справа № 2о- 72/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 березня 2010 року Антрацитівський горрайонный суд Луганської області в складі:
головуючого судді Філіпенко Л. П.
при секретарі Щербак А.М.
розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні цивільну справу по заяві
ОСОБА_1 про встановлення факту знаходження на утриманні померлого чоловіка та одержання від померлого годувальника допомоги, що була постійним і основним джерелом засобів до існування, зацікавлена особа - управління пенсійного фонду України м.Антрацит Луганської області
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту знаходження на утриманні померлого чоловіка та одержання від померлого годувальника допомоги, що була постійним і основним джерелом засобів до існування, у якій посилається на те, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з14 вересня 1967 року. Шлюб між нами був зареєстрований виконкомом Кріпенської селищної ради Антрацитівського міськвиконкому Луганської області 14 вересня 1967 року, актовий запис № 60. 18 січня 2010 року її чоловік, ОСОБА_2, помер. Його смерть зареєстрована адміністрацією Шидловського сільського поселення муніципального Волоконівського району Белгородської області Російської Федерації 25 січня 2010 року, актовий запис № 02, оскільки він останні роки життя мешкав у с. Новий Волоконівського району Белгородської області РФ, разом зі своєю матір’ю, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, бо здійснював догляд за нею, та був зареєстрований там, на момент смерті він перебував на пенсійному обліку в управлінні Пенсійного фонду Російської Федерації у Волоконівському районі Белгородської області та отримував пенсію за віком. Хоча ОСОБА_1 з чоловіком останні годи його життя не мешкати разом, свою пенсію він передавав, або привозив дружини постійно. ОСОБА_1 жила на ці кошти, купувала на них одяг, взуття та продукти харчування, витрачала на інші нужди. Саме на ці кошти подружжя купили будинок у якому ОСОБА_1 зараз мешкає та зробили там ремонт. Таким чином, пенсія чоловіка була постійним і основним джерелом засобів до нашого існування. Відповідно до ст. 37, 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім’ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, яле які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію, тому у лютому 2010 року ОСОБА_1 звернулася до управління Пенсійного Фонду України в м. Антрацит Луганської області ( далі УПФУ) щодо переходу на пенсію свого померлого чоловіка, проте її було відмовлено в цьому і рекомендовано звернутися до суду щодо встановлення факту знаходження на утриманні померлого чоловіка та одержання від померлого годувальника допомоги, що була постійним і основним джерелом засобів до існування, що і побудило її звернутися до суду с цей заявою.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримує свої вимоги, просить установити факт втрати джерела засобів існування в зв’язку зі смертю чоловіка, та суду надала пояснення, які повністю співпадають з доводами, які викладені у заяві, також пояснила, що у чоловіка в селі було велике підсобне господарство - було дві корови, телиця, по трьох - чотирьох свині одночасно, а також птах - кури, качки, гусаки. Тому ті доходи, які вони одержували від продажу м'яса, молока, яйця, давали можливість не тільки прожити їм, але й частина разом з усією пенсією чоловіка передавалася її, коли чоловік не мав можливості приїхати, через ОСОБА_4, що зараз її сусід, а всі його рідні живуть у сусіднім селі з її свекрухою, тому він часто їздить туди. Улітку й вона їхала до чоловіка, щоб допомогти обробити присадибна земельна ділянка 0,5 га, на якому вирощували овочі, картоплю, більша частина яких також ішла на продаж. Свідок ОСОБА_4 підтвердив, що дійсно він привозів ОСОБА_1 від її чоловіка гроші, причому великі – по 6-8 тис. рублями, та і сам ОСОБА_2 привозив дружини постійно гроші, бо її пенсія була мала. Зацікавлена особа - УПФУ не заперечує проти задоволення заяви, та просить розглянути справу в відсутність їх представника(а.с. 15).
Вислухавши заявницю, свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає вимоги ОСОБА_1 підлягаючим задоволенню, оскільки сукупність добутих у суді доказів вірогідно підтверджується їхня законність і обґрунтованість.
При цьому суд виходить із диспозитивності прав сторін за того, що згідно зі ст. 10 ЦПК України, обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом загальності. Суд же, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При досліджені і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.
Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Крім того, згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту втрати джерела засобів існування в зв’язку зі смертю чоловіка, що передбачено п.2 ч.1 ст.256 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.256, 259 ЦПК України,
В И Р І Ш И В:
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Установити факт знаходження ОСОБА_1 на утриманні чоловіка, ОСОБА_2, який помер 18 січня 2010 року та одержання від померлого годувальника допомоги, що була постійним і основним джерелом засобів до існування.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя :
рішення надруковане у дорадчій кімнаті