Справа № 2-2999/06 Справа №2-385/07

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

26.03.2007 року Фрунзенський районний суд м. Харкова в складі: головуючого - судді Алфьорової Т.М. при секретарі -Гудзенко ОМ. за участю адвоката  -  ОСОБА_9. розглянувши у відкритому   судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3про усунення перешкод у здійсненні прав власника, встановлення порядку користування житловим приміщенням, вселення, відшкодування матеріальної та моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2, яка діє й в інтересах неповнолітньої дитини, ОСОБА_3до ОСОБА_1, третя особа відділ приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради про визнання свідоцтва про право власності на житло частково недійсним та визнання права власності.

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1. звернувся до суду з позовною заявою про усунення перешкод у здійсненні прав власника, встановлення порядку користування житловим приміщенням, вселення, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що згідно свідоцтва про право власності від 7 лютого 2005 року йому з відповідачкою та їх дітям належить на праві спільної часткової власності в рівних частках по ^ХА частині квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_1. Шлюб розірваний 03.06.2006 р. Квартира ізольована й складається з трьох кімнат: 11,6 кв.м, 10 кв.м., 16,7 кв.м.. 02.07.2006 р. відповідачка на вхідних дверях змінила замок і в квартиру його не впустила. Він звернувся до Фрунзенського РВ ХМУ УМВС України в Харківської області з відповідною заявою. Вважає, що відповідачка порушила його права власника відповідно до ст.358 ЦК України, тому він просить усунути перешкоди в користуванні власністю. В спірній квартири він має право на 1/4 частину, тобто на 9,57 кв.м.. В квартирі є ізольована кімната під № 5 площею 10 кв.м.   У користування відповідачки з дітьми просить залишити інші кімнати. Залишити в загальному користуванні інші приміщення. Через дії відповідачки він змушений винаймати житло, сплатив 250 грн. за посередницькі послуги по найманню квартири, та за оренду житла, за сплату адвокатських послуг і довідку БТІ, а всього 1490 грн. Через дії відповідачки був змушений відмовитися від звичного для нього образу життя, позбавлений елементарних умов для проживання, протягом тривалого часу змушений доводити свою правоту. Додаткові витрати погіршили його матеріальне становище, тому він просить стягнути з відповідачки моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

ВідповідачкаОСОБА_2, яка діяла в інтересах також неповнолітньої дитини, та ОСОБА_3позов не визнали і надали зустрічний позов про визнання свідоцтва про право власності на житло частково недійсним та визнання права власності, посилаючись на те, що з 2003 року однією родиною з ОСОБА_1 не проживають, так як він пішов до іншої жінки і створив іншу сім'ю, цей факт встановлено судовим рішенням про

2

розірвання шлюбу та стягнення аліментів. Сам відповідач у позові вказував на те, що однією сім*єю не проживають з 2000 року. Він пішов проживати до ОСОБА_4.. Зараз проживають разом з нею по АДРЕСА_2, придбав квартиру і оформив квартиру   на ім'я її сина. Договір оренди вів надав з тим, щоб стягнути з неї побільше грошей, хоча вона має невелику заробітну плату. Проти встановлення порядку користування житловим приміщенням вони заперечують, так як вважають, що ОСОБА_1. не має прав на квартиру ,так як тривалий час не проживав в ній. Відповідно до Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду» від 18.06.1992 року -передача квартир у загальну власність можлива тільки з письмового дозволу усіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у квартирі. ОСОБА_1. у квартиру не вселявся, не проживав постійно, залишивши сім*ю в 2003 році, тому права на приватизацію він не мав. ОСОБА_1.   ввів її в оману відносно приватизації, так як казав що приватизувати квартиру можливо тільки з угоди усіх членів родини. Вважає, що квартира повинна належить їй та дітям по 1/3 частині, тому просить визнати свідоцтво про право власності на житло частково недійсним та визнати право власності по 1/3 частини спірної квартири за нею та синами.

Позивач ОСОБА_1. зустрічний позов не визнав, посилаючись на те, що нема правових підстав для задоволення позову про визнання частково недійсним свідоцтва про право на власність, тому що приватизація квартири була зі згоди усіх повнолітніх власників. Відповідачка з дітьми самі вселились вже після приватизації, про що свідчать документи. При подачі заяви на приватизацію заперечень з бокуОСОБА_2. не надійшло.

Третя особа - відділ приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради в судове засідання не з'явився, про день і час слухання справи сповіщений належним чином, надали заяву про слухання справи за їх відсутністю.

Вислухавши сторони, перевіривши матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню частково, в задоволені зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав:

В судовому засідання встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_3її за ордером № 51 від 11.03.2004 року отримав позивач ОСОБА_1на склад сім'ї чотири чоловіка, а саме : вони з дружиною та неповнолітні діти. Спірна квартира - трикімнатна ізольована: кімнати - 16,7 кв. м, 11,6 кв. м. та 10,0 кв. м., кухня 7,6 кв. м., коридор 12,0 кв. м., ванна кімната площею 2,6 кв. м., балкон площею 3,3 кв. м., лоджія площею 3 кв. м., вбудована шафа площею 1,6 кв. м.. Загальна житлова площа становить 66, 1 кв. м., житлова -38,3 кв. м.. Зареєстровані на цей час у квартирі чотири чоловіка: позивач і відповідачі по справі та їх неповнолітня дитина.

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 7 лютого 2005 року за № 9-05-254263, яке видане відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації, власниками спірної квартири є колишнє подружжя Левченко та їх діти : ОСОБА_3та неповнолітній ОСОБА_5. по 1/2 частини квартири.

Відповідно до ст.60 ЦК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачі за зустрічним позовомОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надали суду доказів, згідно яких суд мав можливість визнати це свідоцтво частково недійсним.

Приватизація була здійснена відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 18.06.1992 року .

У відповідності зі ст. 8 п.2 Закону України " Про приватизацію державного житлового фонду " передача квартир у загальну спільну власність здійснюється з письмової згоди всіх повнолітніх     членів родини. Згідно зі ст.5 зазначеного закону - до членів родини наймача включаються громадяни які постійно проживають у квартирі разом з наймачем

3

або за яким зберігається право на житло .

З оглянутої у судовому засіданні заяви сторін до відділу приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради від 31.12.2004 року вбачається, усі сторони дали згоду на приватизацію й передачу в їх спільну часткову власність спірної квартири в тому числі й на відповідача, тим самим добровільно визнавалось за кожним членом родині право на спірне житло. Заперечень відОСОБА_2. не надходило. Відділ приватизації не повинен перевіряти інформацію про те, чи проживають, чи не проживають постійно в даний квартири заявники, які бажають приватизувати житлову площу, так як була надана сумісна заява і ніхто їз наймачів не оскаржував право другого на приватизацію.

ВідповідачкаОСОБА_2 не була позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про визнання чоловіка таким, що втратив право користування житловим приміщенням, це не було зроблено, тим самим вона визнавала право ОСОБА_3. на спірну квартиру. Крім цього, позивачем ОСОБА_1 були надані докази, які підтверджують той факт, що фактично заселення у квартиру ( а також більшої частини квартир цього будинку), відбулося пізніше, ніж була здійснена реєстрація усіх членів його родини ( 29.09.2004 р ), та пізніше чим була квартира приватизована ( 7.02.2005 року), оскільки будинок фактично був ще не готовий для заселення. Цей факт підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_6. та ОСОБА_7., ОСОБА_7 Довідки з місця навчання дітей також підтверджують той факт, що діти продовжували навчання за місцем свого проживання до фактичного заселення квартири у 2005 році. Тій факт, що позивач не проживав після приватизації у квартирі не має значення для того, щоб визнати приватизацію недійсною.

Згідно зі ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним прав користування та розпорядження своїм майном .

Позивач ОСОБА_1 у липні 2006 року не міг потрапити у квартиру, хоча він є власником квартири і мав право користуватися цією квартирою. Це підтверджується довідкою з Фрунзенського РВ МУМВСУ в Харківської області, тому необхідно вселити його в спірну квартиру. Позивач не надав доказів того, що він проживав на той час у квартирі і що він прийшов проживати у квартиру ( судовими рішеннями про розірвання шлюбу та стягнення аліментів встановлено, що на тій час він проживав з іншою жінкою ), але це не дає права відповідачці чинить перешкоди ОСОБА_1. в користуванні квартирою у буди який час. Тому в цій частині позов треба задовольнити, зобов'язати ОСОБА_2. усунути перешкоди в здійсненні прав власника.

Між усіма власниками не склався порядок користування квартирою, тому що власник ОСОБА_1 фактично в квартирі не проживав, але це його право, а не обов'язок.   В спірної квартирі проживалиОСОБА_2. та їх діти .

Згідно з п.3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право надання йому у володіння та користування тієї частини спального майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спальної часткової власності.

