ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 593/1495/19Головуючий у 1-й інстанції Шміло В.І.

Провадження № 22-ц/817/743/20 Доповідач - Ходоровський М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2020 року        м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Ходоровський М.В.

суддів -  Гірський Б. О., Бершадська Г. В.,

секретаря - Боднар Р.В.

з участю - позивачки ОСОБА_1 її адвокат Прийдун В.М.,

представника відповідача Горський О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бережанського районного суду від 23 червня 2020 року (головуючий суддя Шміло В.І., повний текст рішення складено 25 червня 2020 року) у справі № 593/1495/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Бережанська міська рада Тернопільської області про припинення порушень правил добросусідства та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Бережанська міська рада Тернопільської області про припинення порушень правил добросусідства та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. В обгрунтування позовних вимог зазначила, що є власником 48/100 частини житлового будинку у АДРЕСА_1 . Друга частина даного житлового будинку належить ОСОБА_3 . Для обслуговування їхнього житлового будинку було виділено земельну ділянку площею 0,821 га та проведено порядок володіння та користування частинами майна (житлового будинку та землі). З верхньої частини її земельна ділянка межує із земельною ділянкою відповідачки, яка проживає по АДРЕСА_1 . Даний житловий будинок із присадибною земельною ділянкою остання купила у гр. ОСОБА_4 у 2016 році. Їхні присадибні земельні ділянки були розділені металевою сіткою, яка кріпилася на металевих стовпах. Однак, у квітні 2018 року відповідачка з чоловіком зняла металеву сітку і стовпи і поставила металічний штахетник, при цьому відповідачка самовільно захопила частину її земельної ділянки площею 0,6 кв.м, яка була передана їй у власність згідно технічної документації із землеустрою. Також, відповідачкою було вигнуто її металеву водостічну трубу з житлового будинку і спрямовано стік води під її будинок. Вона неодноразово зверталася до відповідачки із вимогою посунути огорожу і не пошкоджувати водостічну трубу на її житловому будинку, але остання на її вимоги не реагувала. У зв"язку з чим вона неодноразово зверталася у Бережанську міську раду Тернопільської області, про усунення порушення межі її земельної ділянки з боку відповідачки. За результатами її звернення Бережанською міською радою було створено комісію з депутатів та працівників земельного відділу та 08 серпня 2019 року здійснено виїзд на місце та встановлено захоплення відповідачкою частини її земельної ділянки площею 0,6 кв.м, про що складено відповідний Акт.

