Справа № 22-1435 Головуючий у 1 інстанції - Гайдар А.В.
Категорія - 23 Доповідач - Санікова О.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Курило В.П.
судців: Санікової О.С., Шамрило Л.Г.
при секретарі: Степаненко В.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м.Вугледарі на рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 1 грудня 2006 року по цивільній справі за позовом Управління Пенсійного Фонду України в м.Вугледарі Донецької області до ОСОБА_1 про стягнення незаконно виплачених пенсійних сум,-
ВСТАНОВИВ:
У травні 2006 року Управління Пенсійного Фонду України в м.Вугледарі Донецької області звернулось з зазначеним позовом до ОСОБА_1, посилаючись на те, що відповідачу Управлінням Пенсійного Фонду України в м.Вугледарі була призначена пенсія за віком зі зниженням пенсійного віку як особі, що досягла 55 років та працювала в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Проте при підрахунку трудового стажу роботи ОСОБА_1 в районах Крайньої Півночі була встановлена програмна помилка ПТК „Призначення пенсії-" за версією 4.05-5 від 11 лютого 2005 року і стаж визначений неправильно - 17 років з урахуванням пільгового коефіцієнту 1,5. При повторному підрахунку стажу ПТК „Призначення пенсії"" за версією 4.06-1 від 15 квітня 2005 року стаж ОСОБА_1 на час звернення за призначенням пенсії склав 14 років 8 місяців 7 днів, що свідчить про те, що він не набув право на пенсію, оскільки для цього необхідний стаж не менше 15 років.
З моменту призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах управлінням Пенсійного Фонду України в м.Вугледарі виплачено 2444 грн. 31 коп. та видано пенсійне посвідчення. Вважаючи цю суму незаконно виплаченою, Управління Пенсійного Фонду України в м.Вугледарі просило стягнути зазначену суму з відповідача, а також зобов'язати його повернути пенсійне посвідчення.
Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 1 грудня 2006 року в задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного Фонду України в м.Вугледарі відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, Управління Пенсійного Фонду України в м.Вугледарі принесло апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції помилково послався на певні норми діючого законодавства, на підставі чого зараховуються періоди роботи відповідача ОСОБА_1 в районі Крайньої Півночі і неправильно зарахував до цього стажу період роботи з 19 серпня 1980 року по 2 лютого 1982 року, що складає 1 рік 5 місяців 14 днів, оскільки пільгове обчислення страхового стажу за період роботи до 1991 року провадиться на підставі трудової книжки або письмового трудового договору або довідки, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них; відповідачем таких документів не надано.
підтримали і просили її задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на те, що основною причиною, у зв'язку з чим відповідачу була неправильно призначена пенсія на пільгових умовах, є те, що при автоматизованому підрахунку був неправильно визначений стаж.
Відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 була призначена пенсія як особі, яка пропрацювала у районах Крайньої Півночі 17 років згідно діючого законодавства згідно протоколу Управління Пенсійного Фонду України в м.Вугледарі від 16 лютого 2005 року.
Згідно протоколу Управління Пенсійного Фонду України в м.Вугледарі від 15 квітня 2005 року було встановлено програмну помилку ПТК „Призначення пенсії*", у зв'язку з чим у відповідача встановлений трудовий стаж роботи у районах Крайньої Півночі 14 років 8 місяців 7 дні з наступного розрахунку: з 20 липня 1977 року по 10 вересня 1979 року - 2 роки 1 місяць 21 день; з 3 лютого 1982 року по 1 березня 1985 року - 3 роки 29 днів; з 2 березня 1985 року по 31 грудня 1990 року - 5 років 10 місяців; з 1 січня 1991 року по 17 серпня 1994 року - 3 роки 7 місяців 17 днів, що підтверджено довідкою Управління Пенсійного Фонду України в м.Вугледарі.
В судовому засіданні суду першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 був відряджений шахтобудівним управлінням №15 тресту „Донецькшахтострой" на будівництво Південно-Якутського вугільного комплексу у м.Нерюнгрі в якості ІНФОРМАЦІЯ_1, де працював з 19 серпня 1980 року по 19 серпня 1981 року та з 19 серпня 1981 року по 2 лютого 1982 року, що підтверджено наказами шахтобудівного управління №15 та довідкою від 25 жовтня 2004 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з постановлениям нового рішення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 309 ч.І ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відмовляючи Управлінню Пенсійного Фонду України в м.Вугледарі в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач безпідставно не зарахував відповідачеві трудовий стаж роботи у районах Крайньої Півночі за період з 19 серпня 1980 року по 2 лютого 1982 року, який склав 1 рік 5 місяців 14 днів, з урахуванням яких загальний трудовий стаж ОСОБА_1 у районах Крайньої Півночі склав 16 років 1 місяць 21 день, тобто більше 15 років.
