Справа №2а-835/2009р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2009 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої судді Шавули В.С.
при секретарі Волкобоєвій А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачка 24 червня 2009 року звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до Управління Державтоінспекції при УМВС України в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що постановою АЕ № 129118 від 03 квітня 2009 року на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300,00 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Відповідно до вищезазначеної постанови вона, начебто 03 квітня 2009 року, керуючи автомобілем НОМЕР_1, на ділянці дороги, вул. Набережна Заводська, е/о 270 в м. Дніпропетровську, рухалась зі швидкістю 108 км/год., чим перевищила встановлену в населеному пункті швидкість руху на 48 км/год. Зазначена постанова винесена за результатами застосування фіксації порушень ПДР, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП засобом фото- та відеофіксації «Візір» № 0812572.
Вважає, що ця постанова не відповідає вимогам закону в зв’язку з порушенням вимог статей 14-1, 258 КУпАП. Прилад «Візір», яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР України, не є автоматичним засобом фото- чи відео фіксації, оскільки він знаходився у працівника ДАІ, той керується ним безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо). Між тим, ст.14-1 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відеозйомки, які працюють в автоматичному режимі. За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону.
Згідно ст.289 КУпАП – скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин, цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Постанова по справі про адміністративне правопорушення була отримана позивачкою лише 12 червня 2009 року і тому вважає, що є достатні підстави для поновлення строку на оскарження вказаної постанови.
Виходячи з вищевикладеного, вважає постанову незаконною та винесеною з грубим порушенням адміністративно-процесуального законодавства, а також такою, що підлягає скасуванню.
Просить суд поновити їй строк оскарження постанови № АЕ 129118 відносно притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, вказану постанову скасувати та провадження по адміністративній справі відносно неї про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП – закрити.
В судове засідання позивачка не з’явився. Про день, час та місце судового засідання була повідомлена у встановлений законом порядку. До суду надійшла заява в якій позивачка підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить задовольнити позовні вимоги, та розглядати справу за її відсутністю. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на обставини, викладені в позові.
В судове засідання відповідач – Управління державної автомобільної інспекції патрульної служби Управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровської області в особі свого представника не з’явився. Про день, місце та час судового засідання сповіщений належним чином. До суду надійшла заява, в якій відповідач просить справу розглянути без участі його представника. Вважає, що адміністративний матеріал у відношенні ОСОБА_1 за порушення правил дорожнього руху України складено правомірно та обґрунтовано, з позовом позивача не згоден. Просить суд винести рішення згідно діючого законодавства.
Суд, вважає за можливе, у відповідності до частини 4 статті 128 КАС України, вирішити справу у відсутність сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду встановлено, що постановою АЕ 129118 від 03 квітня 2009 року на позивачку накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 300,00 грн. (а.с.17). Водночас вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення інспектором не складався.
Відповідно до вищезазначеної постанови, позивачка 03 квітня 2009 року о 09 годині 09 хвилин, керуючи автомобілем НОМЕР_2, на вул. Набережна заводська, е/о 270 в м. Дніпропетровську, в населеному пункті рухалась зі швидкістю 108 км/год., чим перевищила встановлену в населеному пункті швидкість руху на 48 км/год. Зазначена постанова винесена за результатами застосування фіксації порушень ПДР, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП засобом фото- та відеофіксації «Візір» № 0812572.
Також, відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Натомість, відповідач жодних доказів суду не надав, письмових пояснень або заперечень не направив.
Разом з тим, судом встановлено, що позивачка притягнута до адміністративної відповідальності на підставі неналежних доказів, і тому вказана постанова є незаконною. Так, згідно п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджена наказом МВС від 13.11.2006 N1111 ), до використання спеціальних засобів допускаються співробітники, що вивчили інструкції приборів та здали заліки по правилам їх використання. Тому, в постанові про притягнення особи до адміністративної відповідальності обов’язково повинно бути відображено, яка особа (співробітник ДАІ) використовувала засіб, якщо його використання не було повністю автоматичне, повинні бути зазначені реквізити засобу, якім фіксувалося порушення. Так як, якщо це засіб вимірювальної техніки – то повинні бути зазначені реквізити документів про допуск типу засобу вимірювальної техніки до використання в Україні, а також перевірки конкретного екземпляру засобу. Це – прямі вимоги Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» до вимірювань, наслідки яких використовуються в якості доказів. Крім того, згідно з пунктом 13.4. вищезазначеної інструкції на кожний засіб вимірювання заводиться журнал обліку роботи технічних засобів вимірювання (додаток 8). Він заповнюється працівником ДПС ДАІ, що застосовував прилад при нагляді за дорожнім рухом. Використання під час несення служби спеціальних технічних засобів, не передбачених табельною належністю підрозділу, забороняється. Крім того, неможливо встановити зону дії вимірювального прибору, який використовувався співробітником ДАІ при фіксуванні швидкості руху. Не надана розстановка нарядів дорожньо-патрульної служби, що також передбачено вже вищезазначеною інструкцією.
Крім того, суд приходить до висновку, що відповідачами порушені права, свободи та інтереси позивачки, які підлягають відновленню. Вказана постанова не відповідає вимогам закону, а саме ст.ст.9, 33, 268, 256 КУпАП.
Так, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особу порушниці, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
При винесенні оскаржуваної постанови, цього зроблено не було, та посадовою особою, яка винесла цю постанову вимоги закону не враховані.
При винесенні постанови порушені права позивачки, передбачені ст.268 КУпАП, а саме: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право зокрема: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням.
Всіх наданих позивачці цим законом прав вона була позбавлена, що є порушенням процесу при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Крім того, суд враховує також той факт, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до положень КУпАП, Закону України «Про дорожній рух», в разі порушення Правил дорожнього руху України, водій повинен бути зупинений, постанову складено на місці, у випадку незгоди з порушенням – повинен бути складений протокол, в порядку передбаченому ст.256 КУпАП, із зазначенням відомостей про особу, що скоїла правопорушення, пояснень цієї особи, та роз'ясненням її права на правову допомогу та на право оскарження даної постанови.
Відповідно до ч.6 ст.258 КУпАП, передбачений випадок коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, зокрема, в разі виявлення адміністративного правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Крім того, в ст.14-1 КУпАП зазначено про те, що така фіксація та «заочне» винесення постанови відносно власника транспортного засобу можлива, якщо порушення зафіксовано приладом, працюючому в автоматичному режимі.
Прилад «Візір», яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР України, не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходився у працівника ДАІ, той керується ним безпосередньо або через комп'ютер. Відповідно до вимог ст.14-1 КУпАП передбачено, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відеозйомки, які працюють в автоматичному режимі. За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону. Підтвердженням того факту, що вказаний прилад «Візір» не є засобом автоматичної фіксації є Інструкція до цього приладу. В розділі 2 вищевказаної Інструкції зазначено, що прилад працює виключно у режимах вимірювання швидкості, як Стаціонарний або Патрульний, але ніяк не автоматичний.
Таким чином, застосування цього технічного засобу, як підстави для безпротокольної форми фіксації адміністративних правопорушень та розгляду справ у відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, суперечить вимогам ст.ст.258, 254, 268 КУпАП і суттєво порушує конституційні права громадян.
Згідно ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк може бути поновлений судом.
Судом встановлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення була направлена позивачці 24 травня 2009 року (а.с.16) та була отримана нею лише 12 червня 2009 року, і тому суд вважає, що є підстави для поновлення позивачці строку на оскарження вказаної постанови.
Суд не приймає до уваги фотокопію (а.с.18), як доказ правопорушення, зазначеного в постанові по справі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та аналізуючи здобуті по справі докази, суд приходить до висновку, що дії посадової особи, при розгляді справи про адміністративне правопорушення слід визнати неправомірними, а постанову АЕ 129118 від 03 квітня 2009 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст.122 ч.1 КУпАП, слід скасувати та провадження по справі – закрити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.9-11, ч.1 ст.122, п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, ст.ст.7, 8, 11, 17, 70, 71, 86, 104, 158, 159, 160-163, 167 КАС України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити .
Поновити ОСОБА_1 строк для оскарження постанови АЕ 129118 від 03 квітня 2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст.122 ч.1 КУпАП.
Постанову АЕ 129118 від 03 квітня 2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП – скасувати.
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП – закрити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складення в повному обсязі Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.С. Шавула