлі-продажу, оренди, технічний паспорт, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, проект землеустрою тощо) на час розгляду заяви або на час звернення до суду з позовом можуть бути втрачені, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Заявник обмежився описом фактичних дій Великоновосілківської селищної ради, Споживчого товариства «Потребітєль» та Фізичної особи-підприємця Костенко Сергія Івановича щодо земельної ділянки та нерухомого майна (ринку), наполягав на порушенні його прав та законних інтересів та висловив намір подачі до Господарського суду Донецької області відповідної позовної заяви задля їх захисту.

Обраний заявником спосіб забезпечення доказів - витребування для огляду саме у судовому засіданні не є тотожнім способу забезпечення - витребування доказів, що передбачений ст.110 Господарського процесуального кодексу України, оскільки останній направлено на витребування не тільки для огляду, але й задля зберігання судом під час розгляду справи доказів з метою уникнення їх втрати або неможливості надання за будь-якою причиною.

За відсутності побоювань щодо можливості втрати документів, відсутності потенційної неможливості збирання чи подання відповідних доказів у судовому процесі (про наявність таких обставин заявник не заявляє), при розгляді справи учасник справи має право заявити клопотання у порядку ч.6 ст.91 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування оригіналів документів.

Таким чином, заявник не навів обґрунтування необхідності забезпечення доказів, у тому числі з урахуванням обраного ним способу забезпечення доказів, що є прямою вимогою ст. 111 Господарського процесуального кодексу України, а саме, не зазначив згідно з ст. 110 Господарського процесуального кодексу України які існують підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання цих доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Оцінити ж чи підлягають вимоги заявника щодо забезпечення доказів задоволенню суд має можливість виключно за умови наведення обґрунтування необхідності застосування даного процесуального інституту, яке повинно базуватись на приписах ст.110 відповідного Кодексу.

Суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.(ч.4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, суд вважає, що внаслідок недотримання заявником вимог щодо змісту заяви про забезпечення доказів (п.5 ч.1 ст.111 Господарського процесуального кодексу України), заява Фізичної особи-підприємця Дядя Сергія Павловича б/н від 29.09.2020 в частині забезпечення доказів підлягає поверненню.

У заяві Фізична особи-підприємець Дядя Сергій Павлович просить суд звільнити його від сплати судового збору за подачу вказаної заяви згідно п.9 ч.5 Закону України «Про судовий збір» як особу з інвалідністю II групи.

Дане клопотання не розглядається судом в частині, що стосується вимог про забезпечення доказів виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.110 Господарського процесуального кодексу України, за подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у розмірах, які залежать від найменування документа і дії, за яку справляється судовий збір, та платника судового збору.

Так, зазначеним Законом визначено ставки судового збору за подання заяви про забезпечення доказів відповідно при зверненні до суду загальної юрисдикції та до адміністративного суду.

Водночас, ст. 4 Закону України «Про судовий збір» не передбачена сплата судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів.

Отже, в даному випадку має місце юридична колізія, з якої випливає протиріччя правовим актам.

Принцип правової визначеності (певності) - загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.

Принцип правової визначеності є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.

Зокрема, у справі «Новік проти України» (заява N 48068/06, рішення від 18.12.2008) Європейський Суд з прав людини зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Відповідно до вимог принципу правової визначеності правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб`єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Це так зване правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням.

Враховуючи викладене, встановивши, що в даному випадку виникла юридична колізія, оскільки ГПК України встановлює порядок, за яким при поданні заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом, а водночас Законом України «Про судовий збір» не передбачено сплату судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів, апеляційний господарський суд, пославшись на принцип правової визначеності (певності) та практику Європейського Суду з прав людини, дійшов вірного висновку, що в даному випадку суд має тлумачити норму на користь невладного суб`єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №911/1521/18.

Щодо заяви Фізичної особи-підприємця Дядя Сергія Павловича б/н від 29.09.2020 в частині вимог про забезпечення позову шляхом заборони Споживчому товариству «Потребітєль» до вирішення спору по суті відчуження земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий №1421255100:04:003:0054 площею 2148 кв.м. та нерухомого майна «Ринок по продажу продовольчих і промислових товарів» за адресою: вул. Октябрськая, 39 а, смт Велика Новосілка, Донецької області, зареєстрованому 10.10.2007 року у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно за №9887622, суд зазначає наступне.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені ст.136 ГПК України, згідно з приписами ч. 1 якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. (ч. 2 ст. 136 ГПК України).

Згідно приписів ст.137 цього Кодексу позов забезпечується, зокрема, 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання тощо.

Відповідно до ст. 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

2. Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані інших сторін - фізичних осіб, що не є підприємцями, вказуються у випадку, якщо вони відомі заявнику.

Аналіз змісту наведеного вище свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної осіб, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна зокрема, за імперативною нормою п.п.3, 4 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України обґрунтувати причини звернення з такою заявою (необхідність забезпечення позову взагалі) та навести обґрунтування, чому саме був обраний певний спосіб забезпечення позову.

Тільки за наявності певного обґрунтування, наведеного заявником, господарський суд має можливість здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В мотивувальній частині заяви Фізичної особи-підприємеця Дядя Сергія Павловича міститься тільки опис фактичних дій Великоновосілківської селищної ради, Споживчого товариства «Потребітєль» та Фізичної особи-підприємця Костенко Сергія Івановича щодо земельної ділянки та нерухомого майна (ринку), які, на його думку, спричинили порушення прав та законних інтересів заявника та висловлення наміру подачі до Господарського суду Донецької області відповідної позовної заяви задля їх захисту. Посилання на необхідність застосування заходів забезпечення позову відсутнє.