Проте такі висновки суду не грунтуються на вимогах матеріального прва. При цьому суд вийшов за межі пред'явлених позовних вимог.
Із позовної заяви Управління Пенсійного Фонду України в м.Вугледарі вбачається, що позовні вимоги про стягнення незаконно виплачених ОСОБА_1 пенсійних виплат обґрунтовувались тим, що при підрахунку періоду роботи ОСОБА_1 в районах Крайньої Півночі була допущена помилка при підрахунку ПТК „Призначення пенсії"" за різними версіями, а суд при дослідженні доказів перевіряв обгрунтованність включення в такий стаж роботи певні періоди його роботи. При цьому позивач посилався на Прикінцеві положення Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також на норми ст. 1212 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України передбачає обов'язок особи, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, повернути це майно потерпілому.
Проте в статті 1215 ЦК України перелічено безпідставно набуте майно, яке не підлягає поверненню: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виникли правовідносини, які регулюються пенсійним законодавством, яке складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими
встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно ст. 50 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" надміру виплачені суми пенсій можуть бути повернуті пенсіонером доборовільно або стягнуті на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку тільки внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Інших причин утримання з пенсій надміру виплачених сум зазначена норма не передбачає.
З матеріалів справи вбачається, що згідно протоколу НОМЕР_1 від 16 лютого 2005 року автоматизовано ПТК „Призначення пенсій" за версією 4.05-5 був підрахований страховий стаж ОСОБА_1, який склав 31 рік 6 місяців 7 днів, з якого період праці у районах Крайньої Півночі склав 17 років з урахуванням коефіцієнту 1,5. На підставі зазначених даних ОСОБА_1 була призначена пенсія з жовтня 2004 року.
Згідно протоколу НОМЕР_1 від 25 квітня 2005 року автоматизовано ПТК „Призначення пенсій" за іншою версією 4.06-1 був повторно підрахований страховий стаж ОСОБА_1, в результаті якого стаж роботи в районах Крайньої Півночі склав 14 років 8 місяців та 7 днів. При цьому підрахунку відсутній коефіцієнт 1,5.
За період з жовтня 2004 року по березень 2005 року включно ОСОБА_1 виплачено 2444 грн.31 коп.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача пояснила, що всі дані для комп'ютерного підрахунку стажу роботи ОСОБА_1 були підготовлені і занесені в комп'ютер працівниками Управління Пенсійного Фонду в м.Вугледарі.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що в даному випадку не було допущено зловживань або недобросовісності з боку ОСОБА_1 або подання страхувальником недостовірних даних. Апеляційний суд також вважає, що підрахунок стажу роботи ОСОБА_1 в районах Крайньої Півночі автоматизованою системою за різними версіями не є допущенням рахункової помилки в розумінні ст. 1215 ЦК України.
За таких обставин позовні вимоги Управління Пенсійного Фонду Україні в м.Вугледарі про стягнення з ОСОБА_1 2444 грн. 31 коп. задоволенню не підлягають.
З матеріалів справи також вбачається, що як пенсіонеру ОСОБА_1 було видане пенсійне посвідчення. Проте рішенням комісії по призначенню і виплати пенсії при відділі пенсійного забезпечення управління ПФУ в м.Вугледарі від 25 квітня 2005 року ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії. Зазначене рішення ОСОБА_1 не оскаржене.
За таких підстав апеляційний суд вважає, що вимоги позивача про зобов'язання ОСОБА_1 повернути пенсійне посвдічення обгрунтовані і підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307 ч.І п.5, 309 ч.І п.4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м.Вугледарі задовольнити часково.
Рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 1 грудня 2006 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного Фонду України в м.Вугледарі до ОСОБА_1 про стягнення 2444 грн. 31 коп. відмовити.
Зобов'язати ОСОБА_1 повернути Управлінню Пенсійного Фонду України в м.Вугледарі видане йому пенсійне посвідчення.
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржено
безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання рішенням
чинності.