справа № 2а –1518/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2010 року м. Дніпропетровськ
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Шавули В.С.,
при секретарі Волкобоєвій О.А.,
за участю позивачки ОСОБА_1, представника відповідача – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни , -
ВСТАНОВИВ:
02 грудня 2009 року позивачка звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус дитини війни, у зв’язку із чим має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яку відповідач в порушення вимог ст.3, 6 цього Закону виплачує у неповному розмірі.
Просила суд визнати відмову відповідача відносно виплати позивачці щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком неправомірними. Зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Стягнути з відповідача на користь позивачки недоплачену щомісячну соціальну допомогу до пенсії за 2006 – 2008 рік в сумі 4471,20 грн.
У судовому засіданні позивачка заявила клопотання щодо поновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод і інтересів, оскільки про порушення своїх прав дізналась у 2009 року. Позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.
Відповідач – Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська, в особі свого представника за довіреністю – ОСОБА_2, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог. До суду надала письмове заперечення по справі, в якому Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська позовні вимоги не визнає, посилаючись на відповідність дій ПФУ вимогам чинного законодавства та безпідставне пропущення позивачем строку позовної давності.
Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Підставою звернення позивачки до суду є захист прав на належне соціальне забезпечення у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу Пенсійного Фонду України, що викликані бездіяльністю такого органу при здійсненні владних управлінських функцій.
Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивачки, дослідивши письмові докази у справі, з’ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, яким установлено правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначено у законі України «Про соціальний захист дітей-війни» № 2195-IV від 18.11.2004 року, який набрав чинності із 01.01.2006 року.
Згідно Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 № 8-2, управління Пенсійного Фонду України у Ленінському районі м. Дніпропетровська є органом Пенсійного Фонду, що у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, постановами правління та наказами Фонду, наказами та розпорядженнями регіональних управлінь, Положенням про управління.
Відповідно до ст. 7 Закону № 2195-IV, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7), із 18 серпня 1992 року перебуває на обліку у відповідача, як отримувач пенсії за віком згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до ч.2 ст.1 Закону № 2195-IV, має статус дитини війни, у зв’язку із чим в редакції ст.6 Закону № 2195-IV, чинної до 28.12.2007 року, мав право на підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яку у 2006-2007 роках не отримувала, а у 2008 отримує у розмірі 10 % прожиткового мінімуму (а.с. 9, 11-13).
Стосовно розгляду вимог позивачки за 2006-2008 роки суд виходить із наступного.
Відповідно частини 2 статті 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За ч.1 ст.102 цього Кодексу, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Позивачка звернулась до суду 02 грудня 2009 року. Однак, оцінюючи її доводи щодо поважності пропуску строку позовної давності , суд зауважує, що отримуючи пенсію у 2006-2008 роках, вона мала змогу, звернутися до управління як за отриманням роз’яснень з приводу розрахунку, так і за перерахунком. З урахуванням оприлюднених у встановленому порядку р ішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року про справі № 6-рп/2007 та від 22.05.2008р. по справі № 10-рп/2008 також в межах строку позовної давності мала можливість звернутися до суду, у зв’язку із чим суд не вбачає поважних причин пропуску позовної давності та, як наслідок, підстав у задоволенні клопотання про його поновлення.
В даному випадку на тому, що пропущення позивачкою строку для звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні позову, наполягає у своїх запереченнях відповідач, тому дана норма закону підлягає застосуванню.
Відповідно до частини 2 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони – суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони судові витрати. Тобто, в даному випадку, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь відповідача необхідно стягнути суму судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.9, 46, ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, ст.ст. 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст.ст.1, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей-війни» № 2195-IV від 18.11.2004 року, п. 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року, ч. 1 ст. 62, п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», ст.58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, рішенням Конституційного суду у справі № 1-29/2007 від 09 липня 2007 року Рішенням Конституційного суду України по справі № 10-рп/2008 від 22.05.2008р., ст. ст. 7, 8, 11, 17, 70, 86, 94, 99, 102, 104, 158, 159, 160 – 163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська судовий збір у сумі 3,40 грн. (Три гривні 40 копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через суд Ленінського району м. Дніпропетровська у порядку подання заяви про це протягом 10-ти днів з дня проголошення постанови суду і подання апеляційного скарги протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним направленням копії апеляційної скарги до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про це не було подано; якщо була подана заява про апеляційне оскарження рішення суду, але апеляційна скарга не була подана в строк, то постанова набирає законної сили після закінчення цього строку; якщо подана апеляційна скарга, то постанова суду набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Вступна та резолютивна частини постанови оголошені в судовому засіданні 18 лютого 2010 року.
Повністю постанова складена 22 лютого 2010 року.
Суддя В.С.Шавула