Справа № 445/1123/20

провадження № 2/445/451/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2020 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кіпчарського О. М.

секретаря судового засідання Кшемінської О.Я.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог - орган опіки і піклування Золочівської районної державної адміністрації Львівської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення її батьківських прав щодо нього та стягнення аліментів на його утримання в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В обгрунтування позову вказує, що відповідач є його матір`ю. На даний час він є неповнолітнім. Його батько, записаний у свідоцтві про народження, в порядку ст. 135 СК України, зі слів матері, йому невідомий. Зазначає, що з часу його народження і до часу, коли його влаштували в районний дитячий будинок "Рідний дім", що в с. Сасів Золочівського району Львівської області, 3 2002 по 2013 рік, він проживав із відповідачем, його бабою ОСОБА_3 та рідним братом в одному будинку в с. Жуків Золочівського району Львівської області, у вкрай незадовільних житлових умовах. Даний будинок складався із двох кімнат, одна з яких використовувалася для підсобного господарства, а в іншій вони проживали. Вказаний будинок знаходився в антисанітарних умовах, повсюди було брудно, включаючи дитячий одяг та посуд, відповідачка не готувала їжі, а соціальну допомогу на утримання дітей, яку вона отримувала, витрачала на алкоголь та зникала на тижні. Фактично в цей період догляд за дітьми здійснювала мати відповідача. 05.11.2010 року його разом з братом було взято на профілактичний облік служби в справах дітей Золочівської РДА, як дітей, що опинилися в складних життєвих обставинах, а 30.12.2013 року, за заявою відповідача, їх було влаштовано в дитячий будинок "Рідний дім". За період з 2016 року по 2018 року відповідачка відвідувала його лише п`ять разів, востаннє 15.03.2018 року. Після цього, вона фактично відмовилася від дітей, жодного разу не телефонувала, не приїжджала, не цікавилася їх життям чи здоров`ям. На даний час він навчається в 11 класі ОЗ Сасівського НВК І-ІІІ ступенів, перебуває на повному державному утриманні райнному дитячому будинку "Рідний дім". Вважає, що його мати ухиляється від виконання батьківських обов`язків впродовж тривалого часу, оскільки, маючи реальну можливість доглядити та піклуватися про дітей, вона не цікавиться їх життям, навчанням здоров`ям, тому просить позбавити її батьківських прав.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, подали заяви про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги в частині позбавлення батьківських прав відповідача підтримали. Щодо вимоги про стягнення аліментів з відповідача, позивач просив залишити без розгляду цю вимогу.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позов визнала, вказавши що усвідомлює та розуміє наслідки позбавлення її батьківських прав щодо неповнолітнього сина.

Представник третьої особи - органу опіки і піклування Золочівської районної державної адміністрації Львівської області в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, проти задоволення позову не заперечив.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалося.

Оцінивши доводи позовної заяви, дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є підставним та підлягає до часткового задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст. 200, 206 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, якщо визнання відповідачем позову не суперечить закону або не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3 ст.12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , відповідач є матір`ю наповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька № 00013520352, відомості про батька дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.

Як вбачається з акту №66 від 24.09.2010 року про обстеження житлово-побутових умов, в яких проживають неповнолітні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , в будинку по АДРЕСА_1 , зареєстровано та проживають четверо осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Будинок складається із двох кімнат, в одній з яких проживають всі члени сім`ї, а інша використовується для підсобного господарства. В будинку спостерігається антисанітарія, повсюди бруд, присутній неприємний запах. Мати не доглядає та не піклується про дітей, діти харчуються в сусідів. Мати ОСОБА_5 не працює, отримує допомогу по догляду за дитиною до трьох років та допомогу, як одинока мати.

Наказом №36 від 05.11.2010 року служби в справах дітей Золочівської РДА Львівської області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поставлено на профілактичний облік, як дітей, що опинилися в скрутних матеріальних умовах.

30.12.2013 року, на підставі заяви ОСОБА_2 від 26.12.2013 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 влаштовано на виховання та повне державне забезпечення в районний дитячий будинок "Рідний дім" в с. Сасів, що підтверджується Наказом № 342 від 30.12.2013 року Управління з питань освіти, молоді та спорту Золочівської РДА Львівської області.