Рішенням Бережанського районного суду від 23 червня 2020 року позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 самовільно захоплені 0,60 кв.м її земельної ділянки, яка була захоплена в результаті встановлення огорожі між спірними господарствами, шляхом встановлення огорожі, в частині захоплення земельної ділянки, у відповідності з технічною документацією із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , яка межує з земельною ділянкою відповідачки по АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 в користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом дано невірну оцінку наявним по справі доказам, внаслідок неповного їх дослідження. Зокрема зазначила що 28.01.2020 року в судовому засіданні було допитано свідка - інженера-землевпорядника ОСОБА_5 , який дав суду покази про те, що на прохання комісії Бережанської міської ради ним було складено ситуаційну схему де він по фактичній наявній огорожі провів заміри площі земельної ділянки в місці, де огорожа проходить по кривій лінії (так званий зигзаг) і дана схема була покладена в основу Акту Бережанської міської ради від 08 серпня 2019 року. Однак судом, при ухваленні рішення безпідставно не прийнято до уваги інші пояснення, надані даним свідком, а саме свідок ОСОБА_5 пояснив, що не був у складі комісії Бережанської міської ради і такі заміри він проводив при допомозі рулетки, загальна площа земельних ділянок ним не замірялась і межові знаки по координатам згідно землевпорядної документації ним не відновлювались, оскільки із такими проханнями до нього ніхто не звертався. Також він пояснив, що огорожа має викривлення через те, що нею при її зведенні в місці крайнього виступаючого кута будинку позивачки , за рахунок своєї земельної ділянки було відступлено біля 10 см. від наявного межового знаку, чим збільшено ширину проходу між будинком та огорожею; в подальшому для повернення огорожі до раніше існуючих межових знаків, огорожа була встановлена по кривій лінії і бетонний фундамент огорожі залитий повністю в межах її земельної ділянки; межові знаки в даній частині земельної ділянки відповідають технічній документації, спору він тут не вбачає. Також апелянт вказала, що допитана в судовому засіданні інженер-землевпорядник ОСОБА_6 повідомила суду про те, що нею на замовлення позивачки ОСОБА_1 в частині спірної земельної ділянки було відновлено межові знаки її земельної ділянки; при їх відновлені при допомозі спеціальних приладів згідно координат технічної документації було встановлено, що такі межові знаки знаходяться на земельній ділянці ОСОБА_1 , в той час як бетонний фундамент огорожі повністю знаходиться на її ОСОБА_2 земельній ділянці. Зазначає, що пояснення цих свідків, що не були враховані судом, свідчать про те, що в даному випадку огорожу було зведено виключно на її земельній ділянці, без порушення межових знаків, тобто не знаходить свого підтвердження факт захоплення нею земельної ділянки позивачки. Також у скарзі звертає увагу на те, що суд у оскаржуваному рішенні посилається на покази свідка ОСОБА_7 , що працює інженером землевпорядником, у той час коли в дійсності такий свідок при розгляді справи не допитувався, оскільки у заявленому клопотанні про його допит судом було відмовлено. ОСОБА_2 також стверджує, що судом не досліджено та не взято до уваги Акт приймання-передачі межових знаків на зберігання від 17 січня 2020 року, складений інженером-землевпорядником Тернопільської регіональної філії центру «ДЗК» ОСОБА_7 та фототаблицю з ілюстраціями місць, де ним було встановлено відновлені межові знаки у відповідності до координат зазначених у технічній документації на землю. Із цих доказів вбачається, що змурований стовп огорожі зі сторони вулиці знаходиться повністю на її земельній ділянці, в той час як відновлений межовий знак знаходитися зліва від нього, тобто в місці початку зведення огорожі, нею дотримано правил добросусідства. Наступний межовий знак, що було встановлено біля кута будинку позивачки, знаходиться на земельній ділянці, якою вона користується, в той час як бетонний фундамент огорожі проходить по її земельній ділянці. Тобто даним Актом та фотоілюстраціями доводяться її пояснення щодо причин, з яких в цьому місці огорожа проходить по кривій. Однак судом такі докази не взяті до уваги при прийнятті оскаржуваного рішення. Водночас при обґрунтуванні факту захоплення нею земельної ділянки позивачки площею 0,60 м2, суд наводить фактично єдиний доказ, а саме Акт Бережанської міської ради від 08 серпня 2019 року. Вказаний доказ у відповідності до ст. 77 та ст. 78 ЦПК України є неналежним та не допустимим, так як при складанні акту межові знаки не відновлювались, а лише замірялась площа земельної ділянки в місці викривлення огорожі (зигзага). Тому із ситуаційної схеми не вбачається того факту, що будь-яка земельна ділянка була нею захоплена. Водночас комісія Бережанської міської ради, не звернула належної уваги на те, що складена ОСОБА_5 схема є ситуаційною а не масштабною із зазначенням встановлених координат межових знаків по яких проходить розмежування земельних ділянок а тому прийшла до помилкового висновку про захоплення нею земельної ділянки позивачки. Окрім цього зазначає, що питання захоплення земельної ділянки повинно встановлюватись відповідною експертизою, від проведення якої позивач у суді відмовилася.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 ОСОБА_8 апеляційну скаргу підтримав та посилаючись на доводи, викладені у ній, просив її задовольнити. Окрім цього зазначив, що оскільки межа від будинку до межі повинна бути не менше 1 м. а відстань між огорожею і будинком позивачки була 90 см., ОСОБА_2 по рекомендації спеціаліста міської ради при зведенні огорожі в місці крайнього виступаючого кута будинку позивачки, за рахунок своєї земельної ділянки відступила біля 10 см. від наявного межового знаку, чим збільшено ширину проходу між будинком та огорожею. В подальшому для повернення огорожі до раніше існуючих межових знаків, огорожа була встановлена по кривій лінії, тому вона має викривлення.

Позивачка ОСОБА_1 заперечила відносно апеляційної скарги та пояснила, що рішення суду є законним, обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно позивачці належить на праві приватної власності 48/100 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку Серії ЯЛ № 394863 у плані меж земельної ділянки кадастровий номер 6120410100040180129, співвласниками земельної ділянки площею 0,0821 га являються ОСОБА_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 та ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

21 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 було укладено договір про порядок володіння та користування майном (конкретними його частинами), посвідчений приватним нотаріусом Бережанського районного нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 976.

З верхньої частини земельна ділянка належна позивачці межує із земельною ділянкою відповідачки, яка проживає по АДРЕСА_1 . Їхні присадибні земельні ділянки були розділені металевою сіткою, яка кріпилася на металевих стовпах.

У квітні 2018 року відповідачка з чоловіком зняла металеву сітку і стовпи і встановила металічний штахетник.

