Справа №22-1515 Головуючий в 1 інстанції-Ребров C.O.
Категорія - 32 Доповідач - Барсукова O.I.
РІШЕННЯ
Іменем України
20 лютого 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Зубової Л.М.
суддів Соломахи Л.І.
Барсукової О.І.
при секретарі Ставріновій М.І.,
адвоката ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Будьонівського районного суду м.Донецька від 01.12.2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-я особа- комунальне підприємство «Ремонтник» про визнання таким, що втратили право користуватися жилим приміщенням, зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням і вселенні,-
ВСТАНОВИВ:
18.07.06р. ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-я особа - комунальне підприємство «Ремонтник» з позовом про визнання такими, що втратили право користуватися жилим приміщенням, мотивуючи свої вимоги тим, що він є наймачем жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1. Відповідачі у справі - його дочка та онук, які зареєстровані в спірній квартирі з 02.03.2001р., але ніколи в квартирі не проживали, комунальні послуги не сплачували, їхніх речей в квартирі не має. Просив визнати відповідачів такими, що втратили право користуватися жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.
ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 звернулась до ОСОБА_4 з зустрічним позовом про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням і про вселення в квартиру, пославшись на те, що не проживають за місцем реєстрації з поважних причин: ОСОБА_4 забороняє вселятися в квартиру, вони не мають нерухомості і мешкають в квартирі, яка належить матері чоловіка, з яким ОСОБА_2 знаходиться в цивільному шлюбі.
Рішенням Будьонівського районного суду м.Донецька від 01.12.2006р. позов ОСОБА_4 задоволено, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані втратившими право користування жилою площею в квартирі АДРЕСА_1. В задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні жилою площею і по вселення - відмовлено.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Будьонівського районного суду м.Донецька від 01.12.2006 року, в якій просили скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позов, а ОСОБА_4 в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
В судовому засіданні ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримала і просила скасувати рішення суду, оскільки спірна квартира надавалась сім*ї 3-х осіб: на позивача, на неї та на її неповнолітнього сина ОСОБА_3 Батько не дозволив їй вселитись з сином в квартиру, ключі від квартири їй не дав.
ОСОБА_3 в судовому засіданні доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, а рішення Будьонівського районного суду м.Донецька від 01.12.2006р. скасувати, пояснив, що повноліття досяг в жовтні 2006 року, житла не має, має намір вселитися до спірної квартири. м
Позивач ОСОБА_4. в судовому засіданні просив відмовити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в задоволені апеляційної скарги, а рішення суду залишити без зміни.
Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_4 є наймачем квартири АДРЕСА_2. Вказану квартиру отримав в 2001 році на сім*ю з 3-х осіб: на себе та відповідачів у справі. З 02.03.2001 року відповідачі зареєстровані в зазначеній квартирі.
18.07.2006року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право на житло в квартирі АДРЕСА_2.
В зустрічному позові ОСОБА_2, який вона аявила в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, просила відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову, усунути перешкоди в користуванні жилим приміщенням та вселити їх до спірної квартири.
Рішенням Будьонівського районного суду м.Донецька від 01.12.2006 року позов ОСОБА_4 задоволено, в задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було відмовлено.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Згідно ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім"ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, але у разі їх відсутності з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Як вбачається із матеріалів справи, сторони по справі мають право на жилу площу в двокімнатній квартирі АДРЕСА_2.
Вказана квартира надавалася позивачу на сім"ю з 3-х осіб.
Задовольняючи позов відносно відповідача ОСОБА_2, місцевий суд вірно дійшов такого висновку, що вона втратила право користування жилим приміщенням, оскільки встановлено, що з 2001 року вона до квартири не вселялась, обов*язків по утриманню житла не несла та нікуди не зверталась за захистом своїх порушених прав.
Що стосується відповідача ОСОБА_3 то суд, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, не звернув уваги на те, що ОСОБА_3 лише 11 жовтня 2006 року, під час розгляду справи в суді, набув повної цивільної дієздатності. ОСОБА_3 не має постійного місця проживання, придбавши у власність !4 частину квартири ( а.с.46), мати не має бажання вселяти в неї дитину, що підтвердила в судовому засіданні. Відповідач ОСОБА_3 права на інше житло, крім спірної квартири, не має. Крім того, ОСОБА_3 за віком не мав доходів для утримання спірного жилого приміщення, а його дід -позивач у справі - не дозволяв йому вселитись до квартири і ніколи не давав ОСОБА_3 ключ від квартири на тій підставі, що між ним та його дочкою ОСОБА_2 склались неприязливі стосунки. Суд вважає, що не заслуговує на увагу посилання позивача на ст..29 ЦК України, оскільки ОСОБА_3, в неповнолітньому віці самостійно не міг звернутись до суду з тим, щоб відшукати своє право на жиле приміщення в спірній квартирі, а його мати, яка за законом є його законним представником, мала право захистити права ОСОБА_3, але вчасно не скористувалась ним і звернулась з відповідним позовом до суду лише 21.09.2006 року.
Зваживши на вище зазначене, це суд вважає за можливе продовжити для нього строк, на протязі якого за ним зберігається жиле приміщення , відповідно до ст.71 ЖК України.
Керуючись ст..ст.307, 309,314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд,-
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 частково задовольнити
В задоволенні вимог про визнання ОСОБА_3 втративши право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1. Вселити ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1.
В іншій частині рішення залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку до
Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою
апеляційного суду.