Як встановлено в судовому засіданні, згідно наданої технічної характеристики квартири та плану квартири, житлова площа спірної квартири складає 38,3 кв. м. Доля кожного співвласника по V* частині у квартирі і вона відповідає 9,57 кв. м. (38,3 кв. м.: 4)

В квартирі є кімната розміром 10,0 кв. м., що фактично відповідає частині позивача ОСОБА_1 у власності і на долю інших співвласників залишається 28,3 кв. м. житловій площі, що фактично відповідає їх часткам у власності. Відступ від частки складає тільки 0,43 см, що є несуттєвим. Службові приміщення можуть бути   місцями загального користування. Лоджія та балкон залишаються в користуванні відповідачки

4

ОСОБА_2 та членів її родини, так як ці службові приміщення примикають до кімнат, які залишаються їм.

В цій частини позов підлягає задоволенню, відповідачка не надала доказів, що спростовували б ці вимоги позивача.

В частині стягнення додаткових затрат, на яких наполягає позивач ОСОБА_1., тобто орендної плати та за посередницькі послуги по найму житла у розмірі 1250 грн., суд вважає необхідним відмовити.

Як встановлено в судових засідання по розірванню шлюбу, а також по стягненню аліментів від 26.07.2006 року та від 20.06. 2006 року, позивач добровільно пішов із квартири  до іншої жінки, з якою склав нову сім'ю, надавав докази того, які ОСОБА_4отримує доходи та довідку, що вони надали заяву про реєстрацію шлюбу у серпні 2006 року. Вказував на те, що ОСОБА_4є його дружиною.

Обставини, встановлені судовими рішеннями у цивільних справах, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, відповідно до ст. 61 ЦПК України. Крім цього, у своїх запереченнях на позов про стягнення аліментів він також вказував на те, що він має іншу сім'ю і він залишив дітям спірну квартиру

У зв'язку з вказаними обставинами, суд вважає, що підстав для стягнення з відповідачки витрат, на які він посилається як на оренду житла, не має підстав. В судовому засіданні син ОСОБА_3. підтвердив той факт, що він неодноразово навідував батька по АДРЕСА_2, де він проживає з ОСОБА_4., а також свідок ОСОБА_8. підтвердив факт, що він як знайомий ОСОБА_3 приходив з ним на АДРЕСА_2де він допомагав по ремонту і де, як стверджував ОСОБА_3, проживає його батько.

В судовому засіданні адвокат позивача не приймав участь і тому, суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення витрат, пов'язаних з наданням допомоги з боку адвоката. Відповідно до ст. 79 ЦПК України, до судових витрат не входить сплата за довідку з КП « Харківське міськБТІ».

Згідно зі ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Але позивач не довів свої вимоги відповідно того, що йому була завдана моральна шкода у розмірі 5000 грн. Як було встановлено він пішов добровільно в інше місце проживання до жінки, з якій він хотів створити родину. Відповідачка ОСОБА_2 залишилася з двома дітьми.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно Декрету КМУ „Про державне мито" за позови не майнового характеру позивач сплачує держмито у розмірі 8,50 грн., тому з відповідача   на користь позивача треба стягнути держмито цю суму, а також  з відповідачки треба також стягнути на користь позивача за інформаційне технічне забезпечення розгляду справи 7,50 грн.

Керуючись ст. ст. 358, 391 ,23 1166,1167 ЦК України , ст.ст. 10,11,60,61,88 212,213 215,225- 226 ЦПК України ,суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3про усунення перешкод в здійсненні прав власника, встановлення порядку користування житловим приміщення, вселення, відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Усунути перешкоду в здійсненні права власності та вселити ОСОБА_1у кв. АДРЕСА_3.

Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_3

5

у м. Харкові: виділити в користування ОСОБА_1кімнату № 5 площею 10 кв. м.

В користування ОСОБА_3, ОСОБА_2 з неповнолітнім ОСОБА_5 виділити кімнату розміром 16,7 кв. м. та кімнату 11,6 кв. м.

Службові приміщення, а саме: кухню площею 7,6 кв. м., коридор розміром 12 кв. м., вбиральню площею 1,3 кв. м., ванну кімната площею 2,6 кв. м., вбудовану шафу залишити в загальному користування співвласників. В інший частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1держмито у розмірі 8,50 грн. та 7,60 грн. за інформаційне технічне забезпечення розгляду справи

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_2, яка дії також і в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_3до ОСОБА_1, третя особа відділ приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло та визнання права власності -відмовити .

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м .Харкова. Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана - після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.