З довідки про склад зареєстрованих осіб у житловому будинку № 196 від 24.06.2020 року, судом встановлено, що неповнолітні ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 залишаються зареєстрованими разом із відповідачем в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

З характеристики №195 від 24.06.2020 року, виданої Жуківською сільською радою Золочівського району Львівської області, на ОСОБА_2 , вбачається, що ОСОБА_5 в будинку за вищевказаною адресою зареєстрована та періодично проживає з 2000 року. Є матір`ю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . До дітей відносилася негативно, через що їх було влаштовано до дитячого будинку. Допомогу, яку отримувала на дітей, розтрачала на власний розсуд, в основному на алкоголь. Будинок, в якому вона зареєстрована та інколи проживає, знаходиться в занедбаному стані. Через неоплату комунальних послуг, у будинку відсутнє газопостачання.

Згідно індивідуально-психологічної характеристики дитячого будинку "Рідний Дім", ОСОБА_1 характеризується позитивно, по відношенню до своєї матері не виражає агресивну налаштованість, однак проживати з нею не бажає.

З інформації щодо участі ОСОБА_5 у вихованні дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , наданої районним будинком "Рідний дім" від 23.06.2020 року № 10-03/19 вбачається, що передумовою влаштування дітей в заклад стала відсутність належних побутових умов для проживання, належного піклування про дітей та їх виховання. У перші роки перебування дітей у дитячому будинку ОСОБА_5 відвідувала їх, проте ОСОБА_6 поводив себе відчужено з матір`ю та відмовлявся спілкуватися з нею, перебувати на канікулах вдома не виявляв бажання. Протягом 2016-2018 років мати відвідувала дітей у дитячому будинку лише п`ять разів, востаннє 15.03.2018 року, при цьому їх зустрічі були короткотривалими. Після цього, через зловживання алкоголем, мати зовсім нецікавилася дітьми, жодної участі у їх вихованні не приймає, не цікавиться їх здоров`ям, навчанням, про що свідчить і характеристика з місця навчання позивача.

Згідно висновку комісії районної державної адміністрації з питань захисту прав дитини від 17.02.2020 року №9, затвердженого розпорядженням Голови Золочівської РДА Львівської області, визнано за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Способи ухилення від обов`язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду №20 від 19.12.2008) в п.16: «Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

За змістом роз`яснень, п.п. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду №20 від 19.12.2008) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч.8 ст. 7 СК України, передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні.

Суд, вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод ( далі по тексту - ЄКПЛ) становить втручання у її право на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8. Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2 , і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.

Як зауважив Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ) у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, «необхідним у демократичному суспільстві» слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінці. Зазначав, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і такі інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду №20 від 19.12.2008), зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Верховний Суд в постанові від 24.10.2018 року по справі №761/2855/17 вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач маючи реальну можливість дбати про своїх дітей щоб забезпечити їм фізичний і духовний розвиток , навчання, підготовку до самостійного життя, оскільки є працездатною особою, молодого віку, хронічними чи іншими важкими захворюваннями не страждає, тобто немаючи жодних об`єктивних перешкод, свідомо нехтує виконанням батьківських обов`язків по відношенню до позивача. При цьому, судом також встановлено, що таке збайдужіле ставлення матері до дитини має місце вже протягом тривалого часу.

Окрім того, при вирішенні питання щодо задоволення позову, суд враховує і визнання відповідачем позову, що в свою чергу підтверджує її небажання змінити поведінку в кращу сторону по відношенню до позивача.

Відтак, суд приходить до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 відповідатиме інтересам останнього та максимально спрямоване на захист його прав.

Окрім того, на підставі ст. 142 ЦПК України, з врахуванням того, що відповідач позов визнала на стадії підготовчого провадження, з неї на користь держави слід стягнути 420,40 грн. судового збору.

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог - орган опіки і піклування Золочівської районної державної адміністрації Львівської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовну вимогу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в користь держави 420,40 грн. судового збору.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та/або обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 вересня 2020 року.

Суддя О. М. Кіпчарський