На підставі звернення позивачки у Бережанську міську раду з приводу захоплення ОСОБА_2 частини земельної ділянки було створено комісію з депутатів та працівників земельного відділу, яка встановила факт захоплення земельної ділянки площею 0,6 кв.м, про що складено відповідний Акт, на підставі ситуаційної схеми проходження межі землеволодіннями в АДРЕСА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеної інженером землепорядником ОСОБА_5 .

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того. що за сукупністю зібраних у справі доказів, відповідачкою порушено правила добросусідства, внаслідок захоплення у позивачки частини земельної ділянки площею 0,60 кв.м. (60 см кв).

З таким висновком суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2 та 4 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права та із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Місцевим судом при ухваленні рішення порушено вимоги згаданої норми права, а саме не повно з”ясовано обставини, що мають значення для справи; висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що згідно ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Згідно оскаржуваного рішення, як на підставу порушення відповідачем прав позивача суд першої інстанції послався на Акт обстеження земельної ділянки від 08.08.2019 року, який складено на підставі ситуаційної схеми проходження межі землеволодіннями в АДРЕСА_3 та 44 та покази свідка ОСОБА_5 , яким складено даний акт.

Про те, судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді справи судом першої інстанції невірно надано оцінку наявним по справі доказам, внаслідок неповного їх дослідження.

Так, відповідно до показів свідка - інженера-землевпорядника ОСОБА_5 вбачається, що на прохання комісії Бережанської міської ради ним було складено ситуаційну схему, де він по фактичній наявній огорожі провів заміри площі земельної ділянки в місці, де огорожа проходить по кривій лінії (так званий зигзаг) і дана схема була покладена в основу Акту Бережанської міської ради від 08 серпня 2019 року. Заміри він проводив при допомозі рулетки, загальна площа земельних ділянок ним не замірялась і межові знаки по координатам згідно землевпорядної документації ним не відновлювались, оскільки із такими проханнями до нього ніхто не звертався. Огорожа має викривлення через те, що відповідачкою при її зведенні в місці крайнього виступаючого кута будинку позивачки, за рахунок своєї земельної ділянки було відступлено біля 10 см. від наявного межового знаку, чим збільшено ширину проходу між будинком та огорожею. В подальшому для повернення огорожі до раніше існуючих межових знаків, огорожа була встановлена по кривій лінії і бетонний фундамент огорожі залитий повністю в межах її земельної ділянки. Межові знаки в даній частині земельної ділянки відповідають технічній документації, спору між сторонами не вбачає.

Свідок інженер-землевпорядник ОСОБА_6 пояснила, що нею на замовлення позивачки ОСОБА_1 в частині спірної земельної ділянки було відновлено межові знаки її земельної ділянки; при їх відновлені при допомозі спеціальних приладів згідно координат технічної документації було встановлено, що такі межові знаки знаходяться на земельній ділянці ОСОБА_1 , в той час як бетонний фундамент огорожі повністю знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_2 .

Згідно наявного у справі Акта приймання-передачі межових знаків на зберігання від 17 січня 2020 року, складеного інженером-землевпорядником Тернопільської регіональної філії центру «ДЗК» ОСОБА_7 , фототаблиці з ілюстраціями місць, де ним було встановлено відновлені межові знаки у відповідності до координат зазначених у технічній документації на землю, чого суд першої інстанції не досліджував та не дав правової оцінки, вбачається, що змурований стовп огорожі зі сторони вулиці знаходиться повністю на земельній ділянці ОСОБА_2 , в той час як відновлений межовий знак знаходитися зліва від нього, тобто в місці початку зведення огорожі; наступний межовий знак, що було встановлено біля кута будинку позивачки, знаходиться на земельній ділянці, якою вона користується, в той час як бетонний фундамент огорожі проходить по земельній ділянці ОСОБА_2 .

Відповідно до матеріалів справи представник третьої особи пояснила, що Бережанська міська рада не може вирішувати спори щодо земельних ділянок, що знаходяться у приватній власності а питання захоплення земельної ділянки повинно встановлюватись відповідною експертизою.

Встановлено, що після роз`яснення судом першої інстанції права на вчинення процесуальної дії, позивач відмовилася від призначення земельно-технічної експертизи.

Таким чином, з врахуванням встановлених обставин в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є безпідставними - відповідачка прав позивача не порушила, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Стосовно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 35 ч.1, 259 ч.1.2.8, 374 ч.1 п.2, 376, 381 ч.1,3, 382 - 384, 389 ч.1 п. 2, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

                                       ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Бережанського районного суду від 23 червня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Бережанська міська рада Тернопільської області про припинення порушень правил добросусідства та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 сплачений судовий за перегляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 1261 грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 вересня 2020 року.

Головуючий

Судді