Справа №22ц - 1397 Головуючий 1 інстанції Каніщева Н.О.
Категорія 21 Доповідач Круглікова К.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2007 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Круглікової К.С.
суддів Лук'янової С.В.
Олейнікової Л.С.
при секретарі Ставріновій Ю.М.
за участю представника відповідача,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове на рішення Селидівського міського суду від 7 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове про відшкодування моральної шкоди ,-
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2006 року позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення моральної шкоди в сумі 40 000 грн., яку йому спричинено внаслідок виробничої травми, яку він отримав 24 листопада 2001 року , працюючи на шахті „Росія" .При цьому посилався на те, що висновками МСЕК йому спочатку було встановлено 60% , а у 2005 році - 40% втрати професійної працездатності.
Рішенням Селидівського міського суду від 7 грудня 2006 року з відповідача на користь позивача стягнуто моральну шкоду в сумі 22 000 грн.
В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Селидове ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову , посилаючись на те, що позивач не довів факту спричинення йому моральної шкоди , оскільки висновок МСЕК про втрату професійної працездатності та інвалідність сам по собі не є доказом спричинення потерпілому моральної шкоди, , крім того посилались на те, що Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію абзацу 4 ст. 1( в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей) , підпункту „є" п.1, ч.1,ст. 21, ч.3 ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності".
Заслухавши суддю-доповідача , пояснення представника відповідача , дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає , що апеляційна скарга відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове підлягає частковому задоволенню , а рішення суду - зміні з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені як факт втрати позивачем професійної працездатності, так і факт спричинення цим моральної шкоди.
З урахуванням зазначених обставин апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 21 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності" у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний відшкодувати потерпілому моральну шкоду , до чого і зобов'язав його суд.
Однак з висновком суду щодо визнання розміру стягнутої моральної шкоди апеляційний суд не може погодитися.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань , з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема , враховуються характер і тривалість страждань , стан здоров'я потерпілого , тяжкість завданої травми , наслідки тілесних ушкоджень , істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Визначивши розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди , суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.
Ухвалюючи рішення про стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове на користь позивача 22 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, суд не навів мотивів саме такого розміру відшкодування , а тому апеляційний суд вважає за можливе зменшити розмір стягнутої моральної шкоди до 12 000 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію абзацу 4 ст. 1( в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей) , підпункту „є" п.1, ч.1,ст. 21, ч.3 ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності", не можуть бути прийняті до уваги, оскільки дія зазначеного Закону була зупинена лише на 2006 рік, а страховий випадок мав місце у 2004 році, тобто під час його дії.
Оскільки судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи в частині розміру відшкодування моральної шкоди , рішення суду в цій частині підлягає зміні на підставі п.1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.
Інші доводи апеляційної скарги необгрунтовані і не спростовують висновків суду.
Керуючись статтями 309, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове задовольнити частково.
Рішення Селидівського міського суду від 7 грудня 2006 року змінити, розмір моральної шкоди , що підлягає стягненню з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове на користь ОСОБА_1 , зменшити до 12 000 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.