Справа  № 2а-5558/2009 р.

                                          ПОСТАНОВА
                                         іменем  України

23 листопада  2009  року                                                                                                                             м. Галич

 Галицький   районний   суд    Івано-Франківської   області

в складі: головуючої  - судді                    Юсип І.М.
з участю секретаря                                       Мартищук С.П., Якимів Г.С.

                  позивача                                        ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Галичі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного  фонду України в Галицькому районі про визнання неправомірними дій управління Пенсійного фонду в Галицькому районі, щодо невиплати підвищеного розміру пенсії, як дитині війни та стягнення  недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги Дитині війни,-

в с т а н о в и в:

      ОСОБА_1   звернувся до суду з адміністративним позовом  в якому просить визнати дії управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі, щодо не нарахування та виплати йому підвищення до пенсії, як дитині війни протиправними, стягнути з відповідача невиплачену йому щомісячну  державну соціальну допомогу за період  з 01 січня 2006 року по 01 січня 2009 року, а також зобов’язати відповідача  у подальшому нараховувати йому підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про  соціальний  захист  дітей війни».

               В обґрунтування  позовних  вимог позивач посилається на те, що він є дитиною війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте така доплата у 2006 – 2008 роках йому  не проводилась, а у 2008 році проводилась  частково.  Вважає, що такі  дії  відповідача  є неправомірними, що підтверджується також рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року по справі №6 – рп/2007, яким визнано, що окремі положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни» не відповідають Конституції України. Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Виходячи із встановлених Законами України про державні бюджети за відповідні роки розмірів прожиткового мінімуму за відповідні періоди, позивач вважає, що йому  не доплачено 3902 гривні 91 коп.

    В судовому засідання позивач свої вимоги підтримав і просить задовольнити з викладених у позовній заяві підстав.    

              Відповідач в судове засідання представника не направив, хоча у встановленому законом порядку був повідомлений про час та місце розгляду справи. Направив на адресу суду заяву про розгляд справи у відсутності представника відповідача . Як вбачається із змісту поданого заперечення проти адміністративного позову обґрунтовує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальних захист дітей війни» здійснюється не з бюджету Пенсійного фонду України, а  за рахунок коштів Державного бюджету України. В 2006-2007 рр. підвищення до  пенсії дітям  війни  не  виплачувалось,  оскільки був відсутній    механізм  реалізації ст.6 Закону України «Про  соціальний  захист  дітей війни». У 2008р. виплата проводилася відповідно до пп.2 п. 41. розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року (із змінами та доповненнями) у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

              Вислухавши в судовому засіданні доводи позивача та дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.              

    Закон України "Про соціальний захист дітей війни"  від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни,  визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

      ОСОБА_1 у відповідності до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, що підтверджується штампом в пенсійному посвідченні №125054 виданим управлінням праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації 18 листопада 1997р. (а.с.4).

              Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

    Пунктом 12 статті 71 Закону України   «Про Державний бюджет України на 2007 рік»    дію  статті  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено  на 2007  рік .

    Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року , яким була зупинена на 2007 рік дія статті  6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

    Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    Вищезазначені  зміни Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). У рішенні Конституційного суду України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

    Відповідно до резолютивних частин вказаних рішень Конституційного Суду України, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними. Також рішення Конституційного Суду України є обов’язковими для виконання на всій території України.

    На підставі викладеного суд приходить  до висновку, що оскільки Конституційним Судом України при ухваленні рішень від 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року не вирішувалося питання про неконституційність ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», тому дані рішення Конституційного Суду України не мають преюдиціального значення до ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», а отже позовні вимоги позивача в частині нарахування та  виплати  підвищення  до  пенсії   за 2006 рік до задоволення не підлягають.

    Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.              

              А тому з 09 липня 2007  року норми Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та з   22 травня 2008 року норми Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», які  визнані  рішеннями Конституційного  Суду України  неконституційними  втратили  чинність.

    Таким чином, суд приходить  висновку про  протиправну  бездіяльність управління пенсійного  фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської  області, щодо не нарахування за період  з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та не донарахування  за період  з 22 травня 2008  року  по  31  грудня  2008  року і виплати за вказані періоди ОСОБА_1 у,   ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 підвищення  до пенсії, як дитині війни у розмірі встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    Позивач в своєму позові просить стягнути з відповідача визначену ним суму недоплаченого підвищення до пенсії, однак суд  вважає, що вирішуючи таку позовну вимогу судом фактично буде проведено нарахування недоплаченого підвищення  до  пенсії         ОСОБА_1М .,  що стане підміною функцій управління пенсійного фонду України в Галицькому районі.

      Також не підлягає задоволенню позовна вимога   ОСОБА_1М .  в частині зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати йому пенсію відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний  захист  дітей війни» з огляду на те, що  відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Отже, зі змісту наведеної імперативної норми закону вбачається, що рішення суду не може прийматись як застереження від будь-яких порушень, оскільки це суперечитиме чинному законодавству України.

    На підставі вищевикладеного, ст.ст. 22, 124 Конституції України, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6 – рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10 – рп/2008, керуючись ст. ст. 8, 9, 99, 158 – 163  Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

                                                           п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов   ОСОБА_1 з адовольнити  частково.

Визнати  бездіяльність управління пенсійного  фонду України в  Галицькому районі Івано-Франківської  області, щодо не нарахування за період  з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та не донарахування  за період  з 22 травня 2008  року  по  31  грудня  2008  року і виплати за вказані періоди  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 підвищення  до пенсії, як дитині війни протиправною.

    Зобов’язати управління пенсійного  фонду України в   Галицькому районі Івано-Франківської  області провести нарахування  та виплатити ОСОБА_1  підвищення до пенсії, як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008  року  по  31  грудня  2008  року у розмірі встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

            Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

            Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

            Заява про апеляційне оскарження постанови та апеляційна скарга на постанову подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд.

    Головуючий: