ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Львів
13.04.2010 р. № 2а-1997/10/1370
Львівського міського центру зайнятості, представник – Водолазський Д.Д. (довіреність № 75/06 від 05.01.2010 року)
до ОСОБА_1, не з’явивлась
про стягнення коштів в сумі 1908,06 грн. ,
Позивач –Львівський міський центр зайнятості звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів в сумі 1908,06 грн.
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем незаконно отримано допомогу по безробіттю, оскільки відповідач перебувала у трудових відносинах з ПТ «Ломбард «Сапфір»Клименко А.В. з 16.12.2008 року - на момент надання їй статусу безробітної та призначення допомоги по безробіттю. ОСОБА_1 нараховано 1908,06 грн. допомоги по безробіттю. Відповідач визнала борг повністю однак відшкодувала лише 50,00 грн., згідно претензії Львівського міського центру зайнятості про повернення коштів виплачених безпідставно. Таким чином, станом на дату розгляду справи сума коштів, виплачених позивачу, як допомога по безробіттю становить 1858,06 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задоволити позов повністю з підстав зазначених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з’явилася, подала 12.04.2010 року за вхідним № 12386 заяву від 30.03.2010 року у якій позов визнає повністю та просить суд розглядати справу без її участі.
Заслухавши пояснення представника позивача, безпосередньо, всебічно, повно та об’єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд –
ВСТАНОВИВ:
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»за № 1533-ІІІ від 02.03.2000 року, із змінами і доповненнями, Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 307 від 20.11.2000 року, із змінами і доповненнями, КАС України.
07.05.2008 року ОСОБА_1 подано заяву до Львівського міського центру зайнятості, у якій відповідач просить надати статус безробітної, при цьому, вказує, що на час подання зазначеної заяви не зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається.
Згідно акту Львівського міського центру зайнятості № 979/1271 від 21.12.2009 року про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 прийнята на роботу в ПТ «Ломбард «Сапфір»Клименко А.В. та Клименко Ю.Є. на посаду касира –прийомщика з 16.12.2008 року відповідно до наказу № 6-к від 16.12.2008 року (додатки: розрахунково –платіжні відомості за 01.04.2009 року, форми 1ДТ за 1, 2, 3 квартали 2009 року, наказ про прийняття на роботу і копія трудової книжки).
24.12.2009 року начальником Львівського міського центру зайнятості О.Рісним прийнято наказ № 403 про відшкодування коштів ОСОБА_1 у сумі 1908,06 грн. за період з 16.12.2008 року по 09.04.2009 року, отриманих обманним шляхом.
25.12.2009 року позивачем надіслано відповідачу претензію за № 9878/14 від 24.12.2009 року щодо відшкодування коштів у сумі 1908,06 грн., яка нею отримана 12.01.2010 року, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення № 03276082. Вказану претензію відповідачем визнано, однак відшкодовано лише 50,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Згідно п. «а»ч. 3 ст. 1 цього ж Закону, в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб.
Згідно ст. 4 Закону України «Про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби).
Особа набуває статусу застрахованої особи з дня укладання трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, з цього дня починається сплата страхових внесків. Сплата страхових внесків припиняється з дня розірвання трудового договору (контракту) або закінчення строку дії цивільно-правового договору.
Згідно ст. 6 Закону України «Про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 цього ж Закону, видами забезпечення є допомога по безробіттю.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 цього ж Закону, кошти Фонду використовуються на виплату забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених ст.7 цього ж Закону.
Згідно ч. 1 ст. 22 цього ж Закону України, застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.
Згідно п.п. 5.5, п. 5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності (з дня державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності).
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Якщо застрахована особа не здійснювала підприємницьку діяльність протягом шести календарних місяців з дня отримання допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності (за винятком обставин, що унеможливлюють провадження підприємницької діяльності), виплачена сума коштів вважається використаною нею не за
призначенням та підлягає поверненню в порядку, установленому спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики за погодженням з правлінням Фонду.
Згідно п.п. 6.14. п. 6 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.
Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
Таким чином, позовні вимоги Львівського міського центру зайнятості про стягнення з ОСОБА_1 виплачених їй коштів в сумі 1858,06 грн. підлягають задоволенню повністю, оскільки виплата допомоги по безробіттю здійснюється лише тим особам, які не здійснюють підприємницьку чи будь-яку іншу діяльність, пов'язану з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності. З пояснень представника позивача, вказана заборгованість відповідачем на час розгляду справи не сплачена.
Розподіл судових витрат згідно ст. 94 КАС України не застосовується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
Керуючись ст.ст. 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
П Р И Й Н Я В:
1. Адміністративний позов задоволити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Львівського міського центру зайнятості (ЄДРПОУ 25555035, м. Львів, вул. Кн. Ольги, 122, р/р 37170001000584 ГУДК у Львівській області, МФО 825014) кошти в сумі 1858,06 грн.
3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
4. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в порядку і строки встановлені ст. 186 КАС України:
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова в повному обсязі складена 19.04.2010 року
Суддя Гавдик Зіновій Володимирович