Справа №2-2980/08

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2008 р.     Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді       Літвіної Н.М.

при секретарі     Царіциній Я.М., Поліщук І.В.

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-ті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання покупцем за договором купівлі-продажу та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просить визнати договір - купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 від 02.12.1997 року частково недійсним в 1\2 частині квартири та визнати за нею право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 02.12.1997 року укладеного на Київській універсальній біржі між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була придбана квартира АДРЕСА_1 за кошти від продажу квартири АДРЕСА_2.

Позивач зазначає про те, що спірна квартира була придбана за її кошти. Оформленням договору купівлі - продажу займалась її мати відповідач по справі, яка мала генеральну довіреність на право придбання квартири.

Позивач стверджує, що тільки в липні 2008 року їй стало відомо про те, що вищезазначена квартира була куплена та оформлена на відповідача. Коли вона звернулась до відповідача з вимогою переоформити право власності на квартиру на неї, відповідач обіцяла, однак до теперішнього часу всіляко ухиляється від вчинення дій щодо переоформлення спірної квартири.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позов та уточнила його, просить суд визнати позивача ОСОБА_1 покупцем квартири АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 02.12.1997 року, укладеного на Київській універсальній біржі між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на вказану квартиру, обґрунтовуючи це тим, що позивач є фактичним власником квартири, оскільки саме від її волі залежало придбання квартири і вона була придбана за її власні кошти, однак в договорі купівлі-продажу покупцем, за власною ініціативою, виступила відповідач. Отже, з викладених підстав та враховуючи, що відповідач в добровільному порядку відмовляється переоформити квартиру на фактичного власника, позивач просить захистити її порушене право власності та задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні визнала позов з викладених в ньому підстав, та пояснила, що в неї не було волевиявлення на придбання спірної квартири,  вона діяла виключно в інтресах позивача, яка надала кошти для придбання вищезазначеної квартири. В договорі купівлі-продажу вона виступила покупцем лише тому, що на момент його укладення позивач була відсутня в м. Києві, а угоду необхідно було укласти саме в цей день.

3-тя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з»явився, хоча неодноразово належним чином був повідомлений про слухання справи. Суд вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами.

3-тя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з»явився, подав до суду письмову заяву в якій зазначив про те, що проти задоволення позову не заперечує та просить слухати справу у його відсутність.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 02.12.1997 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений на Київській універсальній біржі договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та зареєстрований в КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 10.12.1997 року.

Однак, під час розгляду справи достеменно встановлено, що придбання квартири залежало від волевиявлення позивача ОСОБА_1 і квартира була придбана за її власні кошти, які вона надала відповідачу ОСОБА_2, проте юридично в договорі купівлі-продажу квартири покупцем за власною ініціативою виступила відповідач ОСОБА_2, що не заперечувалось останньою в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частини 1,3 та 5 ст. 203 ЦК України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 655 ЦК України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. ст. 317, 321, 328 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним, а отже ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Судом також встановлено, і це не заперечувалось відповідачем в судовому засіданні, що позивач неодноразово пропонувала відповідачу, у встановленому законом порядку, переоформити об'єкт нерухомості на дійсного власника, тобто на позивача, однак, відповідач з будь-яких суб'єктивних причин ухилялася від оформлення права власності, а тому позивач з метою захисту порушеного права вимушена була звернутись до суду.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Таким чином, беручи до уваги встановлені в судовому засіданні обставини та вимоги вищезазначених норм закону, а також враховуючи визнання відповідачем позову, суд приходить до висновку, що дійсним покупцем, а отже і власником квартири АДРЕСА_1, є позивач, оскільки під час розгляду справи встановлено, що саме від волі позивача залежало придбання квартири та вона була придбана за її власні кошти і для її власних цілей і потреб.

Отже, підсумовуючи викладене, слід зазначити про те, що суд, за наслідками повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, дотримуючись при цьому принципів розумності та справедливості, приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги є законними та обгрунтованими, а від так, з метою відновлення порушеного права позивача та належного захисту прав власника, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки.

Представник позивача просила суд поновити строк позовної давності та визнати поважними причини пропуску строку, посилаючись на те, що позивачу тільки в липні 2008 року стало відомо про те, що вищезазначена квартира була куплена та оформлена на відповідача. Суд, аналізуючи поважність причин пропуску строку позовної давності, враховує всі обставини даної справи. На думку суду, необізнаність позивача про існування вищезазначених обставин не давала їй об'єктивної можливості здійснити захист своїх прав та інтересів, які гарантуються Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами, а тому є всі підстави для поновлення позивачу строку позовної давності для звернення до суду та задоволення позову, оскільки порушені права позивача підлягають судовому захисту.

Враховуючи викладене вище та той факт, що суд прийшов до висновку про можливість задоволення позову, то у відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 700,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 30,00 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 1 730,00 грн. у відшкодування понесених позивачем і документально підтверджених судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст.3, 11, 15, 16, 202, 203, 317, 319, 321, 328, 392 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 88, 209, 212 - 215, 223 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-ті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання покупцем за договором купівлі-продажу та визнання права власності задовольнити.

Визнати покупцем квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 02.12.1997 року укладеного на Київській універсальній біржі між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1730 (одну тисячу сімсот тридцять) гривень 00 копійок у відшкодування судових витрат.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Солом»янський районний суд м. Києва.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.