ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
17.08.2006 Справа № 7/292-2006
за позовом Державної податкової інспекції у Тячівському районі, м. Тячів
до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_1, смт. Солотвино Тячівського району
про примусове стягнення податкового боргу у сумі 560,60 грн.
від позивача -Вередюк В.М., головний державний податковий ревізор - інспектор, представник по довіреності від 06.05.2006р. №4478 ;
Суддя С . Швед
ВСТАНОВИВ:
04 серпня 2006 Державна податкова інспекція у Тячівському районі звернулася до суду з позовом про примусове стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 податкового боргу у сумі 560,00 грн.
Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на непогашення відповідачем заявленої до стягнення суми податкового боргу та підтвердження її відповідними документальними доказами.
Відповідач у надісланому суду письмовому поясненні просив прийняти суд до уваги, що у періоді за який нараховано суму заборгованості по єдиному податку, діяльності не здійснював, про що повідомив податковий орган письмовою заявою.
У судовому засіданні представник позивача доводи підприємця не визнав з посиланням на те, що заяву про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності подано з пропуском строку передбаченого п. 4 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03.07.1998р. №727/98 з наступними змінами та доповненнями (далі -Указ №727/98), тому спірна сума податкової заборгованості за 2 -й квартал 2006 року підлягає сплаті до бюджету.
Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує такі висновки:
06 грудня 2005р. приватний підприємець ОСОБА_1 подала до ДПІ у Тячівському районі заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, сплативши при цьому 580 грн. єдиного податку за 1-й квартал 2006р. (заява та корінець свідоцтва, а.с. 5-6).
24 березня 2006 року підприємцем подано до податкового органу заяву про припинення своєї підприємницької діяльності у зв'язку з необхідністю догляду за малолітньою дитиною.
За доводами позивача підставою для нарахування підприємцю єдиного податку у заявленій до стягнення сумі за 2-й квартал 2006 року став пропуск відповідачем строку для подання такої заяви, оскільки за правилами п. 4 Указу №727/98 заяви про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності подаються до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).
У спірній по справі ситуації суд виходить з того, що вищезазначена позиція контролюючого органу щодо нарахування єдиного податку за 2-й квартал 2006 року не є справедливою по відношенню до платника податків, який безпосередньої діяльності у зазначеному податковому періоді не проводив, про що повідомив орган державної податкової служби відповідною заявою до початку 2-го кварталу.
Пропуск на декілька днів строку для звернення із заявою про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, при її фактичному поданні та не здійсненні підприємницької діяльності у спірному податковому періоді не є об'єктивною та справедливою підставою для нарахування єдиного податку.
У даній ситуації суд передусім виходить з того, що однією з основних засад судочинства є забезпечення принципу верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України) при здійсненні правосуддя.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає і інші соціальні регулятори, зокрема норми суспільної моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства.
Відповідно до статей 25, 51 Конституції України права жінок на активну суспільну діяльність гарантуються державою шляхом створення умов, за яких жінки мають можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства.
Обставини та матеріали справи не дають суду підстав вважати законним і справедливим нарахування жінці -матері, яка припинила свою підприємницьку діяльність у зв'язку з необхідністю догляду за дитиною, єдиного податку у сумі 560,60 грн. за 2-й квартал 2006 року, коли вона з наведених причин підприємницькою діяльністю не займалась.
Правових підстав для задоволення позову суд не вбачає.
Справу розглянуто судом у процесуальному плані за нормами ГПК України, оскільки правовідносини між сторонами по сплаті податків пов'язані виключно з господарською діяльністю суб'єкта господарювання і ніякого відношення до адміністративних правовідносин не мають.
Керуючись статтями 8,25,51, 124, 129 Конституції України, 4, 34, 43, 82-84, 115 Господарського процесуального кодексу України,
СУД ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя С. Швед