Справа №1878                                                                  Головуючий у 1 інстанції Кобаль M.I.

Категорія 21                                                                       Доповідач Лук'янова С.В.

РІШЕННЯ Іменем України

22 лютого 2007 року       Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Круглікової К.С. суддів Лук'янової СВ., Олєйникової Л.С.

при секретарі Ставріновій Ю.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Шахтарську на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 8 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Шахтарську про відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд

встановив:

У листопаді 2006 року позивач звернувся в суд до відповідача з позовом про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову позивач вказав, що він перебував у трудових відносинах з підприємством вугільної промисловості, де придбав професійне захворювання хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології у фазі загострення, емфізему легенів, легеневу недостатність другого ступеня. 18 травня 2006 року МСЕК вперше встановила йому втрату професійної працездатності у розмірі 40% через вказане професійне захворювання. Останнє спричинило йому моральну шкоду, у відшкодування якої він просив стягнути з відповідача 30 тисяч гривень (а.с.1-3).

Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 8 грудня 2006 року з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, спричиненої зазначеним професійним захворюванням, стягнуто 20 тисяч гривень (а.с.32-33).

В апеляційній скарзі відповідач відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Шахтарську ставить питання про скасування рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 8 грудня 2006 року і ухвалення у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову через те, що вважає рішення необгрунтованим, оскільки судом порушені норми матеріального і процесуального права. Довідка МСЕК про встановлення відсотку стійкої втрати працездатності є підставою для відшкодування матеріальної, а не моральної шкоди. Позивачем не надані належні докази в обґрунтування позову. Право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло у 2006 році, коли МСЕК 18 травня 2006 року вперше встановила втрату позивачем професійної працездатності. 1 січня 2006 року набрав чинності Закон України „Про Державний бюджет на 2006 рік", п.27 ст.77 якого зупинена дія ст..ст.21,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди. Крім того, суд не врахував вимоги ст..ст.233, 237-1 КЗпП України (а.с.36-38).

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача повністю підтримав доводи апеляційної скарги; позивач і його представник не з'явилися в судове засідання апеляційного суду, але надали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, у яких також вказали про те, що не визнають апеляційну скаргу і просять залишити без зміни рішення суду першої інстанції.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухвалення у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову через наступне.

Відповідно вимогам п.4 ч.І ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Надані позивачем докази підтверджують, що 19 травня 2006 року МСЕК вперше встановила позивачу стійку втрату професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням (хронічний обструктивний бронхіт) у розмірі 40% (а.с.4, 5).

1 січня 2006 року набрав чинності Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", п.27 ст.77 якого зупинив на 2006 рік дію абзацу 4 статті 1, підпункту „є" пункту 1 частини 1 стаття 21, частини 3 статті 28, частини 3 статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди працівникам, яким спричинено ушкодження здоров'я при виконанні трудових обов'язків. Призупинення дії зазначеного Закону не дає підстав для його застосування, але суд першої інстанції не звернув на це уваги і частково задовольнив вказаний позов.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що при вирішенні справи суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, тому рішення суду від 8 грудня 2006 року підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову на підставі п.27 ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік".

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.І п.2, 309 ч.І п.4, 313, 316, 317 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Шахтарську задовольнити.

Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 8 грудня 2006 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Шахтарську про відшкодування моральної шкоди.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.