Справа № 22 - 946 Головуючий у 1 інстанії : Бузанова П.М.
Категорія 21 Доповідач: Резникова Л.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2007 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Шабанової В.О. суддів: Резникової Л.В., Стратіло В.І. при секретарі: КошмакТ.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за апеляційною Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харцизськ
на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 22 листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Харцизськ про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, позивача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2006 року позивач звернувся в суд з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Харцизьк про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що працюючи на шахті „Жданівська" під час виконання трудових обов'язків 13 квітня 2003 року він отримав виробничу травму відкритий перелом нігтєвих фаланг 1,3,5 пальців правої стопи , оскольчатий перелом 2 пальця правої стопи . Висновком обласною МСЕК від 9 вересня 2003 року йому за вказаною травмою було вперше встановлено 20 % втрати працездатності.
В зв'язку з отриманим трудовим каліцтвом він відчуває моральні та фізичні страждання які висловлюються у болі в нозі, обмежені руху , що вимушує його приймати ліки та звертатися в лікарню за медичною допомогою. Оскільки порушені його нормальні життєві зв'язки, для відновлення яких йому необхідні додаткові зусилля, він завдану йому моральну шкоду оцінює в 20000 грн. та просить вказану суму стягнути з відповідача.
Відповідач позов не визнав, просив відмовити у задоволені позову,
посилаючись на неможливість відшкодування моральної шкоди у зв"язку із
припиненням дії ст. 34 Закону в даній частині Законом „Про державний бюджет України на 2006 рік"
Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 22 листопада 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, стягнуто з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 9000 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане судове рішення, постановити нове рішення, яким відмови ти позивачу у задоволені позову, оскільки постановлене рішення не відповідає нормам матеріального права. На думку апелянта, факт заподіяння позивачу моральної шкоди у зв"язку з ушкодженням здоров"я на виробництві не знайшов свого підтвердження. Дія ст. 34 Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які потягли втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди призупинена Законом „Про Державний бюджет України на 2006 рік".
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з таких підстав:
Задовольняючі частково позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач працюючи на шахті „Жданівська" під час виконання трудових обов'язків 13 квітня 2003 року отримав виробничу травму відкритий перелом нігтєвих фаланг 1,3,5 пальців правої стопи , оскольчатий перелом 2 пальця правої стопи . Висновком обласною МСЕК від 9 вересня 2003 року йому за сукупністю травм було встановлено 25 % втрати працездатності, з яких 5% по травмі 1999 року та 20 % вперше по травмі 2003 року.
В зв'язку з отриманою травмою позивач відчуває моральні страждання, і фізичний біль.
Відшкодування моральної шкоди застрахованим особам є одним із способів захисту особистих немайнових прав працівника і належить відшкодуванню незалежно від відшкодування майнової шкоди.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 p., моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він зазнає у зв*язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров*я.
Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров*я тощо.
Ушкодження здоров*я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов*язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
Встановлення Законом обов*язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
При таких обставинах суд прийшов до правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають задоволенню, оскільки позивач отримав трудове каліцтво при виконанні своїх трудових обов'язків . Відповідно до вимог п.З ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві" моральна /немайнова/ шкода, заподіяна умовами виробництва , відшкодовується Фондом соціального страхування. Сума страхової виплати за моральну шкоду визначається у судовому порядку.
Згідно з вимогами ст. 6 міжнародної Конвенцій про захист прав людини та основних свобод, кожен при вирішені спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому слід застосовувати практику Європейського суду з прав людини в національному судочинстві, як інструмент функціювання Конвенції, що є частиною національного законодавства.
Відповідно до матеріалів справи "Буров проти Росії"" /Розгляд по суті і справедлива сатисфакція/ Страсбург , 7 травня 2002 року, Європейський суд прийшов до висновку, що внаслідок виявлених порушень, які не можна вважати виправленими лише завдяки визнанню судом наявності порушення, заявник зазнав певної моральної шкоді. Однак зазначена у вимозі конкретна сума є надмірною.
Суд встановив наявність спричинення дозивачу моральної шкоди та визначив її суму відшкодування у розмірі 9000 грн.. Проте визначена судом сума є надмірною, оскільки вказана моральна шкода компенсована чітким виконанням держави, щодо сплати тих виплат, які передбачені ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві". Як вбачається з матеріалів справи позивач хоча і втратив у 2003 році 20% працездатності, проте не позбавлений можливості працювати . Оскільки судом неповно були з'ясовані обставини, що мають значення для справи в частині розміру відшкодування моральної шкоди , рішення суду в цій частині на підставі ст..309 п.1 ЦПК України підлягає зміні.
Керуючись при визначені суми відшкодування моральної шкоди принципом справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції, апеляційний суд вважає за необхідне зменшити суму моральної шкоди до 6000 грн..
Апеляційний суд не приймає довід відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу. Такий висновок МСЕК відповідно до вимог ст. 34 п. З Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності.
Доводи відповідача про неможливість відшкодування моральної шкоди у зв"язку із припиненням дії ст. 34 Закону в даній частині Законом „Про державний бюджет України на 2006 рік", не можна прийняти до уваги, з наступних підстав : позивач отримав травму в 2003 році.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 8.11.2005 по справі „Кечко проти України" - держава може вводити призупинення або закінчити виплату , за умови внесення відповідних змін в законодавство і органи державної влади не можуть відмовити у виплаті належних сум.
Зміни в ст. 34 вказаного вище Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які потягли втрату працездатності", відносно відшкодування моральної шкоди на момент вирішення спору не вносились.
Крім того, згідно з ч.4ст.2 ЦПК України - закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасником цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної сили.
Правовідносини, що виникли по справі між позивачем та відповідачем відділенням виконавчої дирекції Фонду регулюються законодавством про страхові та соціальні виплати і на них поширюються загальні норми цивільного законодавства
Згідно з даним законом всі види відшкодування шкоди, в тому числі і моральної, відшкодовуються спеціально утвореним для цього органом, яким є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України і який фінансується за рахунок внесків підприємств.
Керуючись ст.ст.307, 309 ч.іп.1, 314 ЦПК України, апеляційний суд -ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України
в м. Харцизськ задовольнити частково.
Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 22 листопада 2006 змінити.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харцизьку на користь на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 6000 (шість тисяч грн.)
В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців .