ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.04.10Справа №2а-4286/10/15/0170

   Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Налбандян Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом  Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим     

до  фізичної особи – підприємця ОСОБА_1    

про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця

                                                        ВСТАНОВИВ:

До Окружного   адміністративного   суду   Автономної   Республіки   Крим   звернулася   з   позовом Державна податкова інспекція в м. Сімферополі  АР Крим   про припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, зареєстрованої виконавчим комітетом Залізничної районної ради м. Сімферополя 08.05.2003 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

У судове засідання представник позивача не з`явився, повідомлений належним чином про час і місце судового засідання, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності та підтримання позову у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час і  місце судового засідання повідомлений належним чином, через засоби масової інформації, шляхом розміщення оголошення про судовий виклик у газеті «Все для всех» за 15.04 – 21.04.10р. №15, клопотання про розгляд справи за його відсутності, заперечення на позов, будь – які докази до суду не надав.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи достатньо доказів для з`ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі  ст. 124 КАС України розглядати справу за відсутності сторін.

Відповідно до частини 1 статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи  відповідно до статті  58 Кодексу, якою передбачено, що така реєстрація здійснюється у порядку, визначеному законом. Згідно з п. 2 частини 2 статті 55 ГК України громадяни України, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані як підприємці, визнаються суб’єктами господарювання.

Порядок та підстави реєстрації, припинення реєстрації визначаються Законом України від 15.05.2003 № 755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до частини 1 статті 4 даного Закону державна реєстрація фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Судом встановлено, що 08.05.2003 року ОСОБА_1 виконавчим комітетом Залізничної районної ради м. Сімферополя зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (а.с.5).

19.05.2003 року ОСОБА_1 зареєстрована в якості платника податків за № 9660, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків № 808  від 03.03.2010 року.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання, фізичною особою-підприємцем, зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на неї законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та на неї розповсюджується дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003  № 755-ІV, у тому числі в частині перереєстрації і припинення реєстрації.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених  законом.   Усі   громадяни  щорічно  подають до  податкових  інспекцій  за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Здійснюючи господарську діяльність, громадянин-підприємець згідно частини 6 статті  128 Господарського кодексу України зобов'язаний своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів, сплачувати податки в порядку та розмірах, встановлених законом.

Згідно пунктів 2, 3 частини 1 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” № 1251-ХІІ від 25.06.1991 року платники податків зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових  платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно з підпунктами “а”, “в”, пункту  19.1 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб” від № 889-IV платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі, коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію; подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Закону таке подання є обов'язковим.

Відповідно до пп. “г”, п. 4.1.4. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-II податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб  (прибуткового податку з громадян) до 1 квітня року, наступного за звітним.

Таким чином, ОСОБА_1, являючись суб'єктом господарювання, зареєстрована в установленому законом порядку у якості платника податків, зобов'язана щорічно подавати декларації на доходи фізичних осіб до 1 квітня року, наступного за звітним.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 31.10.2008 року не надає до податкових органів декларації про доходи. Цей факт підтверджується наступними доказами, дослідженими   у судовому засіданні.

Згідно з довідкою ДПІ в м. Сімферополі АР Крим № 4161/9/17-2 від 09.03.2010 року ОСОБА_1 надала останню податкову звітність до податкових органів 31.10.2008 року.

Отже, ОСОБА_1 повинна була подати наступну декларацію до податкових органів до 1 квітня 2009 року.

Відповідно до довідки ДПІ в м. Сімферополі ОСОБА_1 станом на 02.03.2010 року не має заборгованості перед бюджетом  та станом на 24.02.2010 року не має відкритих рахунків в установах банків, що підтверджується довідкою ДПІ в м. Сімферополі АР Крим № 3177/9/29-0 від 25.02.2010 року.

Таким чином, судом установлено, що ОСОБА_1 під час здійснення господарської діяльності не виконала вимоги ст. 67 Конституції України, частини 6 статті 128 Господарського кодексу України, пунктів 2, 3 ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” № 1251-ХІІ від 25.06.1991 року, пунктів “а”, “в” п. 19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 № 889-ІУ, п. п. “г” п.4.1.4. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом  та державними цільовими фондами" від 21.12.2000, № 2181 -II.

Відповідно до частини 2 статті 51 ГК України підприємницька діяльність припиняється на підставі рішення суду у випадках, передбачених Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 46 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” від 15.05.2003 року № 755-ІV державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі постановлення судового рішення з цього питання, підставами для  ухвалення такого рішення є неподання протягом року органам державної податкової служби декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 з 31.10.2008 року, не подає  декларацій, документів фінансової звітності до органів державної податкової служби не надає, у суду є підстави для припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та в цій частині позов підлягає задоволенню.

Згідно п.17 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатись до суду з заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до підпункту 8.6 пункту 8 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.98 року № 80 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16.03.98 року за № 172/2612, якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом, та в разі неподання протягом одного року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів податкової звітності, то керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків -  про звернення до суду із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, постановлення судового рішення про припинення юридичної особи.

Зазначені повноваження органів державної податкової служби щодо звернення до суду із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності слід розуміти, як право на позов про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця на підставі Закону  України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”від 15.05.2003 року № 755-IV.

Такий висновок можливо зробити на підставі аналізу положень п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, відповідно до якого до функцій податкових органів   належить контролювання   своєчасності   подання   платниками   податків бухгалтерських звітів і балансів,  податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об’єктів оподаткування   і   обчислення   податків,   інших   платежів.      Застосування   наслідків, передбачених Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців” від 15.05.2003 року № 755-ІV за неподання декларацій та фінансової звітності можливо лише на підставі рішення суду.

Крім того, відповідно до прикінцевих положень зазначеного Закону, який набрав чинності з 1 липня 2004 року, закони та нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, яка не суперечить цьому Закону.

Таким чином, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду з позовами про припинення підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців.

Ч. 3 ст. 46 Закону   України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” від 15.05.2003 року № 755-IV встановлено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Відповідно до частини 1  статті 49 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” від  15.05.2003 року № 755-IV суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця в день набрання таким рішенням законної сили, направляє копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи-підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Згідно з частиною 9 статті 47 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” від 15.05.2003 року № 755-IV для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) такі  документи:  заповнену реєстраційну картку  на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням; свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця; довідку відповідного органу державної податкової служби про зняття фізичної особи - підприємця з обліку як платника податків; довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про зняття з обліку; довідки відповідних органів фондів соціального страхування про зняття з обліку.

Згідно з частиною  4  статті  94  КАС  України  у справах,  у яких  позивачем  є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -  фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158,  159, 160, 163 КАС України,

                                                         ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2.          Припинити підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, зареєстрованої виконавчим комітетом Залізничної районної ради м. Сімферополя 08.05.2003 року, за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

3.          Копію постанови в день набрання нею законної сили направити державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи –підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи –підприємця.

4.          Зобов’язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 здійснити заходи, пов’язані з ліквідацією суб’єкта господарювання у встановленому законом порядку і подати органу державної реєстрації документи, відповідно до частини 9 статті 47 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.  

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                          Тоскіна Г.Л.