Справа № 2-3667/08 р.

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2008 року     Солом'янський районний суд м. Києва

у складі головуючого  судді        Літвіної Н.М.

при  секретарі     Царіциній Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства "Міжнародна корпорація виробників альтернативного палива" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду та просить стягнути з відповідача ЗАТ "Міжнародна корпорація виробників альтернативного палива" борг по заробітній платі, сума якого становить 23 422,79 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він з 03.05.2007 року працював за сумісництвом на посаді директора юридичного департаменту ЗАТ "Міжнародна корпорація виробників альтернативного палива".

Відповідно до наказу про прийняття його на роботу роботодавець зобов»язався щомісячно виплачувати йому заробітну плату в розмірі 3 000,00 грн. без врахування стягнення податків та інших платежів.

Однак, з моменту прийняття на роботу заробітна плата відповідачем йому не виплачувалась, в зв»язку з чим утворився борг.

Позивач посилається на те, що він неодноразово звертався до відповідача з вимогою про виплату йому заборгованості по заробітній платі, проте заробітна плата виплачена не була, в зв»язку з чим він змушений був звернутися до суду за захистом своїх прав та порушених законом інтересів.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та змінив позовні вимоги, просить суд поновити його на посаді директора юридичного департаменту ЗАТ „Міжнародна корпорація виробників альтернативного палива" за сумісництвом, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу по день поновлення на роботі. Зміну позовних вимог позивач пояснив тим, що в судовому засіданні 09.09.2008 року представником відповідача було надано наказ № 14-К про звільнення його з посади за прогул на підставі п.4 ст. 4 0 КЗпП України.

Представники відповідача ЗАТ "Міжнародна корпорація виробників альтернативного палива" заперечували проти задоволення позову, просили суд відмовити в його задоволенні, оскільки вважають даний позов необґрунтованим та таким, що суперечить нормам чинного законодавства.

Пояснили суду, що позивач дійсно відповідно до наказу № 12/07-к від 03.05.2007 року був прийнятий на посаду директора юридичного департаменту ЗАТ "Міжнародна корпорація виробників альтернативного палива", але до виконання своїх трудових обов»язків так і не приступив, а тому відповідно був винесений наказ № 14-К про його звільнення.

Заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до наказу № 12/07-к від 03.05.2007 року позивач був прийнятий на посаду директора юридичного департаменту ЗАТ "Міжнародна корпорація виробників альтернативного палива" з окладом 3 000, 00 грн. з 03.05.2007 року за сумісництвом.

( а.с.9).

Відповідно до запису в трудовій книжці позивача, останній з 24.09.2007 року працює на посаді юрисконсульта в ТОВ «Юралс».

(а.с. 7)

Судом встановлено, що запис в трудову книжку про роботу за сумісництвом позивачу здійснений не був, що не забороняється п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту України від 2 9 липня 1993 року № 58.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до наказу № 14-к від 23.06.2007 року позивача звільнено з посади директора юридичного департаменту ЗАТ "Міжнародна корпорація виробників альтернативного палива" у зв»язку з тим, що він не приступив до виконання своїх службових обов»язків на підставі п.4 ч.1 ст. 4 0 КЗпП України з 03.05.2007 року.

(а.с.84)

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до п. 2 ст. 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством. Колективним договором або угодою сторін.

З викладеного вбачається про те, що частина 2 статті ст. 21 КЗпП України надає право працівникові реалізувати свої здібності до виробничої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах. Сумісництво визначається як виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж чи на іншому підприємстві, отже сумісництво означає незмінну інтенсивність праці при збільшенні тривалості робочого часу.

Відповідно до «Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом. Для роботи за сумісництвом згоди власника або уповноваженого ним органу за місцем основної роботи не потрібно. Не є сумісництвом робота, яка визначена Переліком робіт,  що додається до цього Положення.

Позивач в судовому засіданні стверджував про те, що приміщення, яке орендувалось відповідачем не могло використовуватись під офіс, а тому зв'язок з робітниками та з керівництвом він підтримував по телефону та виконував доручену йому керівництвом ЗАТ "Міжнародна корпорація виробників альтернативного палива" роботу поза межами знаходження даного підприємства.

На підтвердження виконання своїх трудових обов»язків в ЗАТ "Міжнародна корпорація виробників альтернативного палива" позивач надав суду : контракт № 10/Р на поставку фільтрів від 31.05.2007 року, договір поставки № 11/07 ДП від 18.06.2007 року, бізнес-план проекту виготовлення двох фільтрів очищувачів біодизельного палива та листи електронної пошти.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд не може прийняти до уваги як факт виконання позивачем його трудових обов»язків вищезначені документи, оскільки дані документи всупереч вимогам чинного законодавства не підтверджують інтенсивність праці позивача при збільшенні тривалості робочого часу, також не підтверджують виконання позивачем передбаченої законодавством регулярної роботи.

Відповідно до ст. 102 КЗпП України працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Отже, під фактично виконаною роботою мається на увазі робота, виконання якої відображено у відрядному наряді, або робота виконання якої зафіксовано в табелі обліку робочого часу.

Виконана позивачем робота повинна відображатись у даних первинного бухгалтерського обліку, а саме у табелі обліку часу.

Відповідно до  табелів виходу на роботу працівників ЗАТ "Міжнародна корпорація виробників  альтернативного  палива"  за  квітень,  травень  та  червень  2008  року вбачається постійна відсутність позивача в ЗАТ "Міжнародна корпорація виробників альтернативного палива". (а.с. 77, 78, 81)

Відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого(сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 2,3,4 квартал 2008 року вбачається, що позивач не працював в ЗАТ "Міжнародна корпорація виробників альтернативного палива" та заробітна плата йому не нараховувалась та не виплачувалась.    

(а.с. 79,83)

Факт відсутності позивача на робочому місці підтверджується також актами  про відсутність останнього на робочому місці як такого,  що так і не приступив до виконання своїх трудових обов»язків. (а.с. 85-117)

Суд погоджується з доводами позивача про те, що робота за сумісництвом не передбачає необхідності знаходження його повний робочий день в ЗАТ "Міжнародна корпорація виробників альтернативного палива", але позивач так і не надав суду доказів того, що він хоча б раз з»явився на даному підприємстві або ж виконував регулярну роботу, яка є основною ознакою роботи за сумісництвом

Одночасно, враховуючи, що позивач не ставить в своєму позові питання про скасування наказу про його звільнення та враховуючи, що суд відповідно до ст. 11 ЦПК України розглядає справу виключно в межах позовних вимог, суд не вбачає за необхідне надавати оцінку підставам звільнення позивача з роботи.

Згідно вимог ст.ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене вище, суд не вбачає підстав для поновлення позивача на посаді директора юридичного департаменту ЗАТ "Міжнародна корпорація виробників альтернативного палива" та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність позову.

Керуючись ст. 21, 102-1 КзпП України, ст. ст. 10, 11, 27-30, 57, 60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства "Міжнародна корпорація виробників альтернативного палива" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів  після подання заяви про апеляційне оскарження.