У резолютивній частині документу заявник просить суд забезпечити позов шляхом заборони Споживчому товариству «Потребітєль» до вирішення спору по суті відчужувати спірну земельну ділянку та нерухоме майно «Ринок по продажу продовольчих і промислових товарів» за адресою вул. Октябрськая, 39 а, смт Велика Новосілка, Донецької області, зареєстрованому 10.10.2007 року у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно за №9887622, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити і навіть унеможливити поновлення його порушених прав за захистом яких останній має намір звернутися до суду.

При цьому, у порушення приписів ст. 139 Господарського процесуального кодексу України знову ж обмежується констатацією означеного факту, не наводячи будь-яких конкретних обставин з посиланням на докази, які б свідчили, що невжиття заходів взагалі та у вигляді заборони вчиняти певні дії зокрема може істотно ускладнити і навіть унеможливити поновлення його порушених прав за захистом яких останній має намір звернутися до суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у вищевказаній заяві заявник будь-яким чином не наводить обґрунтування необхідності забезпечення самого позову та заходу його забезпечення, що об`єктивно позбавляє суд можливості оцінити підставність вимоги заявника щодо забезпечення позову.

Крім того, згідно до ч.5 ст.139 Господарського процесуального кодексу України, до заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

За приписами ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду, зокрема, заяви про забезпечення позову, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем сплачується судовий збір в розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 1 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць становить 2102,00 грн.

Таким чином, при зверненні з заявою про забезпечення позову Фізична особа-підприємець Дядя Сергій Павлович повинен був сплатити 1051,00 грн.

Перевіривши матеріали заяви б/н від 29.09.2020 судом встановлено, що заявником всупереч вимог ч.5 ст.139 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів сплати судового збору за подання заяви в частині вимог про забезпечення позову.

Одночасно, у своїй заяві Фізична особа-підприємець Дядя Сергій Павлович просить суд звільнити його від сплати судового збору за подачу вказаної заяви згідно п.9 ч.5 Закону України «Про судовий збір» як особу з інвалідністю II групи, що підтверджується копією Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №063320 від 02.07.2019.

Розглянувши вказане клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.9 ч.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Згідно із ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Дослідивши надану заявником фотокопію Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №063320 від 02.07.2019, судом встановлено, що остання не засвідчена належним чином відповідно до вимог чинного законодавства.

Зокрема, копія довідки виготовлена заявником із завіреної копії шляхом ксерокопіювання, фактично є фотокопією з фотокопії. При цьому первісна фотокопія, з якої зробили копію надану суду, містить застереження «Згідно з оригіналом», підпис та розшифровку ПІБ, а зроблена з ней фотокопія надана суду - не містить будь-якої відмітки про засвідчення.

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 «ДСТУ 4163-2003», відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Відповідно до п.4., п.6 розділу 10 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 №1000/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.06.2015 за №736/27181, дозволяється виготовляти копію із засвідченої копії документа, якщо оригінал відсутній або його отримати неможливо. Копія документа повинна відповідати оригіналу, тобто повністю відтворювати інформацію оригіналу і всі його зовнішні ознаки або їх частину.

Порядок засвідчення документу при цьому не змінюється.

Згідно з висновком щодо застосування норм права, який викладений у постанові Верховного суду від 11.07.2018 у справі №904/8549/17, неналежним чином засвідчені документи є недопустимими доказами у справі.

Зважаючи на вищевикладене, суд не приймає фотокопію Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №063320 від 02.07.2019, в якості належного доказу, оскільки копія документу є незасвідченою належним чином.

Як наслідок, заявник не надав суду належних доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення його від сплати судового збору, підстави для задоволення відповідного клопотання відсутні.

Крім того, згідно п. 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. N 1317, повторний огляд осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров`я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки.

Дослідивши зміст довідки, суд звертає увагу заявника, що згідно інформації зазначеної в п.11 останньої, датою чергового переогляду зазначено 02.07.2020 року.

Разом з тим, заява про забезпечення позову разом із клопотанням про звільнення від судового збору подано заявником до суду 30.09.2020 року (згідно штампу поштового відділення АТ «Укрпошта» на конверті відправлення), а отже після спливу двохмісячного терміну з дати запланованого переогляду медико-соціальною експертною комісією в 2020 році.

Згідно до ч.7 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи недотримання заявником вимог щодо змісту і форми заяви про забезпечення позову в частині обґрунтування необхідності забезпечення самого позову та заходу його забезпечення, відсутності доказів оплати судового збору, на виконання приписів ч.7 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, суд повертає заяву Фізичної особи-підприємця Дядя Сергія Павловича б/н від 29.09.2020 в частині вимог про забезпечення позову заявнику.

Також заява містить недостовірні дані щодо юридичної адреси Споживчого товариства «Потребітєль».

Для визначення правильного найменування, ідентифікаційного коду та місцезнаходження юридичних осіб сторін у справі користується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відомості щодо місцезнаходження юридичної особи Споживчого товариства «Потребітєль», вказані заявником у своїй заяві не відповідають відомостям у вказаному реєстрі. А саме, позивачем у своїй заяві місцезнаходження Споживчого товариства «Потребітєль» вказано: «вул.Центральна, 42, смт.Велика Новосілка, Донецької області, 85500», однак, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням останнього значиться «вул.Октябрьська, 48, смт.Велика Новосілка, Донецької області, 85500».

Керуючись статтями 2, 110, 111, 136, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ

Заяву Фізичної особи-підприємця Дядя Сергія Павловича б/н від 29.09.2020 з додатками - повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України в порядку передбаченому п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці Господарського суду Донецької області на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою://dn.arbitr.gov.ua.

Додатки: заява б/н від 29.09.2020 з додатками на 8 арк. та конверт.

Суддя А.М. Устимова