справа № 2а-386\10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2010 року Калінінський районний суд міста Горлівка Донецької області у складі: головуючого судді Зайченко О.В.
при секретарі Шмельовій Н.О.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Горлівки про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, третя особа на стороні відповідача –Головне управління державного казначейства у Донецькій області,
ВСТАНОВИВ:
Позивач 18 лютого 2010 року звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, посилаючись на те, що народився у 1941 році та має соціальний статус «Дитина війни» відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Вважав, що відповідач неправомірно не виплачує йому щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком передбачену Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Просив суд зобов’язати відповідача нарахувати йому недоплачену соціальну допомогу за 2009 рік.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Відповідач надав суду заяву у якій просив розглянути справу без участі представника УПФУ. У письмових запереченнях проти позову УПФУ прохало відмовити у задоволенні позовних вимог посилалося на те, що у 2008 році рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.08 року визнані неконституційними положення п. 41 розділу ІІ Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Проте, законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акту, який було визнано в подальшому неконституційним.
Третя особа надала суду заяву у якій просила розглянути справу без участі представника Управління Державного казначейства.
Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність відповідача та третьої особи, на підставі наявних у справі доказів.
З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.
Позивач має статус “Дитина війни”, що підтверджується відомостями його паспорту та пенсійного посвідчення.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на Пенсійний Фонд покладено керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного Фонду, вирішення питань пов’язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного Фонду.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки встановлює Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року (набрав чинності 01.01.2006 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум», Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», згідно статті 1 якого, прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі, мінімального розміру пенсії за віком. Пунктом 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року, Кабінету Міністрів України було надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які згідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Проте, на виконання вищезазначеної норми, Кабінетом Міністрів України не приймалось окремої постанови про встановлення у 2009 році розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії «дитина війни». Постановою КМУ від 28.05.08 р. № 530 передбачено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня -48,1 грн., з 01 липня -48,2 грн., з 01 жовтня – 49,8 грн. Розмір підвищення до пенсії з 01 січня 2009 року цією постановою не визначені та змін стосовно цього питання у 2009 році в зазначену постанову не вносилося. Таким чином, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2009 року по теперішній час є діючою в наступній редакції:»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії , підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком». Тобто позивач має право на виплату вказаного підвищення з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з урахуванням вимог останнього.
Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, щодо неврегульованості питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитина війни».
Пенсійний Фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний Фонду України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.202 року № 121/2001 та здійснює свої повноваження через створені у встановленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного Фонду України за місцем проживання пенсіонера.
Таким чином обов’язок по нарахуванню та виплаті позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на Управління Пенсійного Фонду України в Калінінському районі міста Горлівки Донецької області.
Посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх обов’язків перед позивачем суд вважає безпідставними.
Відповідачем в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 94 КАС України.
На підставі ст. 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись ст. 8-12, 99-100, 71, 94, 159-163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України у Калінінському районі міста Горлівки Донецької області по ненарахуванню та невиплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Калінінському районі міста Горлівки Донецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з розміру встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2009 рік за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з урахуванням фактично виплаченого.
Стягнути з місцевого бюджету Калінінського району м. Горлівки на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 3 гривень 40 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України — з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Зайченко О.В.