Справа № 2-701/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2008року Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Колесник С.Г.,

при секретарі Кисельової О.О.,

за участю адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за  позовом ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про регресне стягнення страхового відшкодування, виплаченого за договором  майнового страхування,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 коштів  в розмірі 4880грн. в порядку регресу.

В позові зазначив, що 21.04.2006 на 280км + 200м а/д Київ-Чоп на території Рівненської області  з вини водія ОСОБА_2 внаслідок порушення  ним п.12.1 Правил дорожнього руху, трапилась  дорожньо-транспортна пригода.

Не врахувавши  дорожньої обстановки  і не вибравши  безпечної  швидкості відповідач ОСОБА_2. не впорався  з керуванням, внаслідок чого  керований  ним автомобіль ЗАЗ DAEWOO LANOS D4, держ.№АР3161АВ, зіткнувся  з автомобілем  HONDA ACCORD, держ.№ АС1533АВ під керуванням  водія ОСОБА_3  В наслідок ДТП   автомобілі пошкоджено.

На день дорожньо-транспортної пригоді автомобіль HONDA ACCORD, держ.№ АС1533АВ був застрахований у Волинській обласній дирекції страхування Української  страхової компанії  «Гарант-АВТО» від дорожньо-транспортних пригод. Термін дії Договору  добровільного страхування № 19-3293363 від 07.04.2006 до 06 квітня 2007.

За умовами договору добровільного  страхування, страхова компанія  виплатила страхувальнику  страхове відшкодування  в розмірі 4880грн.

Вважає, що до позивача, який є  правонаступником  Волинської обласної  дирекції страхування УСК «Гарант-АВТО», як страховика, який виплатив  страхувальнику  страхове відшкодування  в розмірі 4880грн. за договором майнового  страхування  № 19-3293363 від 07.04.2006, переходить право  зворотної вимоги  в межах фактичних затрат  страховика.

Постановою Ленінського районного суду м.Запоріжжя  від 13.06.2006 відповідача, тобто ОСОБА_2 визнано винним у скоєні  ДТП.

Оскільки позивачем відшкодовано шкоду, завдану іншою особою, він має право  зворотної вимоги  до винної особи   в розмірі  виплаченого  відшкодування, у зв’язку з чим він звернувся  із позовом до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що 21.04.2006 року з вини відповідача сталася ДТП в якій був пошкоджений автомобіль HONDA ACCORD, держ.№ АС1533АВ.  Відповідно до калькуляції та рахунку № 1760 від 17.05.2006року  виданого ЗАТ СП «Дніпро Мотор Інвест» відновлювальний  ремонт  автомобіля  за розцінками  гарантійного  ремонтного  підприємства  становить 7504,30грн. з ПДВ, але ремонт  автомобіля  проводився  його власником, тобто ОСОБА_3,   самостійно , у зв’язку чим страхове відшкодування становить 4880грн., яке було сплачено ОСОБА_3  в повному обсязі.

Вина відповідача у скоєнні ДТП  підтверджується  постановою Ленінського  районного суду м.Запоріжжя  від 13.06.2006року,   у зв’язку з чим  просить  стягнути з відповідача матеріальні збитки, які були понесені  позивачем фактично, в розмірі 4880грн., а також судові витрати  у вигляді держмита в розмірі 51грн. та витрат  на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30грн., а всього 4961грн.

В судовому засіданні відповідач пояснив, що проти позову заперечує, оскільки незважаючи на постанову Ленінського райсуду про притягнення його  до адміністративної відповідальності  у зв’язку із порушенням ст.. 124КУпАП вважає себе не винним. Просить  в задоволенні позову відмовити.

Адвокат ОСОБА_1  в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, оскільки вважає, що хоча постановою Апеляційного суду Запорізької області від 11.02.2008 постанова суду Ленінського райсуду від 13.06.2006 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності  у зв’язку із порушенням ст.. 124КУпАП  не скасована, питання про стягнення з останнього страхового відшкодування можливе лише після  проведення судово-технічної експертизи.

Вважає поданий позов не обґрунтований, у зв’язку з чим  просить в задоволенні позову відмовити.

Вислухав пояснення сторін, а також вивчив матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка  відшкодувала  шкоду, завдану іншою особою, має право  зворотної вимоги до винної особи  у розмірі  виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст.ст. 25, 27 ЗУ “Про страхування” здійснення страхових виплат  і виплата  страхового відшкодування  проводиться  страховиком згідно з договором страхування на підставі  заяви  страхувальника і страхового акта, який  складається  страховиком або уповноваженою  ним особою у формі, що визначається  страховиком.

До страховика, який виплатив  страхове  відшкодування за договором  майнового страхування, в межах фактичних затрат    переходить право  вимоги,  яке страхувальник  або інша особа, що одержала  страхове  відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В судовому засіданні встановлено, що в дорожньо-транспортній пригоді   21.04.2006  на 280км + 200м а/д Київ – Чоп був пошкоджений автомобіль HONDA ACCORD, держ.№ АС1533АВ, під керуванням ОСОБА_3, який знаходився з ТОВ «Від’ємне значення» у трудових відносинах, відповідно до трудового договору.

Зазначений автомобіль був застрахований ТОВ «Від’ємне значення», відповідно до договору добровільного страхування  № 19-3293363 у Волинській обласній  дирекції страхування УСК «Гарант-АВТО», яке  в грудні 2006 року  перейменована у Волинську філію Української страхової  компанії «Дженералі Гарант».

Відповідно до розрахунку  розмір страхового відшкодування складає 4880,01грн., який був перерахований ТОВ «Від’ємне значення»  у повному обсязі 07.08.2006.

Відповідно до постанови Апеляційного суду Запорізької області   від  11.02.2008  постанова Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 13.06.2006  відносно ОСОБА_2, який притягувався до адміністративної відповідальності по ст.. 124 КУпАП  залишена без змін.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України  цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної  сили, не доказуються   при розгляді інших  справ, у яких беруть участь  ті самі особи  або особа, щодо якої встановлено  ці обставини.

Таким чином  постановою Ленінського районного суд м.Запоріжжя від 13.06.2006 року  винною особою у скоєнні ДТП яке сталося  21.04.2006  на 280км + 200м а/д Київ – Чоп,  за участю автомобіля  ЗАЗ DAEWOO LANOS D4, держ.№АР3161АВ та автомобіля  HONDA ACCORD, держ.№ АС1533АВ, визнано ОСОБА_2.  

Аналізуючи в сукупності надані суду  докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача  підлягає стягненню  користь позивача судові витрати  у вигляді держмита в розмірі 51грн. та витрат   на інформаційно-технічне  забезпечення  розгляду справи  в розмірі 30грн.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 212, 213  ЦПК України, ст.ст. 993, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст. 25, 27 ЗУ “Про страхування”,   суд -

В И Р І Ш И В :  

Стягнути з ОСОБА_2  на користь ВАТ «Українська страхова  компанія «Дженералі Гарант» страхове відшкодування, в порядку регресу  в розмірі 4880грн. та судові витрати в розмірі 81грн., а всього 4961грн. (чотири тисячі дев’ятсот  шістдесят одну  гривню).

Сторони протягом десяти днів мають право подати заяву про апеляційне оскарження рішення, після чого протягом двадцяти днів ними може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Запорізької області.

Суддя: